Cправа № 2a-0770/678/12
Ряд стат. звіту № 6.1
Код - 04
02 жовтня 2012 р. м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Рейті С. І.
при секретарі судового засідання -Шмідзен І.Ю.
за участю представників
позивача: Цап М.П. (довіреність від 04.09.2012 року № 7/7-1420)
відповідача : адвокат ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області до ОСОБА_3 про зобов'язання виконати вимоги припису, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 2 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 11 жовтня 2012 року.
Інспекція державного архітектурно -будівельного контролю у Закарпатській області (далі -позивач, інспекція ДАБК) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-4) до ОСОБА_3 (далі -відповідач, ОСОБА_3.), якою просить зобов'язати відповідача виконати вимоги припису № 1-ІІ від 06.01.2012 року, а саме: привести квартиру НОМЕР_1 в попередній стан шляхом демонтажу самовільно влаштованого мансардного приміщення в межах існуючого горища над АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем здійснено будівельні роботи по влаштуванню мансардного приміщення в межах існуючого горища над АДРЕСА_1 без затвердженої, погодженої проектної документації, чим порушено ст. ст. 7, 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" та без права на виконання будівельних робіт чим порушено ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" інспекцією ДАБК видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, однак, такий відповідачем не виконано.
В подальшому, позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог (лист інспекції ДАБК від 28.05.2012 року № 7/7-740, а.с.46-47), якою, крім вимоги первісного позову, просить зобов'язати витрати, пов'язані з виконанням вимоги щодо демонтажу самовільно влаштованого приміщення, покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просить суд зобов'язати відповідача виконати вимоги припису № 1-ІІ від 06.01.2012 року, а саме: привести квартиру НОМЕР_1 в попередній стан шляхом демонтажу самовільно влаштованого мансардного приміщення в межах існуючого горища над АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів та витрати, пов'язані з виконанням вимог припису, покласти на відповідача.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову (а.с.34-35), яким проти позову заперечив, посилаючись на наступне: згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.08.2004 року визнано право власності на самовільно переобладнане приміщення над квартирою АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_4, та 30.08.2004 відповідачем придбано квартиру у ОСОБА_4 у встановленому законом порядку (разом з переобладнаним приміщенням, право власності на яке ОСОБА_4 набула на підставі рішення суду), тобто, жодних порушень законодавства, в тому числі, щодо самовільного влаштування мансардних приміщень, відповідачем не вчинено.
В подальшому, представником відповідача подано додаткові заперечення (а.с.80-82), де зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (на яку посилається позивач як на підставу задоволення позовних вимог) на момент прийнятті рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.08.2004 року та укладення договору дарування 30.08.2004 року та реєстрації права власності за ОСОБА_3 02.12.2004 року - не діяла, при цьому, згідно норм діючого станом на час виникнення правовідносин, для узаконення самочинного будівництва достатньо було рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване майно, що передбачалось ст. 376 ЦК України. Чинним законодавством не передбачено додаткового повторного узаконення самочинно збудованого майна, в тому числі шляхом введення його в експлуатацію, судові рішення про визнання права власності на яке були прийняті та набрали законної сили до 30.04.2011 року (набрання чинності постановою КМ України від 13.04.2011 року №461).
В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 06 січня 2012 року заступником начальника інспекції ДАБК прийнято припис про усунення виявлених порушень за № 1-П (а.с.12), згідно якого, відповідача зобов'язано в місячний термін з дня отримання даного припису усунути виявлене порушення п.5 ст.26, ст.34, п.1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та терміново припинити будь-які будівельні роботи до усунення виявлених порушень.
Припис прийнятий на підставі акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт (в матеріалах справи наявна копія акту від 13.12.2011 року (а.с.5-6), яким встановлено порушення ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: самовільне влаштування мансардного поверху, в зв'язку з винесено припис про усунення виявлених порушень.
Інспекція ДАБК звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача виконати вимоги припису № 1-ІІ від 06.01.2012 року, а саме: привести квартиру НОМЕР_1 в попередній стан шляхом демонтажу самовільно влаштованого мансардного приміщення в межах існуючого горища над АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-XIV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, а в системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Згідно пункту 2 постанови КМ України "Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль" від 25.03.1993 року № 225 (втратила чинність згідно постанови КМ України від 23.05.2011 року № 553, діюча та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), Державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.
Згідно з підпунктами 1, 5, 12, 13 пункту 5 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 19.11.2007 року № 317, зареєстрованим в Мін'юсті України 10.12.2007 року за N 1361/14628), інспекції державного архітектурно-будівельного мають право:
- в установлених законодавством випадках проводити перевірку об'єктів будівництва і підприємств, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, незалежно від форм власності щодо дотримання вимог законодавства з питань, що належать до їх компетенції.
- надавати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства, державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції щодо припинення фінансування об'єктів будівництва на період до усунення виявлених у результаті здійснення державного архітектурно-будівельного контролю недоліків;
- складати протоколи та розглядати справи про правопорушення, пов'язані з недотриманням екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, недодержанням державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва, а також самовільним будівництвом будинків або споруд відповідно до статті 244-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення і Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування";
Виходячи з наведеного, проведення перевірок інспекціями ДАБК передбачено нормами діючого законодавства, перевірка проведена в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений діючими станом на час її проведення нормативно - правовими актами, результати перевірки викладені у встановлений законодавством спосіб.
Згідно преамбули Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (з наступними змінами та доповненнями, далі -Закон 3038), цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Повноваження інспекцій ДАБК щодо державного архітектурно -будівельного контролю визначено статтею 41 Закону 3038, та згідно п. 3 ч. 4 цієї статті - посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Згідно ч. 8 ст. 7 Закону 3038, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Частиною 1 ст. 38 Закону 3038 встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Самочинним будівництвом вважається виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, що тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 9 ст. 37 Закону 3036).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, Договором дарування квартири (а.с.31), що посвідчений 30.08.2004 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (зареєстрований 30.08.2004 року в Держаному реєстрі правочинів за №4623, а.с.32) дарувальником квартири АДРЕСА_1, виступає ОСОБА_4, а відповідач ОСОБА_3 (обдарована) прийналя квартиру у дар.
Згідно з п. 2 вказаного Договору дарування квартира, що дарується, належить Дарувальнику на праві власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8 12.05.1999 року за р. №1563 та рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.08.2004р. №2-2952/04.
При цьому відповідно до п. З цього ж Договору дарування від 30.08.2004 року квартира, яка є предметом договору, складається з двох житлових кімнат площею 22,1 кв.м. загальна площа цієї квартири становить 34,8 кв.м., в тому числі кухня площею 7,4 кв.м., ванна площею 2,4 кв.м., вбиральня площею 1,7 кв.м., балкон площею 1,2 кв.м., горище переобладнано під житлову кімнату площею 15,1 кв.м., вбиральню площею 1,3 кв.м., коридор площею 3,9 кв.м. (тобто, даним договором відповідачка набіла право власності, в тому числі, на мансарду (горище переобладнано під житлову кімнату площею 15,1 кв.м., вбиральню площею 1,3 кв.м., коридор площею 3,9 кв.м.), за самовільне влаштування якої інспекцією ДАБК винесено припис про її демонтаж).
Виходячи з наведеного, нотаріусом було засвідчено відчуження квартири від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 на підставі договору дарування в тому стані, який зазначена квартира має на сьогоднішній день.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2004 року (справа №2-2952/04, головуючий -суддя Андрійцьо В.Д., а.с.33) визнано за ОСОБА_4 право власності на самовільно переобладнане приміщення, а саме самовільно переобладнане горище над квартирою АДРЕСА_1 - під житлову кімнату площею 15,1 кв.м., вбиральню площею 1,3 кв.м., коридор площею 3,9 кв.м.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судом рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням суду встановлено, що переобладнання горища здійснено ОСОБА_4 (до дарування квартири відповідачці), про переобладнання було відомо позивачеві, оскільки постановою начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Ужгорода №118 від 05.07.2004 року на ОСОБА_4 було накладено адміністративне стягнення за правопорушення у сфері містобудування, який ОСОБА_4 сплатила.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла станом на 25.08.2004 року), на вимогу власника суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, якщо це не порушує права інших осіб.
Ужгородським міськрайонним судом, у відповідності до діючого на момент виникнення спірних правовідносин норм цивільного законодавства, було узаконено самочинне переобладнання горища і визнано на переобладнані приміщення право власності за попереднім власником квартири, тобто ще до набуття цієї квартири у власність відповідачкою.
Виходячи з наведеного, законодавство України дозволяло у 2004 році узаконювати самочинне будівництво шляхом визнання права власності на нього за рішенням суду, та згідно положень ст. 376 ЦК України і за відсутності будь-яких інших законів чи підзаконних нормативно-гіравових актів, які б носили в такому випадку обмежуючий характер - жодних додаткових дій для узаконення самочинного будівництва, окрім визнання права власності на самочинно збудоване майно у судовому порядку, не вимагалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем, інспекцією ДАБК, не доведено правомірності вимог щодо зобов'язання виконати вимогу припису щодо демонтажу самовільного будівництва, оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність самовільного будівництва відповідачем, так -як таке легалізовано ще в 2004 році попереднім власником квартири на підставі рішення суду, у відповідності до норм діючого в 2004 році цивільного законодавства, таким чином, позов інспекції ДАБК суперечить вимогам закону, не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам справи, що підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, та в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.
При цьому судом відхиляються доводи позивача щодо допущених відповідачем порушень п. 10 та п. 12 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 13.04.2011 року №461, оскільки така вступила в дію з 30.04.2011 року, а відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та положення нормативно -правового акту, що вступив в дію в 2011 році, не можуть застосовуватись до правовідносин в 2004 році.
Виходячи з наведеного, посилання інспекції ДАБК необхідність введення в експлуатацію нерухомого майна після набуття права власності на нього в 2004 році, на підставі постанови КМ України, що прийнята в 2011 році -є безпідставними та такими, що суперечать Конституції України.
На сьогоднішній день чинним законодавством не передбачено додаткового повторного узаконення самочинно збудованого майна, в тому числі шляхом введення його в експлуатацію, судові рішення про визнання права власності на яке були прийняті та набрали законної сили до 30.04.2011 року.
Судом відхиляються доводи щодо необхідності та обов'язковості демонтажу переобладнаного приміщення, з посиланням на ст. 38 Закону 3038 (відповідно до якої у разі виникнення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису), оскільки, згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Наведені норми законодавства передбачають можливість винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил лише в тому випадку, якщо перебудова об'єкту є неможливою та за наявності істотного відхилення від проекту або необхідності усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм. Проте, ні актом, ні приписом не зазначено істотність відхилень від проекту чи будівельних норм, не доведено та не обґрунтовано неможливість перебудови об'єкту. Крім того, згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.08.2004 року, постановою начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Ужгорода №118 від 05.07.2004 року на ОСОБА_4 було накладено адміністративне стягнення за правопорушення у сфері містобудування, з чого вбачається, що позивачем з цього -ж самого приводу в 2004 році не було встановлено порушень, які б свідчили про необхідність знесення частини квартири в 2011 році.
Згідно ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат відповідача, судові витрати не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову Інспекції державного архітектурно -будівельного контролю у Закарпатській області до ОСОБА_3 про зобов'язання виконати вимоги припису -відмовити.
2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С. І. Рейті