33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 вересня 2012 року Справа № 11/5007/26/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Петухов М.Г. ,
судді Гулова А.Г.
за участю прокурора - не з'явився
за участю представників сторін:
позивача Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - не з'явився
позивача ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" - пред-ка Мельника О.М. (пост.дов. №5489/19 від 28.12.2011 р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.12 р.
у справі № 11/5007/26/12 (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом прокурора м. Бердичева в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"
до відповідача комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення в сумі 5931941 грн. 50 коп.
Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.2012 р. задоволено частково позов прокурора м.Бердичева в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та в особі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз». Підлягає до стягнення з комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" 5931941,50 грн. основного боргу, 29512,27 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 41620,37 грн. 3% річних та 211683,19 грн. пені. Підлягає до стягнення з комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Державного бюджету України 64380,00 грн. судового збору.
В частині стягнення 300000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 20 червня 2012 року скасувати в частині стягнення пені та судового збору і прийняти в цій частині нове рішення. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник доводить про існування підстав для зменшення розміру належної до стягнення пені. Вказує при цьому, що КП «Бердичівтеплоенерго»є збитковим підприємством, що підтверджує податкова накладна. Основним видом діяльності підприємства є вироблення теплової енергії та постачання централізованого опалення. Тарифи на централізоване опалення розраховуються згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»від 01.06.2011 р. № 869 та «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання», затвердженого Постановою НКРЕ України від 17.02.2011 р. № 242. Даними правовими актами не передбачено включення в структуру тарифів на централізоване опалення витрат на штрафні санкції. Таким чином, у разі сплати пені у розмірі 211683,19 грн. підприємство понесе нічим не покриті витрати.
Крім того, комунальним підприємством «Бердичівтеплоенерго»були отримані кошти у кредит для погашення заборгованості за спожитий природний газ. Відповідно до умов кредитних договорів підприємство зобов'язане щомісяця погашати кредитну заборгованість та сплачувати відсотки за користування кредитом.
Крім того, скаржник вказує, що позивач у судовому засіданні не заявляв вимогу про стягнення з відповідача судового збору. Таким чином, на думку скаржника, позивач самостійно несе витрати по сплаті судового збору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.2012 р. законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.
На підтвердження своїх заперечень позивач вказує, що згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Таким чином, це право суду, а не його обов'язок. Тому рішення про зменшення неустойки приймається судом на підставі дослідження та оцінки усіх доказів у їх сукупності.
Крім того, позивач зазначає, що згідно п.11 ст.5 Закону України «Про судовий збір»органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняються від сплати судового збору. Згідно зі ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
У судове засідання 25 вересня 2012 року прокурор та представник відповідача не з'явились, хоча був належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи (що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення), явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача та прокуратури.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача ПАТ «Житомиргаз»та відповідача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 29.09.2011 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач) та комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (відповідач) було укладено договір №3-2011-ТЕ-487-БО на постачання природного газу з додатковими угодами до нього (а.с.16-20), за умовами якого газозбутова організація зобов'язується передати у власність споживача у 4 кварталі 2011 р. та у 2012 р. природний газ (надалі - газ) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
30.01.2012 р. між тими ж сторонами було підписано договір №3-2012-ТЕ-487-БО на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с.21-23), за умовами якого позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
На виконання зазначених договорів позивачем в період з листопада 2011 року по квітень 2012 року поставив відповідачу природний газ в кількості 3054,827 м.куб. на загальну суму 12087387,08 грн., що підтверджується відповідними актами прийому передачі природного газу, підписаними сторонами.
Відповідно до п.7.1 договору від 29.09.2011 р. оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.4.6 договору від 30.01.2012 р. оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору, і відповідно до п.2.9 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Отже, на умовах зазначених договорів між сторонами ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз»та комунальним підприємством «Бердичівтеплоенерго»склалися правовідносини з поставки, які врегульовані нормами пар.1,3 глави 54 ЦК України та пар.1 глави 30 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор м.Бердичева подав позов в інтересах держави, керуючись ст.ст.3,121 Конституції України та ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», та зважаючи на те, що 15,8632% акцій ПАТ «Житомиргаз»належить НАК «Нафтогаз України», яке в свою чергу повністю належить державі, а невиконання своєчасних розрахунків за спожитий газ зумовлює дефіцит коштів при проведенні розрахунків НАК «Нафтогаз України»за договорами купівлі-продажу по міждержавним контрактам та підриває національні пріорітети розвитку держави. У позовній заяві прокурор м.Бердичева просить стягнути з відповідача комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" борг по розрахункам за поставлений газ з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені за відповідні періоди прострочення.
Разом з тим, обгрунтовуючи своє право звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі НАК «Нафтогаз України»в особі публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», прокурор м.Бердичева неправильно визначив позивача.
Колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п.1.1.2, п.1.5.1 статуту ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (а.с.30-32) товариство є юридичною особою (господарським товариством), створеним шляхом перетворення державного підприємства по газопостачанню і газифікації у відкрите акціонерне товариство.
Згідно зі п.1.5.2 статуту ПАТ "Житомиргаз" має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові і особисті немайні права, нести обов'язки, бути позивачем, відпоідачем та третьою особою в суді тощо, і такі положення статуту відповідають нормам ст.ст.80,96 ЦК України.
Так, відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку; юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Зі статуту ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" вбачається, що товариство самостійно здійснює свою господарську діяльність, для здійснення статутних цілей має найменування, самостійний баланс, круглу печатку і кутовий штамп зі своїм найменуванням, фірмові бланки, має знаки для товарів та послуг, промислові зразки та інші об'єкти інтелектуальної власності, має право відкривати поточні, валютні, депозитні та інші рахунки в банківських установах, а також складає зведену консолідовану звітність, включаючи баланси по всіх структурних підрозділах товариства відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до ст.1 ГПК України до суду мають право звертатись підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.2 ст.22 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Отже, з матеріалів справи не вбачається, яким чином порушені права НАК «Нафтогаз України»в результаті укладання та неналежного виконання вищезазначених договорів поставки іншими самостійними юридичними особами - господарюючими суб'єктами.
Разом з тим, згідно з п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Між тим, ч.ч.1, 2 ст. 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, при цьому в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обгрунтовує необхідність їх захисту.
Крім того, Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
У справах, порушених за позовною заявою прокурора, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, згідно зі статтею 29 ГПК набуває статусу позивача.
З огляду на відповідні приписи Конституції України, норм Закону України "Про прокуратуру" та ГПК, а також рішення Конституційного Суду України прокурори та їх заступники, звертаючись до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві повинні обов'язково зазначати лише той орган, який державою уповноважено здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.
Таким чином, у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором позивача і у разі неправильного його визначення, наприклад, подання позову в інтересах підприємства, установи чи організації - повертати таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК, а у разі порушення провадження у відповідній справі - залишати позов без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у даній справі суд першої інстанції порушив провадження за позовом прокурора, яким неправильно визначені позивачі за вимогами про захист інтересів держави, оскільки спірні правовідносини господарюючих суб'єктів не порушують інтересів держави, тому позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст.81 ГПК України. Така правова позиція відображена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7.
Вказані порушення норм матеріального та процесуального права призвели до прийняття судом першої інстанції до прийняття неправильного рішення, оскільки висновок суду не відповідає чинним нормам матеріального права щодо прав і обов'язків сторін. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.2012 р. у справі № 11/5007/26/12 прийняте із неповним з'ясуванням обставин справи та підлягає скасуванню відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній вимоги скаржника не можуть бути задоволеними з урахуванням наведеного вище, однак оскільки відповідачем при поданні апеляційної скарги судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір», надмірно сплачена сума судового збору підлягає поверненню з державного бюджету, про що колегією суддів виноситься ухвала.
Керуючись ст.ст.49,81,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.2012 р. у справі №11/5007/26/12 скасувати. Позов прокурора м. Бердичева в інтересах держави в особі НАК «Нафтогаз України» і в особі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» залишити без розгляду.
Справу №11/5007/26/12 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гулова А.Г.