79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
10.10.12 Справа № 5015/1403/12
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузя В.Л.
суддів Желіка М.Б.
Малех І.Б.
за участю представників:
від позивача -Морозевич Т.Г. -представник;
від відповідачів -не з'явилися;
прокурор -Куцик В.Б. -прокурор відділу (посвідчення № 233).
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 16.07.12 за вих. №411 Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.12
у справі № 5015/1403/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Каменяр», м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача - 1 Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача - 2 Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
про визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.11 «Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора», визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 498 від 27.01.12 «Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік»в частині п.195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 р.; визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТОВ «Книгарня «Каменяр»та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області укладеним з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі в редакції, запропонованій позивачем
за участю прокуратури Львівської області
Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Чорній Л.З.) від 07.09.12 у справі № 5015/1403/12 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради №389 від 02.12.11 «Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора», визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради №498 від 27.01.12 «Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік»в частині п.195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 році, визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу між ТОВ «Книгарня «Каменяр»та Управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області укладеним у редакції, запропонованій позивачем, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, стягнуто судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував наступне:
- Запропонований позивачем проект договору купівлі-продажу суперечить вимогам п. 23 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891, адже на час розгляду даної справи дія висновку про оцінку майна, складеного ПП «Т.Е.Д.»закінчилася), ст. 1 Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;
- Затверджений судом проект договору купівлі-продажу Управлінню комунальних ресурсів не надсилався, що суперечить ст. 181 ГК України, між сторонами не було погоджено усіх істотних умов договору, пропозиції щодо цього позивачем не надсилалися. Тобто, позивачем не було дотримано порядку укладення договорів, передбаченого ст. 181 ГК України, ст.ст. 638, 641 ЦК України;
- Експертна оцінка об'єкта була затверджена рішенням Дрогобицької міської ради лише 10.06.10, а тому висновок суду, що договір купівлі-продажу повинен бути укладений з 29.03.10 є безпідставним.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.12 апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 09.08.12.
2 серпня 2012 року на адресу апеляційного суду надійшов лист Заступника прокурора Львівської області від 26.07.2012 року вих. №05/1-633 вих-12 (вх. №4989 від 02.08.2012 року) про вступ у дану справу на стороні Дрогобицької міської ради.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.12 в склад судової колегії з розгляду апеляційної скарги Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.12 у справі № 5015/1403/12 замість судді Желіка М.Б. введено суддю Юркевича М.В.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.12 розгляд апеляційної скарги відкладено до 01.10.12.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.12 в склад судової колегії замість судді Юркевича М.В. введено суддю Желіка М.Б.
Враховуючи заміну судді Юркевича М.В. в процесі розгляду даної справи в порядку апеляційного провадження та з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»принцип незмінності судді, розгляд справи № 5008/1324/2011 розпочинається спочатку.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 01.10.12. Відводів такому складу колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду не заявлено.
Відповідач -2 -подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
На адресу Львівського апеляційного господарського суду 09.10.12 від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Враховуючи те, що ухвалами суду від 09.08.12, від 01.10.12 розгляд апеляційної скарги відкладався за участі представників відповідачів, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання та можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні навели свої доводи та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 10.10.12 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, зважаючи на таке:
Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради у відповідності до п. п. 2.14., 2.15. Положення про управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради, затвердженого рішенням Дрогобицької міської ради №176 від 30.03.2011 р., здійснює процедуру приватизації майна, укладає договори купівлі-продажу майна комунальної власності територіальної громади м. Дрогобича у порядку, встановленому чинним законодавством.
У відповідності до протоколу загальних зборів учасників № 1 від 06.12.2005 р., п. 1.1. статуту ТОВ «Книгарня «Каменяр», нова редакція якого зареєстрована 05.08.11, позивач був створений членами трудового колективу Комунального підприємства книгарня «Каменяр». До основних видів діяльності віднесено, зокрема, здійснення торгівлі книгами та іншими друкованими виданнями; здійснення інших видів діяльності, не заборонених законом (п. 2.2.).
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, чи шляхом викупу.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)»оцінка об'єкта приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом міністрів України.
Відповідно до п. 18 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМ від 10.12.03 № 1891 затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном) чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування або уповноваженої ним особи висновку про вартість майна.
Рішенням Дрогобицької міської ради № 1055 від 29.01.10 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, що підлягають приватизації»нежитлове приміщення у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 14 було виключено з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, затвердженого рішенням №846 від 01.04.09 та включено в перелік об'єктів, що підлягають приватизації (п. 2).
Рішенням Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.10 «Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень»позивачу було надано дозвіл на приватизацію приміщення шляхом викупу і доручено управлінню комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради здійснити приватизацію об'єкту відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Дрогобицької міської ради № 1212 від 10.06.10 «Про затвердження експертних оцінок об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які приватизуються шляхом викупу»було затверджено висновок про вартість майна, складений ПП «Т.Е.Д.»на суму 735 577,2 грн. на який було надано рецензію № 300310-01 від 30.03.10 на звіт про оцінку вартості майна.
Пунктом 2 вказаного рішення було передбачено включення до п. 5 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 237,7 кв.м у м. Дрогобич, вул. Мазепи, 14 обов'язку покупця не змінювати цільового призначення магазину протягом 5 років від дати укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, дане положення є відмовою відповідача - 1 від оферти та зустрічною офертою та підтверджує ознайомленість сторін з проектом договору купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із ч. 1 ст. 642 ЦК України, ч. 1 ст. 646 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Спростовуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, Львівський апеляційний господарський суд зазначає про те, що рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.02 визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Таким чином, недотримання позивачем вимог частини другої статті 181 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні проекту договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про визнання договору укладеним.
Разом з цим, як зазначено вище, відповідачам було направлено проект договору купівлі-продажу, оскільки їм було відомо про його умови, адже саме до п. 5 «Обов'язки покупця»відповідачем-2 вищенаведеним рішенням від 10.06.10 № 1212 запропоновано внести додатково умову щодо збереження спеціалізації магазину протягом 5-ти років від дати укладення договору.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу, крім об'єктів, набуття права власності на які пов'язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Враховуючи наведене та те, що об'єкт приватизації був включений до переліку 29.01.10, такий строк підготовки об'єкта закінчився та, відповідно, настав обов'язок відповідача-1 оформити у встановленому порядку договір купівлі-продажу на погоджених сторонами умовах з 29.03.10.
Відповідно до норми ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А в ч. 2 ст. 19 Конституції України містяться норми про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначеним спростовується посилання апелянта на заборону у приватизації вказаного об'єкту, введену Законом України від 20.05.10 «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок»(цей Закону набрав чинності з дня його опублікування - 18.06.10), оскільки такий закон на дату існування спірних відносин та виникнення у відповідача -1 обов'язку оформити у встановленій формі договір купівлі-продажу не набрав чинності. Адже, відповідач-1 в силу вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»повинен був здійснити підготовку об'єкта до приватизації до 29.03.10, в тому числі і затвердити його оцінку, а до 12.04.10 підготувати проект договору купівлі-продажу та акт передачі об'єкта, що приватизується і укласти його з позивачем.
При цьому, передбачених ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»підстав для відмови у приватизації станом на дату виникнення відповідних відносин з матеріалів справи не вбачається.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказані рішення, якими було зобов'язано укласти з позивачем відповідний договір купівлі-продажу, відповідачем-1 виконано не було, відповідач -1 ухилявся від оформлення у встановленому законом порядку погоджених сторонами умов договору.
У відповідності до листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.08 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»суд вправі задоволити позов про спонукання укласти договір лише в разі якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього.
Відповідно до п. п. 9.3., 19 Інформаційного листа № 01-8/500 від 25.04.01 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна»у разі ухилення однієї з сторін від укладення такого договору, суд вправі спонукати укласти такий договір лише продавця.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову частково про визнання договору укладеним є підставним та обґрунтованим, за виключенням п. п. 3.1., 3.2. проекту, які стосуються порядку та наслідку нотаріального посвідчення договору і є неможливими для виконання у відповідності до обраного позивачем способу захисту.
Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, зазначаючи про дату укладення спірного договору купівлі-продажу (з 29.03.10) дійшов до помилкового висновку, оскільки не врахував, що експертна оцінка об'єкта була затверджена 10.06.10 відповідно до рішення Дрогобицької міської ради № 1212.
Таким чином, враховуючи, що обов'язок відповідача -1 укласти зазначений договір із позивачем виник з 10.06.10 і станом на вказану дату між сторонами були погоджені істотні умови, а тому такий договір є укладеним саме з цієї дати.
Львівський апеляційний господарський суд також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині визнання недійсними рішення Дрогобицької міської ради № 389 від 02.12.11 «Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора», рішення Дрогобицької міської ради № 498 від 27.01.12 «Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік»в частині п. 195 Переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації у 2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття Дрогобицькою міською радою рішень від 29.01.10 № 1055, від 11.02.10 № 1077, від 10.06.10 № 1212, набрання ними чинності, виникнення та часткової реалізації породжених ними прав та обов'язків сторін, 01.11.11 Дрогобицьким міжрайонними прокурором був винесений протест на рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.10 «Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень», у якому з підстав набрання чинності з 19.06.10 Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок», ст. 1 якого заборонено відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки, прокурор вимагає скасувати рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1077 від 11.02.10 «Про надання дозволу на приватизацію нежитлових приміщень».
Оскаржуваними рішеннями Дрогобицької міської ради № 389 від 02.12.11 «Про розгляд протесту Дрогобицького міжрайонного прокурора старшого радника юстиції Павича В.С. на рішення сесії Дрогобицької міської ради №1077 від 11.02.10 «Про надання дозволу на приватизацію не житлових приміщень»було скасовано зазначене рішення, а рішенням Дрогобицької міської ради № 498 від 27.01.12 «Про затвердження програми приватизації комунального майна Дрогобицької міської ради на 2012 рік»додатком № 1 було затверджено відповідну програму приватизації в п. 195 Переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради, які не підлягають приватизації у 2012 р., до якої було включено спірне приміщення.
Відповідність чи невідповідність акту вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення акту.
З матеріалів справи вбачається, що зазначений прокурором у протесті Закон України набув чинності лише з 18.06.10, а відтак не діяв на дату прийняття опротестованого рішення. Опротестоване рішення Дрогобицької міської ради є правовим актом індивідуальної дії, який вичерпує свою обов'язковість одноразовим застосуванням. Відтак, породивши відповідні права та обов'язки сторін до дати набрання чинності зазначеним законом, припинилась регуляторна дія вказаного рішення.
В ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно із п. 5 мотивувальної та п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 № 7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Враховуючи наведене, як правильно зазначено судом першої інстанції, оскаржувані рішення, прийняті на виконання зазначеного протесту, не відповідають нормам права, які діяли на момент їх винесення та відповідно порушують права та інтереси позивача.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищенаведеними висновками суду та не можуть слугувати підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування такого.
З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.12 у справі № 5015/1403/12 залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 12.10.12
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Малех І.Б.