04 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/57595/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Сіроша М.В.,
Суддів: Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 4 квітня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про стягнення недоплаченої суми підвищення до пенсії, -
У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про перерахунок та виплату надбавки до пенсії як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, с 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та за 2011 рік .
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 4 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволено: Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (далі -УПФУ) зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено в частині періоду нарахування та здійснення виплат, до 18 червня 2011 року.
Обґрунтовуючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності 19 червня 2011 року, після опублікування Закону України "Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2011 рік".
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, УПФУ звернулось із касаційною скаргою про скасування зазначених рішень, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування районним та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач має статус "дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням, та перебуває на обліку в УПФУ.
УПФУ не здійснювало виплати пенсій дітям війни, що передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Пенсійний фонд України на час виникнення спірних правовідносин діяв відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року за № 121/2001, і здійснював свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
У ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в якій передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
У п.п. 41 р. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, районний та апеляційний суди обґрунтовано посилались на Рішення Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та на Рішення Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" щодо зупинення на 2008 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Конституційний Суд України у своїх рішеннях дійшов висновку, що зупинення законом про державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж це передбачено законами України, не відповідає Конституції України.
Оскільки Рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію, суди попередніх інстанцій правильно визначили період для здійснення місцевим органом Пенсійного фонду України перерахунку та виплати вказаної державної соціальної допомоги з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.
Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили підлягає застосуванню для вирішення спору зазначеної категорії, необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Суди попередніх інстанцій правильно визначили період для здійснення місцевим органом Пенсійного фонду України перерахунку та виплати вказаної державної соціальної допомоги з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Водночас, судом апеляційної інстанції неправильно визначено кінцеву дату (18 червня 2011 року) для перерахунку та виплати надбавки до пенсії як дитині війни. Кінцевою датою для перерахунку та виплати надбавки до пенсії як дитині війни є 23 липня 2011 року.
Таким чином, місцевому органу Пенсійного фонду України необхідно здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 23 липня 2011 року.
Згідно ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає. Водночас рішення суду попередніх інстанцій підлягають зміні в частині періоду нарахування та здійснення виплат.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 225, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 4 квітня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату, як "дитині війні", підвищення до пенсії ОСОБА_2, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 23 липня 2011 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
ОСОБА_3
Леонтович К.Г.