Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11782/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16:00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Куденков К.О.
при секретарі Афоніної Г.Р.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача-1: не з'явився
представника відповідача-2: не з'явився
представника відповідача-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м.Донецька,
Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області,
Управління Державної казначейської служби України у Будьоівському та Пролетарському районах м.Донецька Донецької області
про стягнення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,-
ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м.Донецька (надалі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (надалі - відповідач-2) про стягнення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4 085,00 грн.
Позов мотивовано тим, що позивачем придбано у власність легковий автомобіль, для реєстрації якого в органах ДАІ 21.06.2012р. було сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні авто у розмірі 4 085,00 грн.
Проте, позивач вважає, що він не зобов'язаний сплачувати зазначений збір, оскільки він не відчужував автомобіль, а придбав у власність, зазначає, що п.7 ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виключний перелік осіб - платників збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, якими є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Також, звертає увагу суду на те, що п.12 «Порядку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. №1740, відповідно до якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством) прямо суперечить Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому вважає, що при розгляді справи суд зобов'язаний застосовувати закон, який регулює ці правовідносини.
Ухвалою суду від 24.09.2012р. до участі у справі у якості третього відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м.Донецька (надалі - відповідач-3).
У судовому засіданні від 10.10.2012р. представник позивача адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перший відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких вбачається, що відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює правочини відчуження та обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з них, а «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740, конкретизує та уточнює механізм та порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а саме вказує особу, повинну сплатити відповідний збір.
Представник першого відповідача у судове засідання від 10.10.2012р. не з'явився, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву, з якої вбачається, що відповідач-1 просить розглядати справу без представників першого відповідача.
Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву до суду не надав.
Представник відповідача-2 у судове засідання від 10.10.2012р. не з'явився, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки.
Від відповідача-3 до суду надійшли заперечення на позовну заяву, за змістом яких вбачається, що відповідач-3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що органи Державної казначейської служби України повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Представник відповідача-3 у судове засідання від 10.10.2012р. не з'явився, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, у наданих запереченнях зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-3.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_2 05.06.2012 року придбав у власність автомобіль марки Chevrolet модель Cruze (кузов НОМЕР_1), що підтверджується договором №314206-Y05339 від 05.06.2012р., специфікацією до нього, та нотаріально засвідченою копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.06.2012р., виданого ВРЕР №1 м.Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області.
21.06.2012 р. позивачем сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні авто у розмірі 4 085,00 грн., про що свідчить видана банківською установою копія квитанції № 908.704.4.
Управлінням Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах м.Донецька надана довідка від 19.09.2012р. №03-37/1725, із якої вбачається, що відповідач-3 підтверджує зарахування 4 085,00 грн. сплачених позивачем 21.06.2012р. у якості збору при відчуженні легкового автомобілю до Державного бюджету.
Таким чином, при реєстрації автомобіля, позивач, як покупець, сплатив збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля (3%) у розмірі 4 085,00 грн.
Відповідно до ст.55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
При цьому, Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року 9-зп, яким встановлено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Частиною першою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент придбання позивачем автомобіля та сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні авто, встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.
Згідно п.8 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, встановлюється ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.
Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не визначено поняття «відчуження».
Суд вважає, що під відчуженням розуміється передача майна у власність іншій особі; один із способів здійснення власником повноважень розпорядження.
Крім того, слід зазначити, що підпунктом 14.1.31. пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що відчуження майна - це будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право
користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.
При цьому, ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» містить випадок, коли законодавець покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на покупця майна, а не на продавця.
Зокрема, згідно з пунктом 9 цієї статті, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідно до положень Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладено на осіб, що відчужують легкові автомобілі, а не на осіб, що набувають право власності на легкові автомобілі.
Статтею 6 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Пунктом 9 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Тобто, вказаним приписом обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів покладено на покупців (набувачів) автомобілів, що не узгоджується з п. 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, пунктом 14 «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» встановлено, що органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору
Таким чином, з метою реєстрації придбаного автомобіля позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля, незважаючи на те, що він був покупцем.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 р. роз'яснено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Оскільки Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» по відношенню до «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740, має вищу юридичну силу, суд приходить до висновку, що у межах спірних відносин застосуванню підлягає саме положення Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент придбання позивачем автомобіля.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при придбанні автомобіля позивач не був платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розумінні пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент придбання позивачем автомобіля, у зв'язку із чим сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4 085,00 грн. при купівлі легкового автомобілю була сплачена позивачем безпідставно.
Оскільки вказану суму збору позивач перерахував до бюджету, то, відповідно, сума збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.
Оскільки суд вище дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача з Державного бюджету України суми безпідставно сплаченого збору, тому зазначену виплату має здійснити саме відповідний орган Державної казначейської служби України.
На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що мають достатні підстави для задоволення.
Згідно квитанції від 30.08.2012р. №043010007 позивачем сплачено 107,30 грн. судового збору.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні авто у розмірі 4 085 (чотири тисячі вісімдесят п'ять) гривень.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 (тридцять) копійок.
3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 10 жовтня 2012 року, складання постанови у повному обсязі - 12 жовтня 2012 року.
4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Куденков К.О.