Справа: № 2а-7390/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"09" жовтня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі Воронець Н.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення штрафних санкцій, -
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»та просить стягнути з відповідача 42 205, 49 грн. та пені адміністративно-господарських санкцій та 337,60 грн. мотивуючи тим, що відповідач у 2011 році не виконав встановлених чинним законодавства вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, позивач подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду від 06 серпня 2012 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2012 року скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції було встановлено, що 09 лютого 2012 року КП «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоусівська»був поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с.11).
Відповідно до поданого звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 91 особа. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»складає 4 особи.
Таким чином, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Середньорічна заробітна плата штатного працівника КП «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоусівська»- 42,205,49 грн.
Позивачем розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2011 рік в сумі 42 205 гривень 49 копійок адміністративно-господарських санкцій та 337 гривень 60 копійок пені.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано всі вимоги, покладені на нього законом, з приводу працевлаштування осіб-інвалідів, суд приходить до висновку, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а відтак, на нього не може бути покладена адміністративна відповідальність.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 19 цього Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, відповідач був зобов'язаний, зокрема, протягом 2011 року щомісяця подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіти про наявність вакансій.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні всі докази щодо подання відповідачем таких звітів у 2011 році. Натомість в матеріалах справи наявний звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій стосовно вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2011 року, які відповідач подавав три рази, а саме «Звіт про наявність вакансій»станом на 10.01.2011 року, 03.02.2011 року, 02.03.2011 року, звіти за інші місяці відсутні. Проте з наданих звітів вбачається, що вони надавались до центрів зайнятості як з відміткою про необхідність у працевлаштуванні інвалідів так і звіти без відміток про необхідність у працевлаштуванні інвалідів, у всіх звітах лише зазначалось: вакантна посада, характер роботи, умови праці, розмір заробітної плати, графік роботи та наявність чи відсутність шкідливих, небезпечних та важки умов праці (а.с.32,33,34).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем було порушено ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порядок та терміни сплати зазначених санкцій затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31.01.2007 № 70. Зокрема, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції у визначений строк сплачено не було, йому, у відповідності до вимог законодавства, позивачем нараховано пеню у сумі 337,60 грн.
Отже, заборгованість відповідача склала: 42 543,09 грн.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів про виконання ним в повному обсязі вимог закону про щомісячне подання даних про наявність на підприємстві вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, в зв'язку з чим державна служба зайнятості не мала можливості встановити чи було із квітня по грудень 2011 року на підприємстві створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та своєчасно направляти їх для працевлаштування на підприємство відповідача.Таким чином, накладення на відповідача адміністративно-господарські санкцій є правомірним.
З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому така постанова має бути скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги мають бути частково задоволеними.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 163, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2012 року -скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення штрафних санкцій -задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська»Шевченківської районної у м. Києві ради на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2011 рік, у розмірі 42 205, 49 грн. та пені у розмірі 337,60 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено: 12 жовтня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.