копія
26 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9292/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОлійника В. М.
при секретаріПрихно К.С.
за участю:
позивачів представника відповідача Багдасаряна Г.К., Багдасаряна Г.К. Володькіна С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом позивача 1: ОСОБА_5, позивача 2: ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
10 серпня 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до держави Україна в особі сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Васильківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому просили визнати протокол вилучення паспортів начальником СГІРФО Васильківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області незаконним; повернути незаконно вилучені паспорта громадян України: паспорт серії НОМЕР_1 виданий 28.12.2005 року Васильківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданого 02.09.2008 року ВГІРФО ГУМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданого 02.09.2008 року ВГІРФО ГУМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_5, таким чином відновивши позивачам громадянство України.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що в 2011 році сектором громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Васильківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у них були вилучені паспорта громадян України. При цьому, як стверджують позивачі, не було надано жодного законного обґрунтування для вилучення та не був складений відповідний акт. 13 лютого 2012 року начальником СГІРФО Васильківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області майором міліції Володькіним С.В. був складений акт про вилучення паспортів позивачів, які фактично були вилучені у 2011 році. Позивачі вважають, що дії майора міліції Володькіна С.В. є протизаконними та порушують їх права як громадян України.
19 вересня 2012 року ухвалою суду замінено неналежного відповідача - сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Васильківського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на належного відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
26 вересня 2012 року ухвалою суду закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протоколу вилучення паспортів начальником СГІРФО Васильківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області незаконним.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали, позовні вимоги просили задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що 10 лютого 2012 року проведеною перевіркою встановлено порушення законодавства України під час видачі паспортів громадян України громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме не з'ясована їх належність до громадянства України відповідно до ст.ст. 3, 9 Закону України "Про громадянство України". Відповідно до Закону України "Про громадянство України" громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 громадянами України не являються, але в порушення законодавства України 28 грудня 2005 року, відразу після документування їх матері ОСОБА_6 паспортом громадянина України 26 грудня 2005 року, позивачі були документовані паспортами громадян України без проведення будь-яких процедур прийняття до громадянства України.
Заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
10 лютого 2012 року проведеною начальником СГІРФО Васильківського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області майором міліції Володькіним С.В. перевіркою встановлено порушення законодавства України під час видачі паспортів громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме не з'ясована їх належність до громадянства України відповідно до ст. 3, 9 Закону України «Про громадянство України».
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибули на територію України з Азербайджану в грудні 1992 року разом з батьками - ОСОБА_8 та ОСОБА_6. За попереднім місцем постійного проживання у АДРЕСА_1 позивачі та їх батьки виписані не були, а виписалися лише 11.01.1999 року та прописалися 16.02.1999 року за адресою: АДРЕСА_2.
Батьки позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були прописані за паспортами громадян колишнього СРСР зразка 1974 року, в яких не було внесено запис "громадянин України", та проживали як громадяни Азербайджану.
При досягненні 16-річного віку в 2002 та 2003 роках позивачі паспортами не документувалися, в тому числі й паспортами громадян України, так як їх батьки не були громадянами України, а були громадянами Азербайджану.
У 2004 році ОСОБА_6 та ОСОБА_8, батьки позивачів, надали відповідні документи до паспортної служби Васильківського PB ГУМВС України в Дніпропетровській області для прийняття до громадянства України згідно ст. 9 Закону України «Про громадянство України», як громадяни Азербайджану, та в 2005 році були прийняті до громадянства України Указом Президента України. При цьому при наданні заяв на прийняття до громадянства України в пункті 16 неповнолітніх дітей вони не вказували, тобто до громадянства України були прийняті лише батьки.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство України» умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;
2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства;
3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.
Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".
Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту в'їзду в Україну;
4) отримання дозволу на імміграцію.
Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (07 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;
5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6) наявність законних джерел існування.
Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до цього Закону є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3-6 частини другої цієї статті. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
Виходячи з цього, вбачається, що відповідно до ст. 3, 9 Закону України «Про громадянство України» позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 громадянами України не являються, але в порушення законодавства України 28.12.2005 року, відразу після документування їх матері ОСОБА_6 паспортом громадянина України 26.12.2005 року, громадяни ОСОБА_4 у віці 19 років 9 місяців та ОСОБА_5 у віці 18 років 04 місяці були документовані паспортами громадян України без проведення будь-яких процедур прийняття до громадянства України.
Враховуючи, що позивачі не є громадянами України, суд погоджується з доводами відповідача про правомірність вилучення у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 паспортів громадян України.
У зв'язку з цим суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2012 року.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 28 вересня 2012 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник