вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
25 вересня 2012 р. (16:43) Справа №2а-8104/12/0170/26
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим
про визнання рішення протиправним та спонукання до виконання певних дій,
за участю сторін:
представник позивача - ОСОБА_2, паспорт серії: НОМЕР_1;
представник відповідача - Літвінов Андрій Андрійович, посвідч. №82
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим про визнання протиправним та скасування розпорядження Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим від 29.03.2012 року №210 "Про відмову в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку (Омелянівська сільська рада, ОСОБА_1); зобов'язання Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим від 29.03.2012 року №210 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2011 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку під комплексом власних будівель і споруд №15 (коровник № 7), №18 (склад і навіс на току), №19 (весова на току), №20 (нежитлова будівля, зар-5), №21 (сушилка), №22 (млин, крупорушка, маслоцех), №24 (лабораторія), №23 (телятник № 9), №36 (холодильник) на території Омелянівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з дотриманням вимог законодавства про перехід до набувача нерухомого майна права власності на відповідну земельну ділянку колективної власності без зміни її цільового призначення, та прийняття за результатами розгляду, відповідного розпорядження про надання ОСОБА_1 згоди на виготовлення зазначеної технічної документації із землеустрою.
Адміністративний позов не відповідав нормам ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 24.07.2012р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі суду від 24.07.2012р. у визначений судом строк.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.08.2012 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.08.2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
30.08.2012 року представник позивача надав у судовому засіданні заяву про уточнення позовних вимог та просить викласти п.2 позовних вимог у наступній редакції: «зобов'язати Нижньогірську районну державну адміністрацію АР Крим прийняти розпорядження, яким дозволити ОСОБА_1 виготовити технічну документацію із землеустрою по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку під комплексом власних будівель і споруд №15 (коровник № 7), №18 (склад і навіс на току), №19 (весова на току), №20 (нежитлова будівля, зар-5), №21 (сушилка), №22 (млин, крупорушка, маслоцех), №24 (лабораторія), №23 (телятник № 9), №36 (холодильник) на території Омелянівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.08.2012 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.09.2012 року поновлено провадження у справі.
У судовому засіданні, що відбулося 25.09.2012р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с.63).
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З наданих до суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Ніжньогірської районної державної адміністрації АР Крим із заявою про дозвіл розробити технічну документацію із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 орієнтовною площею 5,2858 га під власними будинками та спорудами: нежитлова будова, склад, навіс, млин, вагова, ЗАР-5, сушарка на зернотоку , корівник № 7, телятник № 3, телятник № 8, які розташовані на території Омелянівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6-7).
Листом від 11.02.2011 року вихідний №02-2-13/22 Ніжньогірська районна державна адміністрація АР Крим повідомила про неможливість задоволення вимог заявника, у зв'язку із не наданням необхідних документів для прийняття рішення по суті.
На виконання зауважень, викладених у листі Ніжньогірської районної державної адміністрації АР Крим від 11.02.2011 року вихідний №02-2-13/22, позивач направив заяву про дозвіл розробити технічну документацію із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 орієнтовною площею 5,9557 га під комплексом власних будівель і споруд №15 (коровник № 7), №16 (телятник №3), №17 (телятник №8), №18 (склад і навіс на току), №19 (весова на току), №20 (нежитлова будівля, зар-5), №21 (сушилка) на території Омелянівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с.9).
Матеріали справи свідчать про те, що 13.05.2011 року позивач повторно звернувся Ніжньогірської районної державної адміністрації АР Крим із заявою про дозвіл розробити технічну документацію із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 орієнтовною площею 9,55502 га під комплексом власних будівель і споруд №15 (коровник № 7), №16 (телятник №3), №17 (телятник №8), №18 (склад і навіс на току), №19 (весова на току), №20 (нежитлова будівля, зар-5), №21 (сушилка), №22 (млин, крупорушка, маслоцех), №24 (лабораторія), №23 (телятник № 9), №36 (холодильник) на території Омелянівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та просив за результатами розгляду заяви винести розпорядження з поясненням порядку та строку оскарження (а.с.10).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідачем по суті не було прийнято рішення стосовно заяв позивача, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до Окружного адміністративного суду АР Крим.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим №2а-11539/11/0170/10 від 13.12.2012 року, яка набула законної сили, позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим по не розгляду заяв ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по складенню державного акту на право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 9,5502 га під комплексом власних будівель і споруд №15 (корівник №7 ), № 16 (телятник №3), № 17 (телятник №8), № 18 (склад і навіс на току), № 19 (вагова на току), № 20 (нежитлова будівля, зар-5), № 21 (сушарка), № 22 (млин, крупорушка, маслоцех), № 24 (лабораторія), № 23 (телятник №9), № 36 (холодильник) на території Омелянівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та прийняти рішення у відповідності до норм діючого законодавства України у встановленому законом порядку та зобов'язано Нижньогірську районну державну адміністрацію АР Крим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 травня 2011 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по складенню державного акту на право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 9,5502 га під комплексом власних будівель і споруд № 15 (корівник №7 ), № 16 (телятник №3), № 17 (телятник №8), № 18 (склад і навіс на току), № 19 (вагова на току), № 20 (нежитлова будівля, зар-5), № 21 (сушарка), № 22 (млин, крупорушка, маслоцех), № 24 (лабораторія), № 23 (телятник №9), № 36 (холодильник) на території Омелянівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та прийняти рішення відповідно до норм діючого законодавства України (а.с.11-15).
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим №2а-11539/11/0170/10 від 13.12.2012 року, Нижньогірською районною державною адміністрацією в АР Крим було винесено розпорядження №210 від 29.03.2012 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по складенню державного акту на право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 9,5502 га під комплексом власних будівель і споруд № 15 (корівник №7 ), № 16 (телятник №3), № 17 (телятник №8), № 18 (склад і навіс на току), № 19 (вагова на току), № 20 (нежитлова будівля, зар-5), № 21 (сушарка), № 22 (млин, крупорушка, маслоцех), № 24 (лабораторія), № 23 (телятник №9), № 36 (холодильник) на території Омелянівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв'язку з тим, що у випадку зміни права власності на будівлю або споруду фізичною особою, яка не може мати у власності земельну ділянку, до нього переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда на умовах оренди (а.с.16).
Не погодившись з вказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"встановлено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Згідно абзацу 3 частини 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 01 квітня 2010 року N 10-рп/2010 по справі № 1-6/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено ч.2 ст.3 Земельного кодексу України (далі ЗК України).
Згідно до абзацу 1 п.12 Перехідних Положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи положення зазначених норм, відповідач є місцевим органом виконавчої влади та входить до системи органів виконавчої влади, відповідно до ЗК України, відповідач наділений повноваженнями розпоряджатися землями за межами населених пунктів на території Нижньогірського району АР Крим.
Таким чином, Нижньогірська районна державна адміністрація в АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами є місцевим органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень, а тому розгляд цієї категорії справ підсудний окружним адміністративним судам як судам першої інстанції.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Отже, Нижньогірська районна державна адміністрація в АР Крим є місцевим органом виконавчої влади, а тому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначений орган виконавчої влади та її посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки у власність проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Згідно з нормами, що регулюють загальний порядок надання земельних ділянок у власність або у користування (статті 118, 123 Земельного кодексу України), питання про відведення земельної ділянки розглядається відповідними органами у місячний строк зі дня подання відповідної заяви або клопотання і оформлюється відповідним рішенням цих органів.
Відповідно до положень ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Згідно статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрації у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, м. Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Згідно з пунктом 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, тобто райдержадміністрації.
Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються Законом України "Про місцеві державні адміністрації".
Так, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Досліджуючи оскаржуване розпорядження, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно ч.ч.1,2 ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Внутрігосподарські шляхи, господарські двори,полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо, можуть бути відповідно до земельного кодексу України передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних підприємств, установ та організацій.
До суду не було надано доказів того, що позивач був членом КСП «Колгосп «Пам'ять Ілліча» та мав можливість отримати земельну ділянку у власність.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуваннісільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч.5 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження прийнято з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.
Під час судового засідання, яке відбулось 25.09.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України у повному обсязі постанову складено 28.09.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Петренко В.В.