Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11249/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15.35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Стойки В.В
при секретарі судового засідання Сальковій В.О.
за участю
представників позивача Чуйковій Т.В., Гутовій О.М., Волосожар Г.В.
представника відповідача Гой В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000051510/5241/15-17/1-00165669 від 15 травня 2012 року,-
Публічне акціонерне товариство Дружківський машинобудівний завод» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000051510/5241/15-17/1-00165669 від 15 травня 2012 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року від 19.04.2012 року. СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 року, у якому визначило суму податку на додану вартість у розмірі 74 148 грн. та штрафну фінансову санкцію у сумі 37 074 грн., усього на суму 111 222 грн. ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» зверталось до Державної податкової служби у Донецькій області зі скаргою про перегляд та визнання повністю недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ДПС було залишено без змін, а скарга без задоволення. Не погоджуючись з Рішенням відповідача 13.07.2012 р. ПАТ «Дружківський машзавод» повторно звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою про перегляд та визнання повністю недійсним податкове повідомлення-рішення, яку було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Позивач не згоден з рішенням податкового органу, посилаючись на норми п.201.10 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, а також п.11.4 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1002.
Крім того, зазначає, що податкова накладна від 24.01.2012 р. була своєчасно отримана від ПрАТ «Горлівський машинобудівник» та відображена у регістрах бухгалтерського обліку у січні 2012 р., таким чином дані податкового обліку з ПДВ було приведено у відповідність до даних бухгалтерського обліку наданням відповідачу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 р.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення викладені у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 28 вересня 2012 року /а.с. 156-159/, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі чинного законодавства та в межах компетенції, визначеної законами України. Крім того, позивач не мав права уточнювати податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, а повинен був відобразити податкову накладну у складі податкової декларації за наступні звітні періоди. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».
Заслухавши представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку було проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.03.2012 р. № 9013635000 за січень 2012 року Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» код за ЄДРПОУ 00165669, за результатами якої було складено акт від 19 квітня 2012 р. № 45/15-17/1-1-00165669 /а.с.9-14/ та встановлено порушення:
- п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, п. 8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, п. 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.03.2012 р. №9013635000 за січень 2012 року, у зв'язку з чим збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 74 148 грн.
15 травня 2012 року СДПІ по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051510/5241/15-17/1-00165669 згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123 ст.123 Податкового кодексу України, яким ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за порушення п. 198.2 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, п. 8 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, п. 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002, шляхом збільшення суми грошового зобов*язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 111 222, 000 грн. (основний платіж - 74 148, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 074, 00 грн.) /а.с. 8/.
24 травня 2012 р. ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» було подано скаргу на вищезазначене податкове повідомлення-рішення до ДПС у Донецькій області /а.с.15/.
03 липня 2012 р. ДПС в Донецькій області було прийнято рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000051510/5241/15-17/1-00165669 від 15.05.2012 про збільшення сум грошових зобов*язань з податку на додану вартість, а скаргу - без задоволення /а.с.26-30/.
13 липня 2012 р. ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» повторно було подано скаргу до ДПС України про визнання повністю недійсним податкове повідомлення рішення №0000051510/5241/15-17/1-00165669 від 15.05.2012 /а.с.20-25/, яку було залишено податкове повідомлення - рішення без змін та рішення, прийняте за розглядом первинних скарг, а скарги без задоволення /а.с.31-34/.
Питанням даного спору є правомірність прийняття податкового повідомлення -рішення №0000051510/5241/15-17/1-00165669 від 15 травня 2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2012 року позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року, у якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахування залишку від*ємного значення попереднього періоду /а.с.35-36/.
21 березня 2012 року ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» було подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість №9013635000 у зв*язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року /а.с.41-43/, відповідно до якого підприємством було збільшено суму податкового кредиту на 59 655грн., у зв*язку з придбанням товарно- матеріальних цінностей для використання в господарській діяльності, а саме:
- по ПрАТ «Горлівський машинобудівник» було збільшено податковий кредит на 74 148,20грн. за податковою накладною №51 від 24 січня 2012 року;
- по ТОВ «Гелій» було зменшено податковий кредит на 14 493,60грн. за податковою накладною №11 від 31 січня 2012 року.
Як було встановлено у судовому засіданні, внесення позивачем змін до податкової звітності було обумовлено необхідністю включення до складу податкового кредиту податкової накладної № 51 від 24 січня 2012 виданої ПрАТ «Горлівський машинобудівник» на суму 74 148,20грн.
З огляду на положення статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Зокрема, як вбачається закон встановлює єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.
Пункт 201.6 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
З огляду на п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку -продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
При цьому відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка і є в першу чергу підставою для формування податкового обліку платника податків.
Суд також зауважує, що з аналізу п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що зазначена норма надає право покупцю платнику податку на додану вартість віднести суму податку на додану вартість до податкового кредиту з дати фактичного отримання ним товару.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем бухгалтерським обліком позивача за січень 2012 підтверджується господарська операція між позивачем та ПрАТ «Горлівський машинобувіник» на підставі якої була виписана податкова накладна № 51 від 24 січня 2012 /а.с.119/.
Втім, представник відповідача, заперечуючи проти позову наголосив про те, що позивач отримав накладну № 51 від 24 січня 2012 у березні 2012, а тому повинен був віднести її саме за березень 2012 р. В якості доказу зазначив, що спірна податкова накладна не вносилась позивачем у реєстр отриманих податкових накладних за січень 2012 року.
Суд не приймає заперечень відповідача та вважає, що вони не підтверджені будь якими доказами, та є лише припущеннями.
Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №10 від 16 лютого 2012 р., Приватним акціонерним товариством «Горлівський машинобудівник» 25.01.2012 було зареєстровано податкову накладну №51 від 24.01.2012 виписану Публічному акціонерному товариство «Дружківський машинобудівний завод» /а.с. 117/.
Крім цього, отримання позивачем податкової накладної № 51 саме в січні 2012 року підтверджується реєстром виданих податкових накладних ПрАТ «Горлівський машинобудівник /а.с. 151/.
Згідно з пунктами 201.14, 201.15. ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 13 та 14.5 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 25.01.2011 N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935), у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових
накладних. Одним з наведених додатків до декларації є додаток 5 - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Таким чином результати податкового обліку позивача, у тому числі щодо податкового кредиту, відображаються у поданих ним деклараціях та додатку 5 до них, а у разі їх виправлення -у відповідних уточнюючих розрахунках.
Судом на підставі декларації позивача з ПДВ за січень 2012 року, а також уточнюючого розрахунку податкових зобов*язань з ПДВ №9013635000 від 21 березня 2012 року за січень 2012 року, встановлено, що позивачем відображено у податковому обліку суми податкового кредиту за операціями з ПрАТ «Горлівський машинобудівник» у розмірі 74 148,20грн.
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1402/18697 у реєстрі окремо обліковуються операції з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку.
Основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість є реєстр виданих та отриманих податкових накладних (надалі -Реєстр).
Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що у розділі II Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг.
Таке відповідає положенням п.201.15 ст. 201 ПК України, згідно з яким платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.
З наведеного слідує, що Реєстр є документом податкової звітності, на основі якого у податковій декларації та додатку 5 до неї відображається сума податку, включена до податкового кредиту звітного періоду. Саме у цьому документі повинні відображатися податкові накладні або інші документи, які підтверджують таку суму податку.
Пунктом 1 зазначеного порядку встановлено, що виправлення помилки в реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими и для бухгалтерського обліку, у момент виявлення помилок.
Згідно з пунктом 9.4 Порядку передбачено , що у разі якщо дані документа включаються до уточнюючих розрахунків за звітний (податковий) період, до виду документа додається літера «У» (наприклад, ПН - податкова накладна, ПНУ - податкова накладна, яку включено до уточнюючих розрахунків).
Як вбачається з реєстру виданих та отриманих накладних ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» за березень 2012 р. в розділу ІІ «Отримані податкові накладні» під порядковим номером 22 внесена податкова накладна № 51 від 24 січня 2012 з позначкою «ПНУ».
Отже, позивачем було реалізовано передбачене чинним податковим законодавством право на коригування податкової звітності у відповідності з чинним Порядком.
Відповідно до п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Пунктом 50.1 статті 20 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього
Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Аналізуючи спірні правовідносини у співвідношенні з наведеними вище нормами суд вважає, що позивач в силу наданого йому Законом права обрання певної форми внесення змін до податкової звітності, міг на власний розсуд , як подати до податкового органу уточнюючий розрахунок за спірний звітний період, так і відобразити суму податку на додану вартість за податковою накладною № 51 від 24 січня 2012 р..
Така правова позиція суду, окрім іншого ґрунтується також на висновках Верховного суду України , викладених у листі від 01.05.2012 , прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.237 КАС України за 2010-2011 рр. , згідно яких, у разі якщо право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів , в яких фактично відбулись господарські операції , суми ПДВ , вказані у податкових накладних , можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді . в якому такі податкові накладні отримані.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» підлягають задоволенню.
Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 112грн. 22коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000051510/5241/15-17/1-00165669 від 15 травня 2012 року - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000051510/5241/15-17/1-00165669 від 15 травня 2012 року.
Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 1 112грн. 22коп.
Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 10 жовтня 2012 у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений 15 жовтня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Стойка В. В.