04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
10.10.2012 № 5011-51/9347-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
при секретарі: Реуцькій Т.О.,
за участю представників:
від позивача Маштабей С.В., дов. від 20.03.12,
від відповідача Руснак Ю.І., дов. від 29.12.11,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Глобал комфорт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.12 (дата підписання - 27.08.12)
у справі №5011-51/9347-2012 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобал комфорт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Інвест плюс"
про визнання договору дійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобал комфорт" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Інвест плюс" (далі - відповідач) про визнання договору дійсним відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.12 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що при укладанні договору купівлі-продажу від 18.01.11 №18012011 позивач перевірив усі відомості про відповідача і отримав від ДПІ у Деснянському районі міста Києва довідку форми 4-ОПП, де директором товариства значиться Ющенко А.С. Сторони уклали договір та виконали свої обов'язки по ньому. На підставі направлення від 21.02.12 №379/23-04 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва провела перевірку ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс", за результатами якої склала акт від 02.03.12 №231/2304/36593570 та зробила висновок, що договір купівлі-продажу від 18.01.11 №18012011 є нікчемним, а тому недійсним, оскільки Ющенко А.С. насправді не є директором відповідача, а задекларовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року підлягають зменшенню на 655833,00 грн. до 23381,00 грн., задекларований податковий кредит за лютий 2011 року підлягає зменшенню на 655833,00 грн. до 0,00 грн.. Апелянт зазначає, що договір може бути визнаний нікчемним тільки у судовому порядку (ст.207 Господарського кодексу України), а тому дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва неправомірні, в зв'язку з чим позивач просить визнати договір купівлі-продажу від 18.01.11 №18012011 дійсним.
Разом з апеляційною скаргою позивач подав клопотання: про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДПІ у Деснянському та у Шевченківському районах міста Києва; про огляд паспорта громадянина Ковіти П.І. та встановлення його реєстрації у період з листопада 2010 року по березень 2011 року; витребувати інформацію від Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві про подання чи неподання заяви по факту крадіжки печатки, статутних документів; витребувати статутні документи відповідача та надати можливість їх огляду позивачем для звіряння на предмет співставлення з тими, що надавались раніше; визнати обов'язковою явку Ковіти П.І. у судове засідання для надання пояснень.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.12 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.10.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 21.09.12) позивачу - 27.09.12 та відповідачу - 28.09.12, долучені до матеріалів справи.
02.10.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідача надав відзив на апеляційну скаргу.
10.10.12 у судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання та доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.12 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотань та апеляційної скарги, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Стосовно клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДПІ у Деснянському та у Шевченківському районах міста Києва необхідно зазначити, що згідно ст.27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, може бути залучено до участі у справі за клопотанням сторін, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Колегія суддів, порадившись, відмовляє у задоволенні клопотання позивача, так як прийняття рішення саме по цій справі не вплине на права та обов'язки ДПІ у Деснянському та у Шевченківському районах міста Києва.
Інші клопотання позивача не задовольняються, оскільки наявних матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті. Згідно ч.1 ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.11 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №18012011 (далі - договір), відповідно до якого відповідач зобов'язався продати, а позивач прийняти і оплатити обладнання у відповідності з умовами, викладеними у договорі (п.1.1 договору).
Договір вступає в силу після його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань, які передбачені договором (п.11.2 договору).
Зі сторони відповідача договір підписаний директором Ющенко А.С., якого відповідно до рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 15.12.10, призначено на посаду директора ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс".
17.12.10 відповідачем внесено відповідні зміни в установчі документи товариства, Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, податкові органи та органи статистики.
Обов'язки за договором сторони виконали, продукція поставлена відповідачем, отримана позивачем, що підтверджується видатковими накладними від 08.02.11 №РН-2081, 21.02.11 №РН-2211, від 23.02.11 №РН-2231, від 28.03.11 №РН-3281, від 10.05.11 №РН-5101, від 17.05.11 №РН-5171 та від 24.05.11 №РН-5241 та оплачена ним, що підтверджується виписками з банківського рахунку та не заперечується сторонами.
На підставі направлення від 21.02.12 №379/23-04 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва провела перевірку ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс", про результати якої склала акт від 02.03.12 №231/2304/36593570, в якому зробила висновок, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 та ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір купівлі-продажу від 18.01.11 №18012011 має ознаки нікчемності та є нікчемним - в силу припису закону. Правочин порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.1 п.198 Податкового кодексу України від 02.12.10. В зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу є нікчемним, тому є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, задекларовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року підлягають зменшенню на 655833,00 грн. до 23381,00 грн., задекларований податковий кредит за лютий 2011 року підлягає зменшенню на 655833,00 грн. до 0,00 грн..
Згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.12 у справі №2а-10284/12/2670 за позовом ТОВ ТД "Глобал комфорт" до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про скасування акта від 02.03.12 №231/2304/36593570, провадження у справі закрито, оскільки акт перевірки, складений податковим органом не породжує для платника податків певних прав та обов'язків, та не може порушувати права та інтереси позивача, оскільки не містить обов'язковість приписів для платника податків, а тому не може бути оскаржений до адміністративного суду у відповідності до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.
14.07.11 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №52/238, яке набрало чинності, позов Ковіти П.І. до ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Деснянська районна у місті Києві державна адміністрації, про визнання недійсним рішення загальних зборів задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс", оформленого протоколом від 15.12.10 №11 з моменту його складання.
14.05.12 рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі №2603/3071/12 у задоволенні позову Ющенка А.С. до ТОВ "Будсервіс-Інвест плюс" про поновлення на роботі відмовлено повністю.
Таким чином, з огляду на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.11 у справі №52/238, Ющенком А.С. підписано договір купівлі-продажу від 18.01.11 №18012011 без достатніх на те правових підстав.
Крім того, згідно ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: 1) визнання наявності або відсутності прав; 2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; 4) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 5) присудження до виконання обов'язку в натурі; 5) відшкодування збитків; 6) застосування штрафних санкцій; 7) застосування оперативно-господарських санкцій; 8) застосування адміністративно-господарських санкцій; 9) установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; 10) іншими способами, передбаченими законом.
Цивільним законодавством передбачено, що правочин можливо визнати дійсним з підстав, визначених у ч. 3 ст. 215, ст. ст. 218 - 224 ЦК України (якщо недійсність прямо не встановлена законом, в разі недодержання письмової форми правочину, недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення правочину та одностороннього правочину, якщо правочин вчинено малолітньою, неповнолітньою, обмежено дієздатною особами та без дозволу органу опіки та піклування). Такий перелік є вичерпним.
Цивільним законодавством не встановлено інших підстав, які б передбачали застосування таких правових наслідків як визнання договору дійсним.
Таким чином, способи захисту прав та інтересів, передбачені спеціальними нормами цивільного законодавства і ці норми не регулюють відносини визнання судом договорів дійсними у разі підписання його особою, яка фактично не мала права його вчиняти. Такі правочини можуть визнаватися судом лише недійсними.
Отже, вказані спеціальні норми права спірних відносин не регулюють, оскільки даний спір виник у площині відносин, яка не передбачає обраного позивачем способу захисту.
Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів також не витікає і з умов договору.
З огляду на викладене вище, судом апеляційної інстанції не може бути задоволена вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу від 18.01.11 №18012011 дійсним.
Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду (п.3 листа Вищого господарського суду України від 25.11.05 №01-8/2229).
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобал комфорт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.12 у справі №5011-51/9347-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-51/9347-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Кондес Л.О.
Ропій Л.М.