Справа: № 2а-5327/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кащук А.М.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"25" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, -
У липні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії, встановивши її розмір на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії, встановивши її розмір на рівні 75% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2011 року позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком відповідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 29.01.2011 року по 18.06.2011 року з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді -доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін -не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У відповідності до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який одержує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 цього Закону.
Так, у ст. 54 цього Закону визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи -у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачував позивачу пенсії та додаткову пенсію у меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог -законним і обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України , та є пріоритетним у застосуванні.
Крім того, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку пенсії та додаткової пенсії розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області залишити без задоволення, постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.