ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2193/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кафарського В.В.
за участю секретаря Дубінської І.В.
представників:
прокурор: не з'явився.
від позивача: Крайник О.В.
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку в особі Головавтотрансінспекції та структурного підрозділу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області
до ОСОБА_3
про стягнення фінансових санкцій в сумі 5100 грн.
24.07.2012 року Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області (далі-позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3 (далі-відповідач) про стягнення фінансових санкцій в розмірі 5100 гривень.
Позов мотивовано тим, що 01.03.2012 року, 03.03.2012 року та 07.03.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено допущені відповідачем порушення вимог положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг перевезення пасажирів без ліцензійної картки. Виявлені порушення зафіксовані в актах за № 053304 від 01.03.2012 року, № 053360 від 03.03.2012 року та № 053383 від 07.03.2012року.
За наслідками розгляду вказаних актів, 13.03.2012 року та 22.03.2012 року позивачем винесено постанови за №139813, №139827 та №139828 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 5100 гривень, за вчинені правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 5100 гривень відповідачем добровільно не сплачена.
25.07.2012 року судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.
01.08.2012 року відповідачем подано заперечення проти позову, в якому зазначено, що постанов про застосування фінансових санкцій ним не отримано.
01.08.2012 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, на підставі частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, дану адміністративну справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві. Крім того зазначила, що рейдова перевірки здійснювалась на підставі окремого доручення головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 01.03.2012 року, розпорядження про організацію спільного контролю працівниками Головавтотрансінспекції та Державтоінспекції для підвищення ефективності контролю за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт. Також пояснила, що перевірка проводилась інспекторами, до обов»язів яких входить приймати участь у перевірках суб»єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, за їх місцезнаходженням під час перевезень пасажирів щодо додержання ними вимог законодавства про автомобільний транспорт. При виявленні при перевірці порушень законодавства складає акти і протоколи. Крім того, приймає участь у здійсненні спільно з УДАІ, ДПІ, ДСБЕЗ УМВС України рейдових перевірок щодо дотримання перевізниками вимог транспортного законодавства. Зазначила, що 23.04.2012 року територіальне управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області повідомило Івано-Франківського транспортного прокурора про порушення перевізниками законодавства про автомобільний транспорт, а саме ОСОБА_3. (а.с.119-126) Просила позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив , що ОСОБА_3 після закінчення терміну дії ліцензії пасажирськими перевезеннями не займається, а використовує автомобіль як камеру зберігання на автовокзалі. Крім того зазначив, що не міг оскаржити постанови територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області, оскільки зазначені постанови ОСОБА_3 не отримував у зв"язку із зміною місця проживання. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, допитавши свідків, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 04.10.1993 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 зареєстровано як фізичну особу -підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 7). Відповідачем обрано вид підприємницької діяльності «діяльність автомобільного регулярного транспорту».
01.03.2012 року о 07 год. 10 хв. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області на підставі завдання на перевірку № 96 в м.Івано-Франківську в районі автовокзалу, на перехресті вул.Гаркуші та вул..Б.Лепкого виявлено та задокументовано в акті за № 053304 від 01.03.2012 року факт перевезення відповідачем 8 пасажирів транспортним засобом «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1, без ліцензійної картки, що є порушенням вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». (а.с.8)
03.03.2012 року о 10 год. 05 хв. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області на підставі завдання на перевірку № 100 в м.Івано-Франківську на вул.Гаркуші, виявлено та задокументовано в акті за № 053360 від 03.03.2012 року факт перевезення відповідачем 12 пасажирів транспортним засобом «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1, без ліцензійної картки, що є порушенням вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». (а.с.12)
07.03.2012 року о 06 год. 50 хв. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області на основі завдання на перевірку № 107 в м.Івано-Франківську на автовокзалі, виявлено та задокументовано в акті за № 053383 від 07.03.2012 року факт перевезення відповідачем 10 пасажирів транспортним засобом «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1, без ліцензійної картки, що є порушенням вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». (а.с.13)
Позивачем, у відповідності до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за виявлені порушення щодо відповідача, на підставі актів проведення перевірки, постановами про застосування фінансових санкцій застосовано фінансові санкції на загальну суму 5100 гривень.
Відповідачем застосовані позивачем фінансові санкції в сумі 5100,00грн. не сплачені.
Судом зазначається, засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Згідно статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.
Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої:
Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
Абзац статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачає, що водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом, зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Як вбачається з довідки територіального управління головної держаної інспекції на автомобільному транспорті від 03.07.2012 року, згідно даних регіонального реєстру щодо виданих, переоформлених ліцензій, виданих дублікатів ліцензій, анульованих та визнаних недійсними ліцензій приватний підприємець ОСОБА_3 отримував ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, однак 21.09.2010 року закінчився термін дії ліцензії, нову ліцензію відповідач не виготовляв. (а.с.18)
Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що порушення відповідачем вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявлене службовими особами позивача.
Оскільки, статтею 30 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено відповідальність за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, а позивачем виявлені факти надання відповідачем послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом без оформлених документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», то є правомірним застосування до відповідача фінансових санкцій за кожне правопорушення.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з ст.14 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
У відповідності до ст.16 Порядку, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів.
Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.
Стаття 21 Постанови зазначає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за відповідною формою.
Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
У передбачений законом термін сума застосованих постановами фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена.
Суд зазначає, що при здійсненні відповідачем пасажирських перевезень наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Посилання представника відповідача на ту обставину, що відповідачем не здійснювалося надання послуг з перевезення пасажирів спростовано в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - інспектори, які були допитані в судовому засіданні суду пояснили, що фактично відповідачем здійснювалося перевезення пасажирів, без оформлених документів.
Щодо посилань представника відповідача на те, що ОСОБА_3 не отримував постанов про накладення фінансових санкцій, суд зазначає наступне.
У відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, це обов'язок фізичної особи -підприємця повідомляти про зміну свого місця проживання, а порядок такого повідомлення законодавчо встановлений.
Як встановлено в судовому засіданні, при проведенні перевірки перевіряючими в актах проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зазначалась адреса, яка була вказана при видачі ліцензії для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, яка міститься у відповідному реєстрі. Окрім того на момент здійснення перевірок відповідачем про зміни місця проживання повідомлено не було.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, як на підстави скасування постанов про застосування фінансових санкцій у зв»язку з не отриманням їх ОСОБА_3, оскільки вказані обставини не спростовують факт допущення відповідачем порушень та не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_3.від відповідальності за допущені порушення.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 5100 гривень є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (код НОМЕР_2) на користь державного бюджету України фінансові санкції по постановах №№ 139813, 139827, 139828 на загальну суму 5100 (п"ять тисяч сто) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.10.2012 року.