"09" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/68340/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Білуги С.В., Іваненко Я.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду в Одеській області від 8 липня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни з 2007 року по грудень 2008 року в сумі 2601 грн. 30 коп.
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду в Одеській області від 8 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином, з 9 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьої статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 15 березня 2007 року, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено в такій редакції:
«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2007 році виникло з 9 липня 2007 року, а у 2008 році -з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи спір суди правомірно задовольнили вимоги позивача за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року 31 грудня 2008 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Ізмаїльського міськрайонного суду в Одеській області від 8 липня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.