04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
15.10.2012 № 5011-67/6597-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: Письмак О.Є.; Труханов О.М.
Від відповідача: Пантюк М.І.; Бацан О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»
на рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2012 р.
у справі № 5011-67/6597-2012 (суддя Куркотова Є.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні»
до Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - західна залізниця»
про стягнення 162 054,12 грн.
дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представників сторін, суд
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.12 р. у справі №5011-67/6597-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Скаржник наголошує, що відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 15.03.1999 за № 165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ - 46. З накопичувальної картки № 30110356 від 30.11.2011р. вбачається, що нарахування плати відбулося на станції Бехи, не зважаючи на те, що станція Бехи не є а ні станцією відправлення, а ні станцією призначення. Жодних повідомлень стосовно необхідності з'явитися для підпису накопичувальної картки від відповідача на адресу позивача не надходило.
Крім того, позивач наполягає на тому, що відповідачем були порушені правила складання актів.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти викладених у ній доводів та вважає їх недоведеними, посилаючись на те, що він виконав свої зобов'язання перед позивачем за Договором повністю, а випадки затримки вагонів на станції Бехи сталися лише з вини позивача, що спричинило додаткові експлуатаційні витрати залізниці.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Між ДТГО «Південно-західна залізниця» (залізниця, відповідач) та ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» (експедитор,позивач) було укладено Договір № ПЗ/М-095552/НЮ від 26.03.2009 (далі - Договір).
Пунктом 2.1.2. Договору встановлено, що Залізниця зобов'язується забезпечити у встановленому порядку подавання рухомого складу для перевезення вантажів, запланованих вантажовідправником або за його дорученням Експедитором, здійснювати перевезення та надавати послуги Експедитору при умові 100% попередньої оплати. Контроль за правильністю нарахування та своєчасністю стягнення платежів за перевезення веде Залізниця (п.1.6 договору).
Відповідно до п.3.1 Договору залізниця стягує з авансових сум Експедитора, які знаходяться на рахунку ЄТехПД, належні платежі за надані послуги.
Відповідно до п. 2.2.8 Договору Експедитор зобов'язаний компенсувати витрати Залізниці, що виникли в результаті невірного оформлення вантажовідправником перевізних та супровідних документів, а також з інших причин, не залежних від Залізниці.
Так, у листопаді 2011 року з особового рахунку позивача на підставі накопичувальної картки №30110356 від 30.11.2011 ст. Бехи Південно-Західної залізниці було списано 174 270,80 грн., що підтверджується копією переліку ЄТехПД Південно-Західної залізниці.
Однак, позивач не погоджується з нарахуванням позивачем та списанням з його особового рахунку Плати за користування вагонами на суму 130 797,10 грн. та збору за зберігання вантажів на суму 4 248,00 грн.
Згідно ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами (затверджених наказом Мінтранспорту України від 25.02.1999 №113) встановлено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (п.10 Правил користування вагонами і контейнерами).
Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Як було встановлено судом першої інстанції, 17.11.2011р. о 16 год. 20 хв. на станції Бехи Південно-Західної залізниці через неможливість приймання станцією призначення Коростень-Подільський, у зв'язку з зайнятістю колій, було затримано 79 порожніх власних вагонів позивача (вагони №64294929-67308809, що перебувають у поїзді №5982, 5974, 5976), про що було видано Наказ №84 від 17.11.2011 та складено Акт про затримку вагонів форми ГУ-23в №5.
Відповідно відмітки на Повідомленні про затримку вагонів (запис та календарний штемпель) та пояснень начальника станції Коростень-Подільський, про затримку вагонів відповідального представника позивача Галушко В.В. було повідомлено о 16 год. 45 хв. 17.11.2011р. по телефону, зазначеному у довіреності (а.с. 88).
Таким чином, відповідач повідомив позивача про затримку 79 власних порожніх вагонів на ст. Бехи за вимогами п.10 Правил користування вагонами.
Відповідно до ст.44 Статуту залізниць України залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів (затверджених наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 №6444) встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу.
Пункт 2.8 розділу 2 Тарифного керівництва №1 визначає, що збір за зберігання вантажів справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами).
Позивач 28.11.2011р. здійснив переадресування 59 порожніх вагонів зі станції Бехи на станцію Гнивань на підставі заявки ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» від 28.11.2011 №Д-495 за наказом №1189 від 28.11.2011 ДН-4 Яремка В.В.
Згідно п.12 Правил переадресування вантажів (затверджених наказом мін транспорту України від 20.08.2001 №542) Оплата провізних та інших платежів при переадресуванні може здійснюватись як на станції переадресування, так і на станції призначення, що обумовлюється в наказі на переадресування вантажу.
Як вбачається із заявки на переадресування вагонів від 28.11.2011 №Д-495 позивачем зазначено, що оплату тарифів по УЗ та за переадресування позивач просить списати з його особового рахунку за договором №ПЗ/М-095552/НЮ від 26.03.2009, а також про те, що всі претензії у фінансовому плані за зайняття на піввагонів ТОВ «Перша вантажна компанія в Україні» бере на себе.
Відповідно до наказу №1189 від 28.11.2011 та запису, зробленому на заявці від 28.11.2011 №Д-495, всі додаткові збори, пов'язані із переадресуванням, стягнути по станції Бехи.
Крім того, з накопичувальної картки №30110356 від 30.11.2011р. вбачається, що нарахування плати за користування вагонами було здійснено відповідачем у зв'язку з затримкою вагонів через їх несвоєчасне переадресування позивачем на підставі п.12 Правил переадресування вантажів на станції переадресування Бехи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на п.3 Правил користування вагонами та контейнерами, відповідно до якого облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами, а ст. Бехи не є а ні станцією відправлення, а ні станцією призначення, та вважає, що позивач зобов'язаний сплатити відповідачеві плату за користування вагонами та за зберігання вантажу за час затримки вагонів в очікуванні переадресування.
Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Мінтранспорту України від 24.11.2000 №644) встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
На виконання п.2.6 зазначених Правил 30.11.2011 на станції Бехи було складено Накопичувальну картку №30110356, до якої було включено додаткові збори, а саме:
· Плата за переадресування 2 і більше вагонів на суму 8 753,70 грн. без ПДВ (10 504,44 грн. з ПДВ);
· Плата за користування вагонами на суму 130 797,10 грн. без ПДВ (156 956,52 грн. з ПДВ);
· Маневрова робота локомотива на суму 1 174,10 грн. без ПДВ (1 408,92 грн. з ПДВ);
· Збір за зберігання вантажів на суму 4 248,00 грн. без ПДВ (5 097,60 грн. з ПДВ).
Згідно п.3 Правил складання актів (затверджених наказом Мінтранспорту України від 28.05.2002 №334) акти загальної форми складаються зокрема у разі відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами контейнерами .
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання, але не менше як двома особами.
Так, 29.11.2011р. відповідачем було складено акт загальної форми № 304 для повноти нарахування та стягнення належних за накопичувальною карткою платежів, в якому було також засвідчено факт переадресування 59 власних порожніх вагонів позивача на ст. Гнівань за наказом №1189 від 28.11.2011. Про складання акту №304 представника позивача Галушко В.В. було повідомлено за телефоном, про що зазначено в акті.
Також, 29.11.2011р. відповідачем було складено акт №305 у зв'язку з тим, що представник позивача Галушко В.В. для підписання акту №304 від 29.11.2011 не з'явився.
Вказані акти були підписані начальником станції та комерційним агентом.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що посилання позивача на порушення відповідачем правил складання актів є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи, а вимоги позивача про стягнення 162 054,12 грн. неправомірно списаних коштів задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.12 р. у справі №5011-67/6597-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша вантажна компанія в Україні» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2012 року у справі № 5011-67/6597-2012 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 5011-67/6597-2012 повернути господарському суду м. Києва .
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Тарасенко К.В.
Тищенко А.І.