11 жовтня 2012 року Справа № 5002-20/1511-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Сікорської Н.І.,
Проценко О.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Антонов Олександр Михайлович, довіреність №1049 від 08.09.12р. - ФОП Богданов Валерій Юрійович;
відповідач: не з'явився - ФОП Буданова Наталя Геннадіївна;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Куртлушаєв М. І ) від 19 червня 2012 року у справі № 5002-20/1511-2012
за позовом Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича
до Фізичної особи-підприємця Буданової Наталії Геннадіївни
про розірвання договору оренди та стягнення збитків
Фізична особа-підприємець Богданов Валерій Юрійович звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Фізичної особи -підприємця Буданової Наталії Геннадіївни про розірвання договору оренди приміщення за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова, 85, від 17.12.2011р.; стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 180 000,00 грн.
В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 124 140,00 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та витрати позивача на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 19 червня 2012 року у справі №5002-20/1511-2012 (суддя М. І. Куртлушаєв) у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що між сторонами не наступили господарські відносини по договору оренди від 17.12.2011р., оскільки доказів щодо передачі орендованого майна позивачу, суду представлено не було. В зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача підстав користуватися спірним нежитловим приміщенням, а відтак вимоги про стягнення матеріальної шкоди в наслідок здійснених дій по оформленню дозвільних документів на право торгівлі, вартості патенту, щомісячної орендної плати та інші, є незаконними.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення моральної шкоди, місцевий господарський суд зазначив, що останнім не надано доказів наявності останньої, не доведено якими саме діями чи бездіяльністю відповідач спричинив цю шкоду, причинно -наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками.
Також, суд відмовив в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням у даній справі, Фізична особа-підприємець Богданов Валерій Юрійович звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційної скаргою, в якій просить вищевказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Так, в апеляційній скарзі та доповненні до неї, позивач посилається на те, що висновок суду про відсутність між сторонами господарських відносин щодо оренди спірного майна, є помилковим, оскільки згідно ч. 2 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним якщо сторонами досягнута згода по усіх його суттєвих умовах, що мало місце в даному випадку. Крім того, посилається на те, що договір оренди не містить обов'язкових умов щодо складання акта приймання -передачі приміщення, а строк оренди встановлений в договорі визначений з 17 грудня 2011 року по 17 листопада 2014 року, в зв'язку з чим останній є укладеним.
Таким чином, позивач зазначає, що відповідачем здійснювалися дії, які зробили неможливим використання ним орендного приміщення для підприємницької діяльності , в зв'язку з чим йому була завдана матеріальна шкода в сумі 124 140,00 грн., яка виразилася в витратах по оформленню дозвільних документів. Крім того, позивач посилається на завдання йому моральної шкоди, оскільки всі його дії направлені на організацію підприємницької діяльності не були реалізовані, натомість він став боржником перед банком в якому оформляв кредит на його здійснення та позбавився місця роботи.
Також, ФОП Богдановим В. Ю. заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. Фізичній особі-підприємцю Богданову Валерію Юрійовичу було поновлено строк на подання апеляційної скарги, скарга прийнята до провадження суду та справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Воронцової Н. В. суддів Сікорська Н. І., Антонова І. В.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2012 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Антонову І. В. замінено у складі колегії на суддю Проценко О. І.
25 вересня 2012 року, на запит суду від 17.09.2012р. за вих. №5038-35293, надійшла довідка Адресно -довідкового підрозділу ГУДМС від 20.09.2012р., щодо реєстрації Буданової Наталії Геннадіївни за місцем проживання за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 139-а, кв. 50, на яку судом і надсилалася уся поштова кореспонденція по справі.
01 жовтня 2012 року, на адресу суду від КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації технічної інвентаризації" надійшла відповідь на запит від 17.09.2012р. №5038-35292, в якому надано інформацію, що нежитлові приміщення по вул. Беспалова, 85 в м. Сімферополі належать Будановій Наталі Геннадіївні на праві власності на підставі договору купівлі -продажу №279 від 21.02.2006р.
В судовому засіданні, 11 жовтня 2012 року, позивач наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, як такого, що прийняте без повного з'ясування усіх обставин справи, а також представив суду додаткові документи в обгартування позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 13.09.2012р., яка направлялася йому на адресу, яка відповідає тій, що вказана у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №14668374 від 13.09.2012р. та довідці Адресно -довідкового підрозділу ГУДМС від 20.09.2012р.
Таким чином, судова колегія вважає за можливе переглянути справу в апеляційному порядку за відсутності, належним чином повідомленого, відповідача, оскільки його неявка ніяким чином не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.
Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17 грудня 2011 року між Фізичною особою -підприємцем Будановою Наталією Геннадіївною (орендодавець) та Фізичною особа-підприємцем Богдановим Валерієм Юрійовичем (орендатор) укладений договір оренди, умовами якого передбачено, що орендодавець передає в оренду орендатору у строкове володіння та користування об'єкт -відділ у магазині за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова, буд.. 85, загальною площею (торгівельна площа) 25 кв.м. (пункт 1 договору, а. с. 12-13).
Пунктом 2 договору передбачено, що метою оренди є здійснення підприємницької діяльності по реалізації товарів народного споживання та надання послуг.
Відповідно до пункту 4.1. Договору строк оренди складає два роки 11 місяців з моменту прийняття орендованого об'єкту по акту здачі-прийому та встановлюється з 17 грудня 2011 року по 17 листопада 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що після підписання договору оренди, ним були оформлені відповідні дозвільні документи, здійснена закупівля товару, обладнання магазину. Однак, незважаючи на добросовісне виконання з боку позивача умов договору, з березня 2012 року відповідач почав вимагати звільнити орендоване приміщення, відключивши електроенергію і розпочавши у приміщенні ремонтні роботи, що призвело до неможливості користування вказаним приміщенням.
У зв'язку з неправомірними, на думку позивача, діями відповідача, фізичній особі-підприємцю Богданову В. Ю. були заподіяні матеріальні збитки у розмірі 124 140 грн. та моральна шкода у розмірі 50 000 грн.
При цьому, до складу матеріальних збитків позивачем включені витрати по оформленню дозвільних документів на право торгівлі, вартість патенту на право здійснення торгівельній діяльності, щомісячна оплата патенту, придбання та опломбування касового апарату, оплата ліцензій, вартість придбаного позивачем товару, проценти та оплата послуг банка за кредитним договором, на загальну суму 124 140 грн.
Сума моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. обґрунтовується порушенням внаслідок дій відповідача нормального ритму життя.
Повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, як вже вказувалося вище, позивач посилається на порушенням відповідачем умов договору оренди приміщення, що призвело до неможливості його використання.
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Статтею 765 цього кодексу, встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Водночас, статтею 795 Цивільного кодексу України передбачено, що дата обчислення строку договору оренди майна починається з моменту передання об'єкту договору оренди орендатору, тобто за актом прийому передачі, який підписується орендодавцем та орендарем.
Аналогічні умови закріплені й в договорі оренди, а саме пункті 4.1. в якому зазначено, що строк оренди складає два роки 11 місяців з моменту прийняття орендованого об'єкту по акту здачі-прийому та встановлюється з 17 грудня 2011 року по 17 листопада 2014 року.
Також, як вірно зазначено місцевим господарським судом, пункти 2.2, 3.1, 3.2., 11.1, 11.2 договору оренди нежитлового приміщення від 17 грудня 2011 року, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова 85, загальною площею 25 м.кв; передбачають для набрання чинності угоди обов'язковість наявності акту прийому-передачі, який повинен бути складений у п'ятиденний термін з часу укладення цього договору комісією, яка складається з представників обох сторін та акт прийому-передачі є невід'ємною частиною вказаного договору оренди.
Тобто, з аналізу вищевказаних норм діючого законодавства та умов договору випливає, що сторони були зобов'язані належним чином документально оформити передачу приміщень в оренду, оскільки договір оренди вступає в дію саме з моменту підписання між його сторонами акту прийому-передачі майна, тобто об'єкта оренди.
Проте, в матеріалах справи відсутній документ, який би підтверджував, що відповідач передав, а позивач прийняв в оренду нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Беспалова, буд. 85, загальною площею 25 кв.м.
В силу положень ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, на протязі якого існують господарські зобов'язання сторін, які виникли на підставі цього договору.
Таким чином, оскільки строк дії договору оренди безпосередньо прив'язаний до моменту прийняття об'єкту оренди по акту здачі -приймання, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що спірний договір не вступив дію та відповідно сторони не приступили до виконання своїх зобов'язань за ним.
При цьому, слід зазначити, що вимог про передання майна і відшкодування збитків, завданих такою затримкою, позивач в порядку визначеному ст. 766 ЦК України, відповідачу не пред'являв.
Також, судова колегія зазначає, що дійсно за загальним правилом ст. 180 ГК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх частини) є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов.
З огляду на договір оренди від 17.12.2011р. сторонами досягнуто згоди по усіх його істотних умовах.
Проте, в даному випадку спір у даній справі не стосується визнання недійсним вказаного договору, тобто встановлення невідповідності його нормам діючого законодавства, а мова йде саме про вступу в дію спірного договору, тобто моменту з якого сторони праві були приступити до виконання своїх зобов'язань за ним.
Враховуючи викладене, судова колегія не приймає посилання позивача, як на підставу стягнення збитків з відповідача, на статтю 180 ГК України, оскільки договір оренди не набув чинності, а відтак у останнього були відсутні права на користування спірним приміщення, як і обов'язок щодо сплати орендної плати та інше, адже фактично приміщення йому передано так і не було.
Разом з тим, оскільки позивач не набув зобов'язань за спірним договором оренди, в нього не було права здійснювати дії направлені на його реалізацію, а відтак здійснюючи дії по оформленню дозвільних документів на право торгівлі, патенту на право здійснення торгівельній діяльності, сплачуючи щомісячно оплата патенту, придбання та опломбування касового апарату, оплату ліцензій, придбанння товару, та укладення кредитних договорів, останній діяв виключно на власний розсуд та не у виконання умов вищевказаного договору, який не вступив в дію.
До того ж, зазначення в патентах, ліцензіях та інших документах, адреси позивача за якою ним буде здійснюватися підприємницька діяльність: м. Сімферополь, вул. Беспалова, буд. 85 (тобто адреса спірного приміщення за договором оренди) здійснена відповідними органами за відомостями, які надав сам позивач в своїх заявках та ці дозвільні документи були отримані позивачем в січні 2012 року, в той час коли позивач взагалі не мав права приступати до використання спірного приміщення до складання відповідного акту його приймання - передачі.
За загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). При цьому, по переконанню колегії суддів апеляційної інстанції, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Наведене кореспондується з положеннями ст. ст. 224, 225 ГК України.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку, що причиною понесення позивачем збитків є здійснення ним самостійних дій направлених на прагнення здійснювати підприємницьку діяльність, а ніяким чином не неналежні дії відповідача по передачі приміщення в оренду згідно умов договору, оскільки відносини між сторонами щодо оренди майна не так і не виникли.
Таким чином, наявні в справі докази свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями (бездіяльністю відповідача), в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду про відмову в позові в цій частині є законним та обґрунтованим.
При цьому, судова колегія також акцентує увагу позивача на тому, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України), а відтак здійснюючи підприємницьку діяльність позивач несе персональну відповідальність за свої дії, в тому числі і за дії які він здійснив в даному випадку.
Відносно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн., судова колегія також не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі на відшкодування збитків та моральної шкоди.
Так, згідно умов зазначеної статті, відшкодування моральної шкоди можливе лише у випадку, коли це встановлено законом або договором.
Тому, якщо сторони при укладенні договору передбачили таку відповідальність за порушення зобов'язань то вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню з урахуванням положень, встановлених ст.. 23 ЦК України (Постанова пленуму Верховного Суду України від 31.12.1995р. №4 із змінами та доповненнями).
Проте, якщо умовами договору не визначено моральну шкоду, як один із видів відповідальності, вона підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.
Не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли з порушення договірного зобов'язання, й положення глави 82 ЦК України, які регулюють правила деліктної відповідальності. Тому, у випадку невиконання зобов'язань, положення статті 1167 ЦК України (підстави відповідальності за завдану моральну шкоду) не застосовуються.
З огляду на вищевикладене та те, що умова спірного договору оренди не передбачено такої відповідальності за порушення договірних зобов'язань, як стягнення моральної шкоди, судова колегія вважає підставною відмову місцевого господарського суду в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача.
Крім того, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи, що позивач не довів суду наявність причинно -наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди.
Також, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд підставно відмовив в їх задоволенні, оскільки згідно статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при відмові в позові на позивача.
На підставі викладеного судді дійшли висновку, що справа розглянута місцевим господарським судом відповідно дослідженим доказам, встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням вимог процесуального права, а відтак підстави для скасування оспорюваного рішення відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богданова Валерія Юрійовича залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 червня 2012 року у справі №5020-20/1511-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді Н.І. Сікорська
О.І. Проценко