25 вересня 2012 року м. Київ К-19436/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (правонаступник Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009 у справі № 2а-36038/09/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Ренч Україна"
до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
У справі за позовом Товариства до Державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 31.10.2008 № 0000211601/0 від 08.12.2008 № 0000211601/1 та від 09.02.2009 № 0000211601/3, якими позивачу було зменшено задекларовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2007 року, травень -червень 2008 року, судом першої інстанції позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постановою апеляційного адміністративного суду судове рішення першої інстанції скасовано в частині оскарження податкових повідомлень -рішень від 31.10.2008 № 0000211601/0 від 08.12.2008 № 0000211601/1 та в цій частині в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що в силу п. 6.4 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" раніше надіслане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.
У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду відповідачем в порядку статей 52, 55 Кодексу адміністративного судочинства України було подано клопотання про заміну сторони її правонаступником.
У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допускає заміну позивача у справі - Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області на його правонаступника - Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями відповідача проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, висновки якої складено у акті від 28.10.2008.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 31.10.2008 № 0000211601/0, яке за результатами неодноразового адміністративного оскарження було скасовано в частині та ухвалено податкове повідомлення-рішення від 09.02.2009 № 0000211601/3, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 1 473,00 грн.
Приймаючи спірне податкове повідомлення -рішення від 09.02.2009 № 0000211601/3, податковий орган виходив з того, що позивачем в порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА від 30.05.1997 № 165, завищено суму податкового кредиту за відповідні переіоди через те, що до складу податкового кредиту віднесено податок по податковим накладним, підписаними із використанням аналогу відтворення власного підпису -факсимільного підпису уповноваженої особи.
Так, п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що підписання податкової накладної із застосуванням факсиміле не суперечить вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв'язку з чим доводи податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкової накладної, підписаною із застосуванням факсиміле є необґрунтованими.
При цьому, ухвалюючи судове рішення про скасування в частині судового рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції правомірно застосував положення п. 6.4 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якого податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2009 у справі № 2а-36038/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко