01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про повернення позовної заяви
12.10.12№ 05-5- 8 / 5456
Суддя Господарського суду міста Києва Полякова К.В., розглянувши матеріали
за позовом Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод"
до ВАТ "Універсал Банк"
ПП "БНВ-Електро"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Чайка Людмила Василівна
про визнання недійсним договору іпотеки (майнової поруки)
Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" з позовною заявою до ВАТ "Універсал Банк", ПП "БНВ-Електро" про визнання недійсним договору іпотеки (майнової поруки) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Чайки Людмили Василівни.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № 19503 від 09.10.2012 р. і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав:
За змістом статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовнимі заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господасрького суду в інтересах держави.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про прокуратуру" систему органів покуратури, крім Генеральної прокуратури Уекраїни, прокуратури Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних прокуратур, становлять і інші прирівняни до них прокуратури, а також військові прокурори.
Тому, зважаючи на викладене та враховуючи пункт 2 розяснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", заступник прокурора Вінницького прокурора з нагляду за додерженням законів у воєнній сфері має право звернутись до господарського суду з позовом в інтересах держави на загальних засадах.
Так, норми частини 2 статті 2 ГПК України зобовязують прокурора, при поданні до господарського суду позову в інтересах держави, самостійно визначити в чому саме полягає порушення інтересів держави та обгрунтувати необхідність їх захисту, та вказати водночас орган, уповноважуючий здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп99 (далі Рішення КС) надане офіційне тлумачення змісту наведеної норми права, зокрема, під поняттям "орган, уповноваженний державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", відповідно до ст.ст. 6,7 та 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Крім того, Рішенням КС впорядковано розбіжності у тлумаченнях обсягу підвідомості господарським судам заяв прокурорів, зокрема, прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови сааме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій не залежно від їх підпорядкування і форм власності (тобто не в інтересах субєктів господарювання в розумінні статті 55 Господарського кодексу України).
Проте, при поданні до господарського суду позову заступником прокурора не доведено належними та доступними доказами, що позивач - Державне підприємство "45 експерементальний механічний завод" є органом, упавноваженим здійснювати функції виконавчої влади у спірних правовідносинах. Натомість за матеріалами позовної заяви позивач є субєктом господарювання державної форми власності, який здійснює статутну підпрємніцьку діяльність. Тому суд дійшов висновку, що заступник прокурора не наділений правом звертатися до господарського суду в інтересах Державного підприємства "45 експерементальний механічний завод".
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.3 розяснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" господарський суд повинен оцінювати правільність визначення прокурором органу, на який державою покладено обовязок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі п.1 ч.1 ст. 63 ГПК України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Аналогічна правова позиція висловлена Судовою палатою у господарських справах Верховного суду України у постанові від 22 лютого 2005 року у справі за позовом заступнтка прокурора Харьківської області в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної компанії "Харківобленерго" до СТОВ ім. Г.С. Сковороди про стягнення 76 162,20 грн заборгованості за понаддоговірне споживання електроенергії, та полягає в тому, що у разі подання прокурором позову в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, порушення господарським судом провадження у такий справі є безпідставним.
Полженнями частини 1 статті 111-28 встановлено, що Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Пунктом 2 частини другої статті 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, найменування, місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб"єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).
Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.
Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.
Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.
Проте, в позовній заяві вказано скорочені найменування сторін, а саме: ВАТ "Універсал Банк" та ПП "БНВ-Електро". Натомість, організаційно-правова форма сторін має бути вказана повністю, так як є складовою частиною найменування юридичної особи.
Згідно з п. 42 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається: найменування адресата: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (у називному відмінку), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище адресата. На простих та рекомендованих поштових картках, листах і бандеролях (крім тих, що адресуються до запитання) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище адресата. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім'я та по батькові адресата зазначаються повністю; поштова адреса в такій послідовності: найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулку), номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення.
Подалі суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 45, 48 вказаних Правил поштова адреса повинна бути точною та повною, без скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що її не стосуються. Реєстровані поштові відправлення, поштові перекази без зазначення відправника та його поштової адреси для пересилання не приймаються.
Оскільки згідно з п.п. 45, 48 вищезазначених Правил поштові відправлення юридичних осіб без зазначення поштової адреси для пересилання не приймаються, а невід'ємними частинами такої адреси, зокрема є найменування (без скорочень) сторін та індекс, суд дійшов висновку, що позовна заява в обов'язковому порядку повинна містити повну поштову адресу сторін.
Так як в позовній заяві відсутні назва вулиці, нумерація будинку та поштовий індекс третьої особи, то судом вбачається, що позивачем не вказано повної адреси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, абзацу 1 п. 3.5, де зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Також згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позивачу позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За нормами вказаної статті, належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви є розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку - касовий чек, розрахункова квитанція тощо. Доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або належним чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.
Фактично до позовної заяви додано копії поштових квитанцій на 9 (дев"яти) аркушах не засвідчених належним чином у відповідності до норм діючого законодавства, тобто відсутні докази на підтвердження надання послуг поштового зв'язку, що зобов"язує суд застосувати норми п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України
Проаналізувавши всі наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду м. Києва з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України.
Керуючись п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63, ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Суддя К.В. Полякова