Справа: № 2а/2370/391/12 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"04" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
апелянт ОСОБА_3
пр-к позивача Клименко А.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2012 року у справі за позовом Христинівського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості -
Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманих коштів в сумі 11 120 грн. 65 коп.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, та судом першої інстанції встановлено, що відповідач 27.03.2008 року та 10.03.2011 року зверталась до Христинівського районного центру зайнятості із заявами щодо надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання її працевлаштування, в яких зазначала, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Наказами Христинівського районного центру зайнятості № НТ 080327 від 27.03.2008 року та № НТ 110310 від 10.03.2011 року відповідачу надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю.
27.03.2009 року та 10.01.2012 року відповідачу відповідно до наказів № НТ 090327 та № НТ 120110 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до п. п. 8 п.1 ст. 31 Закону України № 1533-ІП та знято з обліку, у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних відповідно до абз. 14 п. п. 1 п. 20 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.
10.01.2012 року головним спеціалістом Христинівського районного центру зайнятості відділу надання соціальних послуг - Ямковою І.В. складено акт про те, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична-особа підприємець в Донецькій області з 12.05.2005 року по час складання акта.
10.01.2012 року позивачем видано наказ № 1 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_3, як допомогу по безробіттю в сумі 11 120 грн. 65 коп. Копія даного наказу була отримана відповідачем особисто 11.01.2012 року. Станом на час розгляду справи заборгованість не повернута.
Також встановлено, що відповідач перебуваючи на обліку у Христинівському районному центрі зайнятості з 10.03.2011 року по 10.01.2012 року, відносилась до зайнятого населення та з квітня 2011 року по жовтень 2011 року приймала участь в оплачуваних громадський роботах та за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття їй виплачено 4 141 грн. 75 коп.
Загальна сума коштів, отриманих відповідачем як допомога по безробіттю, за період часу з 27.03.2008 року по 21.03.2009 року та з 10.03.2011 року по 10.01.2012 року становить 11 120 грн. 66 коп.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами і свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. п. «б»п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»до зайнятого населення належать та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307(далі -Порядок), допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.
Відповідно п.5.5 Порядку виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю пов'язаною з одержання доходу безпосередньо від цієї діяльності , виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно - правовими угодами).
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець 12.05.2005 року виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 16.01.2012 року.
Тобто, на момент реєстрації у державній службі зайнятості, отримання статуту безробітного та допомоги по безробіттю відповідач мав статус фізичної особи-підприємця, а отже належав до категорії зайнятого населення.
Відповідно до п.6.14 Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.