Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/7578/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі Полежай Ю.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Єнакієвської міської ради Донецької області, Відділу Держкомзему у м. Єнакієве, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа ОСОБА_2 про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до Єнакієвської міської ради Донецької області, Відділу Держкомзему у м. Єнакієве, Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання недійсним п.3.3 рішення Єнакієвської міської ради Донецької області від 30.08.2006 року №5/5-26, визнання недійсним державного акту ЯГ №367445 від 11.10.2006 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
за участю:
представника позивача ОСОБА_3;
представника третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакієвської міської ради Донецької області (відповідач 1), Відділу Держкомзему у м. Єнакієве (відповідач 2), Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (відповідач 3), третя особа ОСОБА_2 про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки ЯГ №367445 та ЯГ №367446 є власником суміжних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2. Позивач зазначає, що їй стало відомо, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №697180 від 24.12.2007 року, що виданий на підставі п.1.4 рішення Єнакієвської міської ради від 21.11.2007 року №5/20-26, яким передана земельна ділянка за кадастровим номером 141200000:00:007:0656 у власність ОСОБА_2. Для з'ясування меж земельної ділянки позивач звернулась до ліцензійного підприємства ТОВ «Меридіан», відповідно до висновків якого частина земельної ділянки позивача розміром 0,0028 га передана у власність ОСОБА_2.
Позивач зазначає, що п.1.4 рішення Єнакієвської міської ради від 21.11.2007 року №5/20-26 порушено її право власності, оскільки на підставі зазначеного рішення незаконно відчужено частину її земельної ділянки.
Позивач просила скасувати п.1.4 рішення Єнакієвської міської ради від 21.11.2007 року №5/20-26 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №697180, зобов'язати Відділ Держкомзему у м. Єнакієве скасувати у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №010717100346 від 24.12.2007 року про державну реєстрацію державного акту про право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача 1 позов визнав в повному обсязі, про що надав письмову заяву.
Представник відповідача 2 до судового засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю та про те, що відповідач не заперечує проти позовних вимог.
Представник відповідача 3 до судового засідання не з'явився, надіслав письмові пояснення на позов, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити та розглядати справу без участі представника.
Третьою особою ОСОБА_2 до суду подана позовна заява, відповідно до якої заявник виявив бажання набути статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, пред'явивши вимоги до Єнакієвської міської ради Донецької області (відповідач 1), Відділу Держкомзему у м. Єнакієве (відповідач 2), Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (відповідач 3), третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання недійсним п.3.3 рішення Єнакієвської міської ради Донецької області від 30.08.2006 року №5/5-26, визнання недійсним державного акту ЯГ №367445 від 11.10.2006 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Вимоги обґрунтовує тим, що державний акт на право власності на земельні ділянки ЯГ №367445 площею 0,0394 га виданий ОСОБА_5 із порушенням норм діючого законодавства, оскільки вона придбала житловий будинок АДРЕСА_1 31.01.1991 року. В подальшому, виконком Єнакієвської міської ради рішенням від 18.08.1993 року №339/1 приєднав ОСОБА_2 до садиби індивідуального користування земельну ділянку площею 237 кв.м. за рахунок спустілої садиби АДРЕСА_3 за згодою попереднього власника гр. ОСОБА_6, в результаті чого площа садиби №3 складає 864,3 кв.м. в подальшому, саме земельна ділянка площею 864,3 кв.м. передана у власність ОСОБА_2, оскільки згідно ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни набувають права власності на земельні ділянки у тому числі на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Третя особа зазначає, що ОСОБА_5 отримала у власність земельну ділянку протиправно, оскільки земельна ділянка раніше не була у її користуванні та відсутнє рішення відповідного органу щодо надання у користування такої земельної ділянки.
Також, третя особа зазначає, що технічна документація, на підставі якої Єнакієвська міська рада Донецької області прийняла рішення від 30.08.2006 року №5/5-26 про передачу земельної ділянки площею 0,0394 га у власність ОСОБА_5 не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, що затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року №43, оскільки не містить акту щодо встановлення меж земельної ділянки, у якому межі погоджені із користувачем суміжної земельної ділянки №3 на законних підставах, тобто з ОСОБА_2.
Представник відповідача 1 проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Думка відповідача 2 та відповідача 3 стосовно заявлених вимог суду не відома, оскільки ними суду заперечення проти позову не надані.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив в його задоволені відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Рішенням Єнакієвської міської ради Донецької області від 30.08.2006 року №5/5-26 «Про передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам» ОСОБА_5 надана у власність для ведення садівництва земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,0394 га, у тому числі 0,0394 га забудованих земель за рахунок земель житлової та громадської забудови Єнакієвської міської ради.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ№367445 від 11.10.2006 року.
З метою встановлення меж земельної ділянки, що належить позивачу, вона звернулась до ліцензійного підприємства ТОВ «Меридіан», яке встановило, що частина земельної ділянки ОСОБА_5 у розмірі 0,0028 га передана у власність ОСОБА_2.
Судом також встановлено, що рішенням Єнакієвської міської ради від 21.11.2007 року №5/20-26 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» ОСОБА_2 передана у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельна ділянка кадастрового номеру 1412000000:00:007:0656 по АДРЕСА_1 площею 0,0860 га, у тому числі 0,0860 га забудованих земель за рахунок земель житлової та громадської забудови Єнакієвської міської ради (п.1.4 зазначеного рішення).
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №697180, що зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010717100346 від 24.12.2007 року.
Представник третьої особи у заявленій позовній заяві не заперечує факту перебування частини земельної ділянки у розмірі 0,0028 га одночасно у власності ОСОБА_5 відповідно до державного акту ЯГ№367445 від 11.10.2006 року та у власності ОСОБА_2 відповідно до державного акту ЯЕ №697180 від 24.12.2007 року, однак в обґрунтування заявленого позову посилається на те, що спірною часткою ОСОБА_2 користується з 1993 року.
Суд не погоджується з такою позицією третьої особи з огляду на наступне.
Згідно з вимогами статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до внесення змін від 05.03.2009 року) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.
Стаття 125 Земельного кодексу України (у чинній на даний час редакції) передбачає, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до вимог статті 202 Земельного кодексу України, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок: б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Тобто, законодавець ставить момент виникнення права на земельну ділянку в залежність від здійснення державної реєстрації цих прав, що відбувалось, на момент виникнення спірних правовідносин, шляхом одержання правопосвідчуючого документа та його державної реєстрації.
Як зазначалось, 11.10.2006 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0394 га серії ЯГ№367445, тобто з 11.10.2006 року позивач набула права власності на зазначену земельну ділянку.
Суд зазначає, що в даному випадку факт користування ОСОБА_2 з 1993 року спірною часткою земельної ділянки не є підтвердженням наявності у неї права власності на зазначену частку, оскільки таке право виникає виключно після його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір, суд звертає увагу, що зазначена конституційна норма зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі закону, тобто у своїй діяльності повинні приймати такі рішення, які не суперечать чинному законодавству, а їх управлінські функції не повинні виходити за межі закону. Зокрема, Конституція України встановлює для суб'єкта владних повноважень спосіб діяльності, передбачений Конституцією та законами України, а також визначає сферу його компетенції, тобто яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень, які повинні спиратися тільки на компетенційні права і обов'язки, а тому використовувати у своїй діяльності тільки ті засоби, форми і прийоми, які передбачені законом. Всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадові особи повинні діяти в межах повноважень визначених і встановлених у законодавчих актах.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи N 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд зазначає, що відповідач 1 приймаючи рішення від 21.11.2007 року №5/20-26 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» порушив право ОСОБА_5 на володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
З наведеного виходить, що п.1.4 рішення Єнакієвської міської ради від 21.11.2007 року №5/20-26 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» прийнятий відповідачем 1 всупереч нормам Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Таким чином, оскільки державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №697180 виданий ОСОБА_2 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке не відповідає вимогам законодавства щодо його обґрунтованості, тому державна реєстрація зазначеного акту про право власності на землю проведена також необґрунтовано.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновків, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 з огляду на те, що стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 будь-яких документів на підтвердження необґрунтованості рішення Єнакієвської міської ради Донецької області від 30.08.2006 року №5/5-26 «Про передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам», на підставі якого ОСОБА_5 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ№367445 від 11.10.2006 року, не подано, з огляду на це, суд вважає, що третя особа не виконала вимог, встановлені ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги, а тому вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 17, 18, 19, 94, 158-163, 167, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Єнакієвської міської ради Донецької області, Відділу Держкомзему у м. Єнакієве, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа ОСОБА_2 про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати п.1.4 рішення Єнакієвської міської ради від 21.11.2007 року №5/20-26 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам».
Скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №697180, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010717100346 від 24.12.2007 року.
Зобов'язати Відділ Держкомзему у м. Єнакієве скасувати у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №010717100346 від 24.12.2007 року про державну реєстрацію державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №697180.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.
У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до Єнакієвської міської ради Донецької області, Відділу Держкомзему у м. Єнакієве, Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання недійсним п.3.3 рішення Єнакієвської міської ради Донецької області від 30.08.2006 року №5/5-26, визнання недійсним державного акту ЯГ №367445 від 11.10.2006 року та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 11 жовтня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 16 жовтня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.