м.Вінниця
01 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4104/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Лебедєвої О.С.
представників третіх осіб: Бубели Н.А., Соколової О.М.
представника прокуратури: Формуги І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_6
до: управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, управління Державної казначейської служби у м. Вінниці
про: про визнання дій протиправними та стягнення коштів
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_6 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, управління Державної казначейської служби у м. Вінниці про визнання дій протиправними та стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.08.2011 р. він придбав автомобіль марки "Jeep Grand Cheroke Overland", 2011 року випуску та зареєстрував право власності на автомобіль в органах ДАІ у Вінницькій області. При цьому, при реєстрації придбаного автомобіля позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості автомобіля, що становить 14549,00 грн.
Посилаючись на положення Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", позивач вважає, що обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб саме при відчуженні легкових автомобілів, а не при придбанні, тому сплачені ним кошти підлягають поверненню.
Крім того, в ході розгляду справи по суті, позивачем надано письмові доповнення та уточнення до позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.09.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у місті Вінниці.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти задоволення позову заперечували.
Представник прокуратури в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та прокуратури, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 03.08.2011 р. ОСОБА_6 набув право власності на автомобіль марки "Jeep Grand Cheroke Overland", 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у Вінницькому ВРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області Серії НОМЕР_4.
При реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ позивачем сплачено збір до Пенсійного фонду України з призначенням платежу "відчуження легкового автомобіля" в сумі 14549,00 грн., що підтверджується квитанцією банку від 02.08.2011 р.
В серпні 2012 р. ОСОБА_6 звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці із заявою про повернення помилково сплаченого збору, на що отримав відповідь від 17.08.2012 р. № 2889/06-42-1/03, якою управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці відмовило в поверненні зазначених коштів, посилаючись на норми Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 р.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Тобто, відповідно до вище вказаного Закону - обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб, які відчужують автомобіль. Відчуження - це перехід прав власності від однієї особи, до іншої. Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що термін "відчуження майна" визначений Податковим кодексом України.
Зокрема згідно п. 14.1.31 ст. 14 цього Кодексу, відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.
В даному випадку позивач набув право власності на автомобіль, а не втратив його.
Судом також досліджувались положення Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 р., пунктом 15 якого передбачено, що суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Пунктом 12 цього ж Порядку передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, зокрема шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Також суд керується положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Водночас, суд бере до уваги правову позицію Пленуму Верховного Суду України, викладену у постанові № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", в якій визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як України, Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно ст. 244-2 КАС України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В Постанові Верховного Суду України по справі № 21-616во08 вказано, що суди повинні звертати уваги перш за все на суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання та надавати оцінку виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, суд зазначає, що у справі "Серков проти України" Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.
Згідно статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи наведене, суд виходить із того, що Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998р. є підзаконним нормативно-правовим актом, Закон України відносно нього має вищу юридичну силу.
Отже, суд приходить до висновку, що обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів не може бути покладений на особу, яка набуває право власності, тобто на покупця, що передбачено п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року, оскільки вказана норма суперечить акту вищої юридичної сили, а саме п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак позивачем безпідставно сплачено збір з операції відчуження легкового автомобіля, оскільки в даному випадку позивач набув право власності на автомобіль, а не втратив його.
Оскільки, примусово сплачений збір перерахований до Державного бюджету м. Вінниці, а контролюючим органом є Пенсійний фонд України, то сплачений збір з операції відчуження легкового автомобіля у сумі 14549,00 грн., підлягає стягненню з Державного бюджету м. Вінниці на користь ОСОБА_6
Що стосується вимоги про протиправність відмови щодо вжиття заходів з метою повернення помилково сплаченого збору, оформленої листом від 17.08.2012 р. № 2889/06-42-1/03, суд звертає увагу на наступне.
Згідно п 7.2. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 № 21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
З огляду на зазначене, суд приходить висновку про протиправний характер дій управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, що полягали у відмові вжити заходи щодо повернення ОСОБА_6 помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ст. ст. 11, 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору при звернені до суду підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови вжити заходи щодо повернення ОСОБА_6 помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля.
Стягнути з Державного бюджету м. Вінниці шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 14549,00 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять грн.) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 177,69 грн. (сто сімдесят сім грн. 69 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович