10 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/7945/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представників позивача -Любима О.В.,
представника відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит»до Дніпропетровської міжрайонного державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.12 №0001401541, №0000651542, -
Позивач, ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.12 № 0001401541, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 361 267 грн., та № 0000651542, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256 303 грн. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю висновків податкового органу, які стали підставою для донарахування спірних сум грошового зобов'язання, та незаконністю нарахування штрафних санкцій. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначивши, зокрема, що факт передання та прийняття товару позивачем від контрагента ТОВ «Варра Трейд» у січні, квітні та червні 2011 року підтверджується видатковими та податковими накладними, яких достатньо для формування податкового кредиту та валових витрат. Також представником позивача зазначено, що оплата отриманого від контрагента товару здійснена, що підтверджується платіжними дорученнями та реєстром платежів, виданим БВ ДОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Діючими нормативно-правовими актами не передбачена відповідальність платника податків за будь-які дії своїх постачальників та контрагентів.
Відповідач, Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області ДПС, позовні вимоги не визнав з підстав, наведених в письмових запереченнях. Мотиви незгоди зводяться до того, що постачальник позивача - ТОВ «Варра Трейд» є підприємством з ознаками фіктивності, в ході перевірки не підтверджена наявність поставок товарів від означеного постачальника до позивача. За відсутності факту придбавання товарів відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. В судовому засіданні 03.10.12 представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, підтримавши висновки акту перевірки позивача та доводи, викладені в письмових запереченнях. В судове засідання 10.10.12 представник відповідача не прибув, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізню дату через неможливість представника з'явитись в судове засідання. У зв'язку із ненаданням відповідачем відповідного документу в підтвердження зайнятості працівника юридичного відділу в іншому судовому засіданні, з огляду на положення ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи за відсутністю представника відповідача за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши за правилами ст. 86 КАС України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Варра-Трейд» за січень, квітень, червень 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку. Перевірка проведена на підставі наказу МДПІ від 11.05.12 №220, копія якого разом з повідомленням від 11.05.12 №103 отримані відповідачем засобами поштового зв'язку 15.05.12, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.51-54). Результати перевірки оформлені відповідним актом від 17.05.12 №119/15-0/134517, за висновками якого перевіркою встановлено: - не реальність здійснення господарських операцій між позивача та його контрагентом - постачальником ТОВ «Варра-Трейд» за січень, квітень, червень 2011р. та встановлено юридичну дефектність первинних документів, - порушення ч.5 ст. 203, ч.1.2 ст.215, ст. 216, ст.662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; - порушення п.198.2, 198.3 ст. 198 ПКУ, в результаті чого позивачем занижений ПДВ на загальну суму 256 300 грн., - порушення пп.134.1.1 п..134.1 ст. 134, п.135.1, п.135.2 ст. 135, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПКУ, в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну суму 361 265 грн.
Підставою для означених висновків слугували судження податкового органу про відсутність факту передачі товарів від продавця - ТОВ «Варра-Трейд» до позивача, оскільки у останнього відсутні акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування товарів. На думку відповідача, оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від постачальника до позивача у період за червень, серпень 2011р., правочини між позивачем та ТОВ «Варра-Трейд» здійснені без мети настання реальних наслідків.
З посиланням на згаданий акт перевірки МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.06.12 № 0001401541, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 361 267 грн., в тому числі 2 грн. - штрафні санкції, та № 0000651542, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256 303 грн., в тому числі 3 грн. - штрафні санкції. Не погодившись з винесеними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 24.07.12 №17334/10/10-014 скарга позивача залишена без розгляду, оскільки означені податкові повідомлення-рішення оскаржені платником податків також і до суду.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Між Позивачем та ТОВ «Варра Трейд» укладений договір поставки №70/07/10-СИ від 01.07.10 (а.с.122-127), на виконання якого позивачем від ТОВ «Варра Трейд», відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку, у січні, квітні, червні 2011р. отриманий товар, а саме: у січені 2011р. - корейка свиняча на загальну суму 378 602,20 грн., в тому числі ПДВ - 63 100,37 грн., у квітні 2011 р. - окіст свинячий, чверть куряча на загальну суму 399 195 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 66 533 грн., у червні 2011р. - окіст свинячий на загальну суму 760 000 грн. в тому числі ПДВ 126 666,67 грн.
За змістом вказаного Договору, а також Додаткової угоди до Договору від 21.12.10 поставка товару відбувається на умовах DDP-склад покупця (відповідно до «Інкотермс» в редакції 2000р.). Відвантаження товару на складі постачальника здійснюється силами та за рахунком постачальника. Склад Покупця знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 67-А, та м. Дніпропетровськ, вул. Журналистов, 13. Передача товару оформлюється шляхом відмітки про отримання товару на екземплярі видаткової накладної на товар, підписаний уповноваженою представником покупця. Відповідно до п.3.6 Договору, враховуючи Додаткову угоду, при передачі товару постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю - позивачу: рахунок фактуру, видаткову накладну на товар, товарно-транспортну накладну на товар, податкову накладну, документи, що підтверджують якість товару. Пунктом 1.2 Додаткової угоди передбачено, що товарно-транспортна накладна на товар не оформлюється та не передається покупцю у випадку передачі товару постачальником покупцю в межах одного складу. Також положеннями пп.3.6.6 вказаного Договору передбачено, що у разі не передання постачальником покупцю повного пакету документів поставка вважається нездійсненою, а зобов'язання постачальника з поставки товару не виконаними.
За наслідками проведених позивачем та ТОВ «Варра Трейд» в січні, квітні, червні 2011р. господарських операцій на підставі вказаного Договору позивачем сформовані податковий кредит в розмірі 66 533 грн. та валові витрати в розмірі 1 281 495 грн.
Розв'язуючи спір, суд відзначає, що правовідносини з приводу формування платником податків податкового кредит унормовані положеннями ст.198 ПКУ, аналіз змісту якого дає підстави для висновку, що право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (послуг), тому суттєве значення має встановлення факту здійснення господарської операції з поставки товару та його використання у власній господарській діяльності. Досліджуючи обставини реальності здійснення спірної господарської операції позивача з означеним контрагентом, суд зазначає наступне. До матеріалів справи позивачем долучені копії таких документів, якими, відповідно до спірного договору, має супроводжуватись товар:
заявки позивача на поставку товару: від 10.01.11 - умови поставки: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13, від 15.04.11 - умови поставки: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13, та вул. Войцеховича, 67А, від 24.04.11 - умови поставки: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13, від 22.06.11, умови поставки - м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 67А;
рахунки-фактури: від 12.01.11 №12/01-2, який згідно з довідкою банка оплачений позивачем 17.01.11, від 19.04.11, який згідно з довідкою банка оплачений позивачем 04.05.11 №19/04-5, від 29.04.11 №29/04-1, який згідно з довідкою банка оплачений позивачем 06.05.11, від 19.04.11 №19/04-1, який згідно з довідкою банка оплачений позивачем 10.05.11, від 24.06.11 №24/06-4, який згідно з довідкою банка оплачений позивачем 06.07.11, 11.07.11, 18.07.11;
видаткові накладні від 12.01.11 №12/01/02 на суму 378 602,20 грн., від 19.04.11 №19/04/01 на суму 26 130 грн., від 19.04.11 №19/04/05 на суму 360 000 грн., від 29.04.11 №29/04/01 на суму 13 065 грн., від 24.06.11 №24/04/04 на суму 760 000грн.;
товарно-транспортні накладні: від 19.04.11 на транспортування товару на суму 360 000 грн. за видатковою накладною № 19/04/05 та від 24.06.11 на транспортування товару на суму 760 000 грн. за видатковою накладною від 24.06.11 №24/04/04, які підтверджують транспортування товару за видатковими накладними від 19.04.11 та від 24.06.11 від ТОВ «Варра Трейд» до позивача та отримання товару представником позивача - комірником ОСОБА_4, який згідно з посадової інструкцією, затвердженою генеральним директором позивача Баскаковим А.В. від 02.01.08 зобов'язаний здійснювати приймання товару. Відповідно до листа позивача від 01.02.10 №44 на ім'я керівників підприємств таке отримання здійснюється комірниками без довіреності;
податкові накладні від 12.01.11 №7 на суму 378 602,20 грн. в т.ч. ПДВ 63 100 грн., від 19.04.11 №48 на суму 360 000 грн. в т.ч. ПДВ - 60 000 грн., від 19.04.11 №46 на суму 26 130 грн., в т.ч. ПДВ 4 355 грн., від 29.04.11 №78 на суму 13 065 грн. в т.ч. ПДВ 2 177,50 грн., від 24.06.11 №54 на суму 760 000 грн. в т.ч. ПДВ 126 666,67 грн.,
специфікації на поставку товару від 12.01.11 на суму 378 602,20 грн., від 19.04.11 на суму 360 000 грн., від 19.04.12 на суму 26 130 грн., від 29.04.11 на суму 13 065 грн., від 24.06.11 на суму 760 000 грн.
Як вбачається з наданих позивачем заявок на поставку товару від 10.01.11, від 15.04.11 та від 24.04.11 - умови поставки товару: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 13. Зі змісту листа від 14.12.10 №б/н за підписом директора ТОВ «Варра Трейд» на ім'я генерального директора ТОВ «МФ «Фаворит» вбачається, що відвантаження товару за Договором поставки від 01.07.10 №70/07/10-СИ можливо також зі складу, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістка, 13. Відповідно до договору про оренду нежилого приміщення №19 від 01.11.10 позивач також орендує у ВАТ «Дніпропетровський хладокомбінат» нежиле приміщення за вказаною адресою (копія Договору та акту приймання-передачі наявні в матеріалах справи). Оскільки Додатковою угодою від 21.12.10, укладеною між позивачем та ТОВ «Варра Трейд», визначено, що у разі передачі товару постачальником покупцю в межах одного складу товарно-транспортна накладна не оформлюється, доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних на поставку товару за видатковими накладними від 12.01.11 №12/01/02 на суму 378 602,20 грн., від 19.04.11 №19/04/01 на суму 26 130 грн. та від 29.04.11 №29/04/01 до уваги судом не приймаються.
На підтвердження отримання товару від ТОВ «Варра Трейд» позивачем також долучені до матеріалів справи прибуткові накладні від 12.01.12 №ПН2-049142 на суму 378 602,20 грн., від 20.04.12 №ПН2-052260 на суму 26 130 грн., №ПН2-052267 на суму 360 000 грн., від 29.04.12 №ПН2-052587 на суму 13 065 грн., від 29.06.11 №ПН2-054852 на суму 760 000 грн.
Судовим оглядом означених рахунків-фактури, видаткових та прибуткових накладних, що обумовлюють спірну операцію, встановлено, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обов'язкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції. Так, в них чітко вказано, який саме товар, на виконання якого договору та на яку суму поставляється позивачу від ТОВ «Варра-Трейд». Таким чином, з їх змісту просліджується як конкретний підхід до виконання Договору поставки №70/07/10-СИ від 01.07.10, так і факт його виконання.
Положеннями п.201.1 ст.201 ПК визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є податковим документом і одночасно має бути відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладних судом встановлена її відповідність наведеним в п.201.1 ст.201 ПК вимогам заповнення.
Суд відмічає, що в ході проведення перевірки позивача посадовим особам відповідача зазначені первинні документи, в тому числі податкова накладна, також були дослідженні та відображені в акті перевірки, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, факт наявності згаданого товару у позивача та використання його у власній господарській діяльності не заперечується.
Покликання відповідача щодо невідповідності наданих товарно-транспортних накладних вимогам чинного законодавства щодо оформлення первинних документів не заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.99 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Оскільки товарно-транспортна накладна не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, така накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам щодо оформлення первинних документів господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце.
Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем від ТОВ «Варра-Трейд» товару сертифікатами відповідності або походження також є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність відповідних сертифікатів на товар з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та валових витрат, а за своїм змістом сертифікат якості також не є первинним документом, означений документ підтверджує саме якість поставленого товару, а не факт його поставки. Отже, відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товару, зазначенням про відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від постачальника до покупця, та про відсутність сертифікатів відповідності товару. Крім того, при вивченні дійсного руху активів у процесі здійснення господарської операції дослідженню підлягають всі первинні документи в їх сукупності: як документ про перевезення товару, так і договори, накладні, виписані на виконання таких договорів, документи зберігання товарів, розрахункові документи тощо. Враховуючи викладене відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів сама по собі, без дослідження інших обставин, не може спростовувати товарність операції.
Згідно з п.198.1. ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ТОВ «Варра Трейд» за договором поставки від 01.07.10 №70/07/10-СИ, враховуючи наведені докази, що стверджують факт наявності у позивача об'єкту оподаткування ПДВ за даним правочином, яким, з огляду на положення п.185.1 ст.185 ПК, є реально здійснена господарська операція з поставки товару, суд доходить до висновку, що включення позивачем підтверджених зазначеними податковими накладними за січень, квітень, червень 2011р. сум податку на додану вартість у розмірі 256 299,53 грн. до складу податкового кредиту до відповідних Декларацій з ПДВ за 01 місяць, 04 місяць, 06 місяць 2011 р. (а.с.55-60) є правомірним.
Правовідносини з приводу формування платником податків валових витрат унормовані положеннями Розділу ІІІ ПК України, зокрема ст. 138, 139 ПКУ, який набрав чинності з 01.04.11. Законодавцем визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. До складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ). Положеннями пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Суд також відмічає, що згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Матеріалами перевірки МДПІ не спростований факт здійснення позивачем дійсної господарської діяльності, тобто такої діяльності, яка направлена на отримання доходу, є регулярною та суттєвою.
Таким чином, як вбачається з наведених норм Закону та вказаних вище первинних документів, витрати позивача на оплату товару, отриманого від ТОВ «Варра Трейд» за Договором поставки від 01.07.10, підтверджуються платіжним дорученням від 16.01.11 №648 від 03.05.11 №262, від 05.05.11 №425 від 09.05.11 №484, від 05.07.11 №216, від 10.07.11 №358, а також Довідкою Базового відділення Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 05.10.12 №989 та доданим до неї реєстром платежів. Відтак їх віднесення позивачем до складу його валових витрат у розмірі 1 281 495 грн. є правомірним, адже узгоджується з вимогами ст.138 та 139 ПКУ. Відповідно висновки щодо порушення пп.134.1.1 п..134.1 ст. 134, п.135.1, п.135.2 ст. 135, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження судовим розглядом справи.
Суд критично ставиться до доводів МДПІ в обґрунтування своєї позиції та висновків акту перевірки щодо порушення позивачем ст. 203, 215, 216, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Відповідно до ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідачем не наведено та не надано доказів існування обставин, з яким законодавець пов'язує нікчемність правочину. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Варра Трейд» недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду також не надано. Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «Варра Трейд» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, проте відповідного рішення суду відповідачем також не надано.
З приводу посилань відповідача в обґрунтування своєї позиції на акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси контрагента позивача - ТОВ «Варра Трейд» від 24.02.12 №527/23-5/36611932, яким встановлена відсутність основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських приміщень та виробничих приміщень, транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів на підприємстві, суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними. Щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням суд зважує, що такий факт, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача (а.с.21), засвідчений актом від 24.02.12 №563, який може стверджувати відсутність ТОВ «Варра трейд» за місцезнаходженням у лютому 2012р., проте не в січні, квітні, червні, 2011р. Крім того, як вбачається з акту перевірки (а.с.22), ТОВ «Варра Трейд» була подана остання звітність за грудень 2011р. - декларація з ПДВ від 19.01.12 №292303.
За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків були сформовані податковий кредит з ПДВ та валові витрати, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.
Таким чином, висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ та витрат за взаємовідносинами з ТОВ «Варра Трейд» у січні, квітні, червні 2011р. спростовані дослідженими в судовому процесі доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, котрий повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню, адже такі акти є протиправними та такими, що безумовно порушують права позивача і тягнуть негативні наслідки для нього.
Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонного державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08.06.12 №0001401541 та №0000651542.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит» (код ЄДРПОУ - 13451782) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 12.10.12
Суддя А.О. Коренев