Справа: № 2510/951/2012 (2-а/2510/93/2012) Головуючий у 1-й інстанції: Кутовий Ю.С.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"09" жовтня 2012 р. м. Київ
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Чернігівській області, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Чернігівській області Ленька Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області; зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження, яке було відкрите на підставі виконавчого листа № 2-а-66/2011 від 09.08.2011 року згідно постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.01.2011 року.
Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.01.2011 року № 2-а-66/2011 року, судом зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області здійснити виплату ОСОБА_2 недоотриманої частини щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у відповідності зі ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат станом на момент виплати та з урахуванням проведених виплат.
09.08.2011 року було видано виконавчий лист № 2-а-66/2011, який знаходився на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області.
30.12.2011 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Ленько А.М. прийняв постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, з підстав встановлених пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, в мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що рішення суду виконано лише в частині перерахунку пенсії, оскільки законом встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника.
Позивач не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до ст. 75 вищенаведеного Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 цього Закону України «Про виконавче провдження»виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
З резолютивної частини постанови суду від 12.01.2011 року вбачається, що судом ухвалено постанову зобов'язального характеру, яка не передбачає можливість звернення стягнення на майно чи кошти боржника. У той же час, застосування державним виконавцем положень пункту 9 частини 1 статті 47 Закону, як підставу повернення виконавчого документа стягувачеві, можлива лише при виконанні рішень майнового характеру, зокрема про стягнення грошових коштів або про звернення стягнення на майно.
З огляду на це, у головного державного виконавця Ленько А.М. під час виконання постанови суду від 12.01.2011 року, не було законних підстав для повернення виконавчого листа стягувачу саме з підстав, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернігівській області Ленько О.М. від 30 грудня 2011 року серії ВП № 29409030 винесено з порушення норм ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління юстиції в Чернігівській області -залишити без задоволення, а постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.