Справа: № 2а/2370/203/2012 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"10" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівБорисюк Л.П.,
Собків Я.М.,
При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти»до Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти»пред'явило позов до ДПІ у Лисянському районі Черкаської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011 р. № 0000292301 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 435501 грн., в т.ч. за основним платежем - 348401 грн. та штрафними санкціями 87100 грн. В обґрунтування позову вказано, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 348401 грн., оскільки податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, отриманих від ПП «АБВ-Груп», ПП «Фін», ПП «Т-Груп», які були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, підтвердженість правомірності формування сум податкового кредиту за період, що перевірявся, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти»як суб'єкт господарювання юридична особа, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 18.12.1995 року, ідентифікаційний код 00223941, взято на облік в ДПІ у Лисянському районі 10.05.2000 р. за № 63. Позивач з 03.07.1997 р. зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ № 100314861, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 002239423189.
На підставі наказів № 73 від 08.06.2011 р., № 96 від 25.06.2011 р. та направлень № 14 від 20.06.2011 р., № 15 від 25.06.2011 р., у період з 20.06.2011 р. по 22.07.2011 р. відповідач провів планову документальну виїзну перевірку ПАТ «Дашуківські бентоніти»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 29.07.2011 р. № 376/23-010/00223941 (а.с. 28-60 т. 1). В ході перевірки встановлені порушення позивачем: статей 203, 215. 228 ЦК України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. здійснених з ПП «Т-Груп»; п.п. 7.4.1, п.п. 7. 4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р № 168/97-ВР. із змінами та доповненнями, внаслідок чого знижено ПДВ в сумі 348401 грн.
В акті перевірки позивача зазначено, що позивач завищив податковий кредит та занизив сплату до бюджету ПДВ на суму 348401 грн., в тому числі за червень-вересень 2010 р. на суму 137817 грн. (за наслідками господарських операцій з ПП «АБВ-Груп»), за січень-червень 2010 р. на суму 194600 грн. (господарські операції з ПП «Фін»), за червень - вересень 2010 р. на суму 15983 грн., (господарські операції з ПП «Т-Груп»).
На підставі акта перевірки позивача відповідач прийняв податкове повідомлення--рішення від 15.08.2011 р. № 0000292301 (а.с. 22 т. 1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 348401 гри. та штрафними санкціями -87100 грн.
Суд першої інстанції встановив, що позивач мав взаємовідносини з суб'єктами господарювання, метою яких було надання позивачу робіт та послуг, зокрема з ПП «Т-Груп»шодо виконання підрядних робіт, з ПП «Фін»та ПП «АБВ-Груп»щодо надання маркетингових послуг.
В обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту в акті перевірки позивача від 29.07.2011 р. № 376/23-010/00223941 відповідач зазначив, що операції з надання робіт та послуг за участю ПП «'Т-Груп»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Відповідач вказав, що згідно акту перевірки ПП «Т-Груп»встановлено неможливість реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) у зв'язку з відсутністю основних виробничих фондів рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що ставить під сумнів факт здійснення підприємством будь-якої діяльності та призводить до нікчемності правочинів.
Працівниками ГВПМ ДПІ у м. Черкаси 21.12.2010 р. відібрано пояснення у директора ПП «Т-Груп»Рудніцького Д.М., який пояснив, що фінансово-господарською діяльністю займалась інша особа; стосовно взаємовідносин з постачальниками та покупцями ПП «Т--Груп»він заявив, що будь-яких первинних документів, договорів, угод з контрагентами, звітних документів чи інших документів, що стосуються діяльності ПП «Т-Груп». він не бачив, не оформляв та не підписував. Доручення на здійснення діяльності ПП «Т-Груп»нікому не надавав. Відтак, відповідач прийшов до висновку, що фактично документальне оформлення правовідносин ПП «Т-Груп»з позивачем здійснювала невідома особа, не уповноважена підприємством здійснювати поставку товару або послуг.
Відтак, відповідач вважає, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», позивач відніс до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагента ПП «Т-Груп».
Проте, колегія суддів вважає висновок відповідача безпідставним, з огляду на наступне.
Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у подальшому - Закон № 168)
Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпункт 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Додаткова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судом встановлено, що податкові накладні виписані ПП «Т-Груп», на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 р. (червень, вересень 2010 р.), відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168.
Разом з тим, за змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт. послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності
Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.
Згідно ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.
При встановленні судом реальності вчиненої господарської операції з ПП «Т-Груп»щодо виконання підрядних робіт, суд дослідив наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: договорів підряду на виконання робіт № Р-ДБ-15-0603/3 від 03.06.2010 р., № Р-ДБ-15-0820/1 від 20.08.2010 р. (а.с. 105-108, 121-124 т. 1), довідок про вартість виконаних робіт (а с. 114-116, 136 т. 1), кошторисів (118-120, 129-131 т.1), договірної ціни (а.с. 134-135. т. 1), актів приймання підрядних робіт (а.с. 149-152, т. 1), податкових накладних № 1010 від 22.06.2010 р., № 2985 від 23.09.2010 р. (а.с. 147, 148 т.1), платіжних доручень № 1269 від 22.06.2010 р., № 2045 від 23.09.2010 р. (а.с. 33, 34 т. 3).
Зважаючи на основний вид діяльності -будівництво будівель, беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону № 996 та п.п 7.4.1 и. 7.4 ст. 7 Закону №168 щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій, зокрема, щодо виконання ПП «Т-Груп»будівельних робіт, що підтверджено первинними документами. Крім того, позивач вказує на наявність у ПП «Г-Груп»дозвільної документації на здійснення будівельних робіт, на підтвердження чого надав копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки при проведенні будівельно--монтажних робіт (а.с. 141-142 т. 1) та копію ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області (а.с. 143 т. 1).
Суд першої інстанції встановив, що позапланова перевірка ПП «Т-Груп»була проведена у лютому 2011 р. У зав'язку з цим суд вважає, що акт перевірки № 436/23-2/36543851 від 14.02.2011 р. може бути доказом відсутності за місцем реєстрації ПП «Т-Груп»майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій станом на 14.02.2011 р., проте, не може бути беззаперечним доказом їх відсутності у період з червня 2010 року по вересень 2010 року.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, укладених підприємством за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів. Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права па формування податкового кредиту.
В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про залучення до матеріалів справи копії постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 року. Даною постановою дійсно встановлено факт порушення директором ПП «Т-Груп»податкового законодавства.
Проте, колегія суддів звертає увагу на той факт, що даною постановою не встановлено, що саме відносини ПАТ «Дашуківські бентоніти»та ПП «Т-Груп»призводили до мінімізації податкових зобов'язань і не встановлено умислу та обізнаності посадових осіб позивача щодо порушення директором ПП «Т-Груп»податково законодавства.
В вищезазначеній постанові зазначається: «господарські операції за період з 23.06.2009 по 31.12.2010 щодо купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ПП «Т-Груп»не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, а саме не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
З приводу вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що це не є факт встановлений судом, а лише посилання на акт № 436/23-2/36543851 від 14.02.2011 року «Про результати документальної позапланової перевірки ПП «Т-Груп». Факт легітимності правовідносин між позивачем та контрагентом встановлюється фактично виконаними роботами, а саме ремонтом автодороги, про що свідчить лист Дашуківського сільського голови Білоуса О.В. від 24.01.2012 року № 08 та відповідний пакет документів.
Слід також зазначити, що якщо контрагент не викопав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента, а не до позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України №168.
01.06.2010 року між позивачем (замовник) та ПП «АБВ- -Груп»(виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 07; Р-ДБ-1-0601/9 (а.с. 153-154 т. 1), за умовами якого виконавець зобов'язався надати позивачу. маркетингові послуги. Виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийняття послуг, актом прийому-передачі звіту маркетингових досліджень, платіжними дорученнями, податковими накладними, звітом «Огляд світового ринку бентоніту і фулерової землі 2010 рс»(а.с. 7-122 т.2).
Крім того, 01.03.2009 р, між позивачем (замовник) та ПП «Фін»(виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 009; Р-ДБ-9-1201/1 (а.с. 162-163 г.1), за умовами якого ТОВ «Фін»зобов'язалося надати позивачу маркетингові послуги Виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийняття послуг, актом прийому-передачі звіту маркетингових досліджень, платіжними дорученнями, податковими накладними, звітом «Огляд світового ринку бентоніту і фулерової землі по країнам 2010 р.»(а.с. 123-346 т.2).
Оцінивши надані позивачем докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем наведено економічно обґрунтовані причини, в зв'язку з якими виникла необхідність отримання послуг за договорами про надання послуг з маркетингових досліджень, а також відображено який економічний ефект отримано від наданих за договором послуг, як вони вплинули на ефективність діяльності підприємства позивача. Зміст виконаних за договорами досліджень відповідає галузі, в якій здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача про відсутність необхідності у проведенні двох тотожних досліджень, оскільки, як вбачається із звітів, виконаних ПП «АБВ-Груп»та ПП «Фін»вони відрізняються як за структурою, так і за змістом. В звітах відображено результати досліджень з питань виробництва, збуту, попиту на бентонітову продукцію в різних країнах світу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку спрямована діяльність суб'єктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди, суб'єкт господарювання слідує меті досягнення позитивного економічного ефекту, що встановлено в даній справі.
Серед основних факторів наявності позитивного ефекту від проведених маркетингових досліджень, суд врахував значне збільшення кількості контрагентів позивача. в тому числі збільшення кількості іноземних контрагентів, тобто завдяки проведеним маркетинговим дослідженням відбулось розширення ринку збуту бентонітової продукції.
Крім того, позивач, врахувавши висновки маркетингових досліджень, відкрив нову лінію по виробництву нових видів продукції та отримав технічні умови (а.с. 99-133, 134-159 т. 3) на такі види продукції: глинопорошок для промивальних рідин та глини бентонітової та палигорськітової для гігієнічних наповнювачів котячих туалетів (крихта).
Також, на вимогу суду, позивачем надано платіжні доручення про розрахунки ПАТ «Дашуківські бентоніти»з контрагентами: ПП «Т-Груп», ПП «Фін», ПП «АБВ-Груп»на підтвердження реальності товарності укладених угод.
Враховуючи вищезазначені норми права та встановлені обставини справи, договори про надання маркетингових послуг, укладені між позивачем та контрагентами ПП «АБВ-Груп», ПП «Фін») носять реальний характер, результати маркетингових досліджень реалізовано позивачем в господарській діяльності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні. Позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.
Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за період, що перевірявся, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Звенигородської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.