справа № 0670/754/12
категорія 8.2.6
02 жовтня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Черноліхова С.В. ,
при секретарі - Талько А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Трубний завод "Трубосталь" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, за участі прокуратури Житомирської області на стороні відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Закрите акціонерне товариство "Трубосталь" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 23 січня 2012 року № 0000342301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року у розмірі 240568, 00 грн., № 0000292301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 2470009, 00 грн. і 101146, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000312301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 426386, 00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 110656, 00 грн., № 0000372301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9000, 00 грн. та № 0000322301 в частині збільшення суми орендної плати на 1925,38 грн. основного платежу та 450,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що зобов'язання по податку на прибуток та на додану вартість були визначені податковим органом, а також розміри їх від'ємних значень зменшені за безпідставне віднесення до валових витрат і податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг. З такими висновками Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції позивач не погоджується, оскільки придбання товарів (послуг) підтверджується всіма документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку та які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Не погоджується Товариство також й із збільшенням орендної плати, бо розмір орендної плати за землі, що перебувають у державній та комунальній власності, визначається виключно договором оренди. Крім того, єдиною підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Чинним законодавством не визначено інших підстав для нарахування орендної плати за земельну ділянку.
У ході розгляду справи Закрите акціонерне товариство "Трубосталь" було замінено правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Трубний завод "Трубосталь", а також до участі на стороні відповідача вступила прокуратура Житомирської області.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що позивач відніс до валових витрат і податкового кредиту витрати і ПДВ по господарським операціям, здійснення яких не підтверджено всіма документами, ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, деякі з них складені неналежним чином, не всі контрагенти декларували свої податкові зобов'язання. Також Товариство не врахувало вимоги статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за земельні ділянки.
Прокурор у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що під час проведеної працівниками Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства "Трубосталь" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року було виявлено порушення вимог:
- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту "г" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 2470009, 00 грн. (за півріччя 2010 року - 287863, 00 грн., 3 квартали 2010 року - 379349, 00 грн., 2010 рік - 404577, 00 грн., І квартал 2011 року - 2020582, 00 грн., ІІ квартал 2011 року - 20700, 00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 44850, 00 грн.) і завищення збитків за І квартал 2010 року на 240568, 00 грн., а саме внаслідок віднесення до валових витрат на придбання у ТОВ "Ленд Маркет" юридичних послуг на підставі актів, складених на російській мові та без конкретизації послуг; послуг у ПП "Алтея-Спецмаш", щодо якого до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження і порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва; по придбаним у ЗАТ "Заммлер Україна" послуг по автоперевезенню за відсутності укладеного договору та на підставі неналежно складених товарно-транспортних накладних; придбаним у ТОВ "Артус" матеріалам за відсутності договору, документів, що підтверджують їх транспортування, даних у накладних про осіб-учасників господарської операції, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність Товариства за місцем знаходження, не подано податкову звітність; витрат з вартості придбаного у ТОВ "Транс Агентство Метал" металопрокату на підставі первинних документів, складених на російській мові, за умови декларування контрагентом зобов'язань у меншому розмірі і перебування у стані "10"- запит на встановлення місцезнаходження; отриманих від ТОВ "Андрія Плюс" товарно-матеріальних цінностей, щодо якого до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження і відсутність даних у накладних про осіб-учасників господарської операції; придбаних у ТОВ "Дах майстер плюс" товарів за відсутності договору, підтвердження транспортування, перебування у стані "10"- запит на встановлення місцезнаходження, не подано податкову звітність, відсутність даних у накладних про осіб-учасників господарської операції; придбаних у ТОВ "КСМ Метал Груп" матеріалів, яким не подано податкову звітність, на підставі неналежно складених первинних документів, з оплати поставки ТОВ "ТралМет-Україна" металопродукції, отримання і транспортування якої залізницею не підтверджено документально, здійснені право чини є нікчемними, первинні документи складені на російській мові.
- пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на 426386, 00 грн. (за квітень 2010 року на 99667, 00 грн., травень 2010 року - 11236, 00 грн., липень 2010 року - 16364, 00 грн., серпень 2010 року - 262693, 00 грн., листопад 2010 року - 20190, 00 грн., квітень 2011 року - 408, 00 грн., серпень 2011 року - 15828, 00 грн.) і завищення рядка 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду" за вересень 2011 року на 9000, 00 грн. у результаті неправомірної виписки на кредиторську заборгованість простих процентних векселів, віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі виписаних ТОВ "Ленд-Маркет" податкових накладних, у яких не конкретизовано надані юридичні послуги, ПДВ з вартості послуг ПП "Алтея-Спецмаш", щодо якого до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження і порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва, придбаних у ТОВ "Артус" і ТОВ "Андрія Плюс" матеріалів за наявності у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність Товариства за місцем знаходження і не подано податкову звітність, ПДВ з вартості придбаного у ТОВ "Транс Агентство Метал" металопрокату на підставі первинних документів, складених на російській мові, за умови декларування контрагентом зобов'язань у меншому розмірі і перебування у стані "10"- запит на встановлення місцезнаходження, придбаних товарів у ТОВ "Дах майстер плюс", яке перебуває у стані "10"- запит на встановлення місцезнаходження і не подає податкову звітність, придбаних у ТОВ "КСМ Метал Груп" матеріалів на підставі неналежно складених первинних документів і яким не подано податкову звітність;
- пункту 287.4 статті 287, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати за землю за 9 місяців 2011 року на 1925, 38 грн.
За результатами перевірки складено акт № 1954/23-01/13548581 від 29 грудня 2011 року (а.с. 21-100 т.1).
Не погоджуючись із висновками вказаного акту, позивач подав на нього заперечення (а.с. 101-114 т.1), які листом № 740/8/23-01 від 18 січня 2012 року (а.с. 115-140 т.1) залишено без задоволення.
На підставі акта перевірки № 1954/23-01/13548581 від 29 грудня 2011 року 23 січня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000342301 про зменшення Товариству суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року у розмірі 240568, 00 грн., № 0000292301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 2470009, 00 грн. і 101146, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000312301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 426386, 00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 110656, 00 грн., № 0000372301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 9 місяців 2011 року на 9000, 00 грн. та № 0000322301 про збільшення суми орендної плати на 2264, 50 грн. основного платежу та 529, 45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення № 0000342301, № 0000292301, № 0000312301, № 0000372301 повністю, а № 0000322301 - в частині збільшення суми орендної плати на 1925,38 грн. основного платежу та 450,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо формування валових витрат по операціям з ТОВ "Ленд Маркет".
В акті перевірки (а.с. 34-36, 59-61 т.1) зазначено, що позивач отримав від ТОВ "Ленд Маркет" юридичні послуги на загальну суму 560000, 00 грн., з яких: 75000, 00 грн. - за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року - 150000, 00 грн., 3 квартали 2010 року - 225000, 00 грн., 2010 рік - 275000, 00 грн., 90000, 00 грн. - за І квартал 2011 року, 195000, 00 грн. за отримані у 2-3 кварталах 2011 року послуги, що призвело до завищення адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством. Надані у ході перевірки акти виконаних робіт складені на російській мові, також у них не зазначено, які саме юридичні послуги надані.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Зазначені норми кореспондуються з статтею 138 Податкового кодексу України.
Із змісту положень вказаних правових норм слідує, що не належать до складу валових витрати, не підтверджені належними первинними документами.
Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством "Трубосталь" (Клієнт) і ТОВ "Ленд Маркет" (Виконавець) були укладені договори № 01/09-2 від 31 серпня 2009 року, № 01/11-7 від 31 грудня 2010 року, предмет яких - надання Виконавцем правової допомоги Клієнту в об'ємі і порядку, визначених цими договорами. Об'єм правової допомоги конкретизовано у пункті 2 та 1 цих договорів відповідно (а.с. 146-150, 176-181 т.1).
Про виконання умов договорів свідчать податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, які за своїм змістом відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і копії яких є у матеріалах справи.
Надання юридичних послуг також підтверджується наведеними у окремих переліках послуг (юридичне супроводження правочинів, представництво інтересів, надання консультацій тощо) та первинними документами, які оформлялися на їх виконання (а.с. 161-250 т.3, а.с. 1-45 т.4).
Суд вважає безпідставним висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат на підставі первинних документів, які заповнені російською мовою, оскільки надані до перевірки первинні документи містять інформацію про конкретний перелік виконаних господарських операцій, їх оцінку та вартість, одиниці виміру та обсяги та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили.
Крім того, на переконання суду, така підстава носить суто формальний характер, адже заповнення первинних документів російською мовою не позбавляє правового значення господарську операцію, на підставі якої вони виписані.
Також суд звертає увагу на те, що податкове законодавство України не передбачає права податкового органу здійснювати визначення податкових зобов'язань за допущені порушення вимог Закону України «Про мови в Україні».
В ході судового розгляду встановлено, що акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ "Ленд-Маркет" про надання правової допомоги (а.с. 151-195 т.1), є тими документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій. Витрати, понесені в межах цих господарських операцій, включені до складу валових витрат у перевіряємий період.
За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість отриманих від ТОВ "Ленд Маркет" юридичних послуг загальною вартістю 560000, 00 грн., тому нарахування податку на прибуток у цій частині та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року на 75000, 00 грн. є необґрунтованим.
Стосовно завищення валових витрат за рахунок придбання послуг з механічної обробки деталей від ПП "Алтея-Спецмаш" на суму 139769, 00 грн.
Перевіряючими (а.с. 36-37 т.1) зроблено висновок про те, що позивач неправомірно відніс до валових витрат за 3 квартали 2010 року вартість послуг, наданих ПП "Алтея-Спецмаш", у розмірі 139769, 00 грн. (І квартал 2010 року - 37392, 00 грн., півріччя 2010 року - 84559, 00 грн., 3 квартали 2010 року - 139769, 00 грн.), щодо якого до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження і порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва.
Із змісту положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що не належать до складу валових витрати, не підтверджені належними первинними документами.
Встановлено, що 14 грудня 2009 року між позивачем (Замовник) та ПП "Алтея-Спецмаш" (Підрядник) укладено договір № 3, за умовами якого Підрядник зобов'язується виготовити з давальницької сировини і передати у власність Замовника продукцію згідно з кресленнями, наданими Замовником (а.с. 68-70 т.4).
Були укладені також договори № 2 від 24 листопада 2009 року (а.с. 75-77 т.4), № 2 від 14 січня 2010 року (а.с. 71-72 т.4), № 5/03 від 17 березня 2010 року (а.с. 73-74 т. 4), № 01 від 12 січня 2010 року (а.с. 78-79 т.4), відповідно до яких Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Замовника продукцію відповідно до Специфікації та/або рахунку-фактури.
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено, що вказані договори віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх висновків.
Про виконання умов договорів свідчать податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, копії яких є у матеріалах справи (а.с. 80-159 т. 4).
Всі документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариство включило до складу валових витрати по господарським операціям з ПП "Алтея-Спецмаш" відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому збільшення податку на прибуток з цих підстав та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року на 37392, 00 грн. є неправомірним.
Щодо господарських операцій із ЗАТ "Заммлер Україна".
Як зазначено в акті перевірки (а.с. 37-41 т.1), Товариство віднесло до валових витрат за півріччя 2010 року вартість наданих ЗАТ "Заммлер Україна" послуг по автоперевезенню у розмірі 8625, 00 грн. Для перевірки укладений з вказаним контрагентом договір надано не було, також у товарно-транспортній накладній від 31 травня 2010 року відсутні коди підприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрати, не підтверджені належними первинними документами.
Судом встановлено, що 21 квітня 2010 року між позивачем (Замовник) і ЗАТ "Заммлер Україна" (Перевізник) укладено договір № 3/10, предмет якого взаємовідносини, що виникають при перевезенні та транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів Замовника для перевезення автотранспортом Перевізника (а.с. 217-219 т.1).
Надання визначених у договорі послуг підтверджується актами наданих послуг, платіжними дорученнями, міжнародною товарно-транспортною накладною, товарно-транспортною накладною, у якій зазначені коди всіх учасників господарської операції (а.с. 220-226 т.1).
Оскільки отримання від ЗАТ "Заммлер Україна" послуг по автоперевезенню підтверджено первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому вартість таких послуг правомірно віднесена до валових витрат, отже, необґрунтовано донараховано податок на прибуток у цій частині.
Стосовно завищення валових витрат за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Артус" на суму 84515, 00 грн. за півріччя 2010 року
В акті перевірки (а.с. 41-43 т.1) вказано, що позивач придбав у ТОВ "Артус" товарно-матеріальні цінності. Під час перевірки договір про їх придбання не надав, відсутні також документи, що підтверджують їх транспортування. Надані накладні не містять даних, які дають можливість ідентифікувати осіб-учасників господарської операції. Також до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність ТОВ "Артус" за місцем знаходження, за півріччя 2010 року не подано податкову звітність.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрати, не підтверджені належними первинними документами.
Судом встановлено, що Товариство здійснювало господарські операції з ТОВ "Артус", метою яких було придбання товарно-матеріальних цінностей вартістю 84515, 00 грн.
Про здійснення таких господарських операцій свідчать надані платіжні доручення, накладні, які містять ціну, кількість товарів, підписи осіб, які здали і, відповідно, прийняли придбані цінності (а.с. 227-253 т.1, а.с. 9-19 т.2).
Факт транспортування підтверджується подорожніми листами на вантажно-пасажирські автомобілі "ГАЗель" та "Соболь", що належать ЗАТ "Трубосталь" та якими здійснювалося транспортування ТМЦ зі складу ТОВ "Артус" у м. Києві (а.с.1-8 т.2).
Вказані первинні документи складені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Крім того, згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
За таких обставин, позивач обґрунтовано включив до валових витрат вартість придбаних у ТОВ "Артус" товарно-матеріальних цінностей, тому нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток у цій частині та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року на 43525, 00 грн. є неправомірним.
Щодо завищення валових витрат за рахунок придбання товарів від ТОВ "Транс Агентство Метал" на суму 438779, 00 грн. за 2010 рік
Відповідно до ату перевірки (а.с. 43-44 т.1), позивачеві ТОВ "Транс Агентство Метал" було здійснено поставу металопрокату на суму 438779, 00 грн. на підставі договору і видаткових накладних, складених на російській мові, даний контрагент задекларував доходи по операціям з позивачем у розмірі, меншому, ніж задекларував він. Крім того, ТОВ "Транс Агентство Метал" знаходиться у стані "10"- запит на встановлення місцезнаходження.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом, між позивачем (Покупець) і ТОВ "Транс Агентство Метал" (Постачальник) укладено договір поставки № 10/2065/04/19-2 від 19 квітня 2010 року, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити металопрокат на умовах, викладених у договорі (а.с. 22-27 т.2).
Про виконання умов договору свідчать податкові і видаткові накладні, платіжні доручення, розрахунок коригування показників, товарно-транспортні накладні, копії яких є у матеріалах справи (а.с. 28-61 т.2).
Крім того, судовими рішеннями по справі № 2а-3174/11/1270 визнано необґрунтованими висновки податкового органу про нікчемність договорів, укладених ТОВ "Транс Агентство Метал" за період з 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2010 року (а.с. 63-70 т. 2).
Також недекларування контрагентом своїх податкових зобов'язань і перебування у стані "10" не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
Суд вважає безпідставним висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат на підставі первинних документів, які заповнені російською мовою, оскільки надані до перевірки первинні документи містять інформацію про конкретний перелік виконаних господарських операцій, їх оцінку та вартість, одиниці виміру та обсяги та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили.
Крім того, на переконання суду, така підстава носить суто формальний характер, адже заповнення первинних документів російською мовою не позбавляє правового значення господарську операцію, на підставі якої вони виписані.
Також суд звертає увагу на те, що податкове законодавство України не передбачає права податкового органу здійснювати визначення податкових зобов'язань за допущені порушення вимог Закону України «Про мови в Україні».
Оскільки витрати Товариства по придбанню у ТОВ "Транс Агентство Метал" металопрокату на суму 438779, 00 грн. підтверджено документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тому нарахування податку на прибуток з цих підстав є протиправним.
Стосовно формування валових витрат по операціям з ТОВ "Андрія Плюс".
В акті (а.с. 44-46 т.1) перевіряючими зазначено, що позивач придбав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Андрія Плюс" на суму 38085, 00 грн., щодо якого до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження (стан "8"), не подана податкова звітність і у наданих накладних відсутні дані про осіб-учасників господарської операції (ПІБ).
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрати, не підтверджені належними первинними документами.
Судом встановлено, що Товариство здійснювало господарські операції з ТОВ "Андрія Плюс", метою яких було придбання товарно-матеріальних цінностей вартістю 38085, 00 грн.
Про здійснення таких господарських операцій свідчать надані платіжні доручення, накладні.
Вказані первинні документи складені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також слід зазначити, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року по справі №0670/4415/11 підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період по операціям з контрагентом ТОВ "Андрія Плюс" (а.с. 175-179 т.4).
Крім того, згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
Оскільки позивачем документально підтверджено витрати по придбанню у ТОВ "Андрія Плюс" товарно-матеріальних цінностей вартістю 38085, 00 грн., тому їх вартість правомірно включена до складу валових витрат.
Щодо господарських операцій з ТОВ "Дах майстер плюс".
З акту перевірки (а.с. 46-47 т.1) вбачається, що Товариство придбало у ТОВ "Дах майстер плюс" товари, транспортування яких не підтверджено документально. Вказаний контрагент перебуває у стані "10"- запит на встановлення місцезнаходження і не подає податкову звітність. Також зазначено, що у наданих накладних відсутні дані про осіб-учасників господарської операції і не надано укладений договір.
Із змісту положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що не належать до складу валових витрати, не підтверджені належними первинними документами.
Судом встановлено, що позивач здійснював господарські операції по придбанню у ТОВ "Дах майстер плюс" товарів вартістю 9645, 00, 00 грн. у 2010 році.
Про здійснення таких господарських операцій свідчать платіжні доручення, податкові накладні з підписом і ПІБ особи, яка їх склала - ОСОБА_2, копії яких є у матеріалах справи (а.с. 78-87 т.2).
Тобто, доводи податкового органу про відсутність даних, за допомогою яких можна ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, спростовано матеріалами справи.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Слід зазначити, що пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Пунктами 5.3 -5.8 статті 5 вказаного Закону визначено перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат. Наявність документів про транспортування придбаних товарів як факт засвідчення витрат на їх придбання даними обмеженнями не передбачена.
Також не можуть бути взяті до уваги інші доводи, оскільки згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
За таких обставин, коли позивачем доведено понесення витрат у сумі 9645, 00 грн., тому включення їх до валових є правомірним і не може бути підставою для збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства.
Стосовно завищення валових витрат за рахунок придбання товарів від ТОВ "КСМ Метал Груп" на суму 623890, 00 грн. за півріччя 2010 року.
В акті перевірки (а.с. 47-51 т.1) вказано, що позивач придбав у ТОВ "КСМ Метал Груп" товари вартістю 623890, 00 грн. (І квартал 2010 року - 84651, 00 грн., півріччя 2010 року - 623890, 00 грн.) на підставі первинних документів, які не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у товарно-транспортних накладних відсутні коди підприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, а також контрагент не подає податкову звітність.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Із матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2010 року позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 09/03-10 з ТОВ "КСМ Метал Груп" (Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець - прийняти й оплатити металопрокат в асортименті, у кількості і за цінами, зазначеними у Специфікаціях чи рахунках (а.с. 88-89 т.2).
Умови вказаного договору сторонами були виконані, що підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними з кодами підприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, копії яких є у матеріалах справи і які складені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (а.с. 90-121 т.2).
Крім того, недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
За таких обставин, висновки податкового органу про завищення Товариством валових витрат на 623890, 00 грн. є необґрунтованими і не можуть бути підставою для донарахування податку на прибуток підприємства, а також для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року на 84651, 00 грн.
Щодо завищення валових витрат за рахунок придбання сталевих г/к рулонів у ТОВ "ТралМет-Україна" на суму 7992328, 00 грн. за І квартал 2011 року.
В акті перевірки (а.с. 51-56 т.1) зазначено, що ЗАТ "Трубосталь" було укладено з ТОВ "ТралМет-Україна" договір поставки металопродукції.
Оскільки у ТОВ "ТралМет-Україна" відсутні трудові ресурси для здійснення будь-якого виду діяльності, тому вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, тобто, здійснені правочини є недійсними.
У наданих для перевірки залізничних накладних відсутні відомості про те, що власником металопродукції є ТОВ "ТралМет-Україна". Також всі документи складені на російській мові.
Відповідно до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Судом встановлено, що 17 лютого 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "ТралМет-Україна" (Постачальник) укладено договір № 105-91, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві металопродукцію відповідно до Специфікації, а Покупець - прийняти та оплатити товар (а.с. 123-130 т.2).
Згідно із Специфікацією, покупцем-отримувачем є позивач, постачальником - ТОВ "ТралМет-Україна", вантажовідправник - ВАТ "Запоріжсталь" (а.с. 131 т.2).
Про виконання умов договору свідчать реєстри видаткових накладних за березень 2011 року, податкові накладні, сертифікати якості сталі, платіжні доручення, копії яких є у матеріалах справи (а.с. 132-216 т.2).
Транспортування сталі підтверджується реєстром залізничних накладних, накладними "Укрзалізниці", у яких зазначено, що сталь доставлялася від ВАТ "Запоріжсталь" до м. Коростень (ЗАТ "Трубосталь").
Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про те, що поставка металопродукції продавцем не відбулася, оскільки у залізничних накладних на перевезення, відправник товару не співпадає з продавцем з наступних підстав.
Слід зазначити, що у залізничних накладних відсутні посилання на продавця товару, а зазначений лише постачальник, оскільки, ТОВ "ТралМет-Україна" не було фірмою-виробником товару, а залізничні накладні є супровідними документами для залізничного транспортування, у яких не зазначаються відомості про продавця товару. Дані накладні не є правовстановлюючими документами та не підтверджують перехід права власності на товар, а свідчать лише про транспортування залізничним транспортом певного товару.
Факт придбання прокату тонколистового металу в рулонах позивачем у ТОВ "ТралМет-Україна" на підставі договору від 17 лютого 2011 року, його транспортування і отримання, правомірність формування податкового кредиту за березень 2011 року по вказаному контрагенту встановлено судовими рішеннями по справі № 0670/7891/11, які набрали законної сили (а.с. 217-220 т.2).
Суд приходить до висновку про необхідність застосування до вказаних правовідносин положень статті 72 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки судовими рішеннями по справі № 0670/7891/11 встановлено підтвердження вартості отриманого від ТОВ "ТралМет-Україна" товару всіма необхідними документами, тому формування валових витрат за березень 2011 року по операціям з ТОВ "ТралМет-Україна" є правомірним, а нарахування податку на прибуток з цих підстав - необґрунтованим.
Враховуючи все викладене вище, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року № 0000342301 про зменшення Товариству суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року у розмірі 240568, 00 грн., № 0000292301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 2470009, 00 грн. і 101146, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірними і підлягають скасуванню.
Щодо нарахування ЗАТ "Трубосталь" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 214707,00 грн. на сплачені відсотки у розмірі 1073536, 64 грн. за пред'явленим до оплати простим процентним векселем.
Як зазначено в акті перевірки (а.с. 67-68 т.1), Товариство за серпень 2010 року не сплатило 214707, 00 грн. ПДВ із безпідставно віднесених до валових витрат сплачених відсотків по простим векселям у розмірі 1073536, 64 грн., пред'явленим достроково - 20 серпня 2010 року.
Встановлено, що 19 вересня 2008 року позивачем (Платник) та ТОВ "МД Груп Запоріжжя" (Отримувач) підписано угоду про вексельний платіж № 1, якою засвідчено, що Платник у рахунок виконання власних зобов'язань перед Отримувачем, які виникли з договору № 1106.1210.5027 від 26 вересня 2007 року, передав Отримувачеві як засіб платежу прості векселі серії АА 1020720, АА № 1020861, АА 1020701, АА 1020859, АА 1020860, АА 1020702, АА 1020719 загальною вартістю 7000000, 00 грн. (термін платежу - не раніше 26 листопада 2010 року) (а.с. 234-235 т.2).
Вказані векселі були передані Отримувачеві, про що складено акт прийому-передачі № 1 від 19 вересня 2008 року (а.с. 236-237 т.2).
З моменту видачі та до моменту погашення векселі було передано індосамету ТОВ КУА "Дельта" ПЗНВІФ "Співдружність-2", що підтверджується актом прийому-передачі № 13 від 20 серпня 2010 року (а.с. 243 т.2).
4 векселя серії АА № 1020861, АА 1020701, АА 1020860, АА 1020702 вартістю 4000000, 00 грн. пред'явлено до оплати достроково - 20 серпня 2008 року, про що складено акт № 13 від 20 серпня 2010 року. Відсотки по цим векселям становлять 1073536, 64 грн. (а.с. 238-242 т.2).
Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Відсотки у розмірі 1073536, 64 грн. були сплачені у рахунок погашення кредиторської заборгованості за придбані у ТОВ "МД Груп Запоріжжя" ТМЦ, а, отже, пов'язане з веденням саме господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
У наведеній правовій нормі мова йде про базу оподаткування ПДВ для платника податку - саме постачальника (виконавця) у випадку забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі векселів.
За умовами договору № 1106.1210.5027 від 26 вересня 2007 року, ЗАТ "Трубосталь" є саме покупцем металопрокату, а ТОВ "МД Груп Запоріжжя" - продавцем.
Оскільки Законом України "Про податок на додану вартість" не встановлено обов'язок ЗАТ "Трубосталь" як покупця товарів на нарахування ПДВ на сплачені відсотки по погашеним векселям, тому нарахування грошового зобов'язання з цих підстав є неправомірним.
Стосовно формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "Ленд Маркет".
В акті (а.с. 71-72 т.1) перевіряючими зазначено, що ЗАТ "Трубосталь" для перевірки надано податкові накладні, виписані ТОВ "Ленд Маркет", у яких не конкретизовано номенклатуру поставки товарів (послуг) продавця. Такі накладні не дають права позивачеві формувати податковий кредит у розмірі 71000, 00 грн., у тому числі: січень 2010 року - 10000, 00 грн., за період з лютого по серпень, листопад 2010 року - по 5000, 00 грн., липень 2011 року - 6000, 00 грн., серпень 2011 року - 6000, 00 грн., вересень 2011 року - 9000, 00 грн.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Наведені правові норми кореспондуються із статтею 198 Податкового кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що між Закритим акціонерним товариством "Трубосталь" (Клієнт) і ТОВ "Ленд Маркет" (Виконавець) були укладені договори № 01/09-2 від 31 серпня 2009 року, № 01/11-7 від 31 грудня 2010 року, предмет яких - надання Виконавцем правової допомоги Клієнту в об'ємі і порядку, визначених цими договорами. Об'єм правової допомоги конкретизовано у пункті 2 та 1 цих договорів відповідно.
Як зазначено вище, судом встановлено правомірність формування позивачем валових витрат по вказаній господарській операції, а тому зважаючи на наявність у Товариства належно оформлених податкових накладних, суд вважає, що позивачем обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту 71000, 00 грн. ПДВ з вартості наданих юридичних послуг, тому нарахування податковим органом зобов'язання по ПДВ у вказаній сумі та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9000, 00 грн. є неправомірним.
Стосовно формування податкового кредиту з вартості наданих ПП "Алтея-Спецмаш" послуг.
Перевіряючими (а.с. 72-73 т.1) зроблено висновок про те, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту 14273, 00 грн. ПДВ (лютий 2010 року - 4174, 00 грн., березень 2010 року - 2982, 00 грн., квітень 2010 року - 4609, 00 грн., липень 2010 року - 2508, 00 грн.) з вартості послуг, наданих ПП "Алтея-Спецмаш", щодо якого до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження і порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва.
Аналіз статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" дає підстави вважати, що умовою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товарів (послуг) є підтвердження їх придбання податковими накладними і використання у подальшій господарській діяльності платника податків.
Встановлено, що 14 грудня 2009 року між позивачем (Замовник) та ПП "Алтея-Спецмаш" (Підрядник) укладено договір № 3, за умовами якого Підрядник зобов'язується виготовити з давальницької сировини і передати у власність Замовника продукцію згідно з кресленнями, наданими Замовником.
Були укладені також договори № 2 від 24 листопада 2009 року, № 2 від 14 січня 2010 року, № 5/03 від 17 березня 2010 року, № 01 від 12 січня 2010 року, відповідно до яких Постачальник зобов'язується виготовити передати у власність Замовника продукцію відповідно до Специфікації та/або рахунку-фактури.
Про виконання умов договорів свідчать податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, копії яких є у матеріалах справи.
Всі документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону, свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Факту визнання недійсними або анулювання свідоцтва ПП "Алтея-Спецмаш" судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.
Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариство включило до складу податкового кредиту 14273, 00 грн. по господарським операціям з ПП "Алтея-Спецмаш" відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", тому збільшення зобов'язання по ПДВ з цих підстав є неправомірним.
Щодо формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Артус".
В акті перевірки (а.с. 73-74 т.1) вказано, що позивач включив до податкового кредиту ПДВ у розмірі 15997, 00 грн. за січень-квітень 2010 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Артус". До Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність ТОВ "Артус" за місцем знаходження, за півріччя 2010 року не подано податкову звітність.
Відповідно до положень статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", умовою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товарів (послуг) є підтвердження їх придбання податковими накладними.
Судом встановлено, що Товариство здійснювало господарські операції з ТОВ "Артус", метою яких було придбання товарно-матеріальних цінностей вартістю 84515, 00 грн. (ПДВ - 15997, 00 грн.).
Про здійснення таких господарських операцій свідчать надані платіжні доручення, накладні, які містять ціну, кількість товарів, підписи директора ТОВ "Артус", бухгалтера Закритого акціонерного товариства "Трубосталь", підписи осіб, які здали і, відповідно, прийняли придбані цінності.
Вказані первинні документи складені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону, свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Факту визнання недійсними або анулювання свідоцтва ТОВ "Артус" судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.
Крім того, згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Законодавство, зокрема, чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлював обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх податкових зобов'язань та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливе недекларування відомостей про них, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
За таких обставин, позивач обґрунтовано включив до податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних у ТОВ "Артус" товарно-матеріальних цінностей, тому нарахування грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 15997, 00 грн. є неправомірним.
Стосовно формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "Транс Агентство Метал".
Відповідно до ату перевірки (а.с. 74-75 т.1), позивачеві ТОВ "Транс Агентство Метал" було здійснено поставу металопрокату з ПДВ 87805, 00 грн. (квітень 2010 року - 29975, 00 грн., травень 2010 року - 6236, 00 грн., серпень 2010 року - 41404, 00 грн., жовтень 2010 року - 10190, 00 грн.) на підставі договору від 19 квітня 2010 року. Даний контрагент задекларував доходи по операціям з позивачем у розмірі, меншому, ніж задекларувало Товариство. Крім того, ТОВ "Транс Агентство Метал" знаходиться у стані "10"- запит на встановлення місцезнаходження.
Відповідно до положень статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", умовою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товарів (послуг) є підтвердження їх придбання податковими накладними.
Як вже було встановлено судом, між позивачем (Покупець) і ТОВ "Транс Агентство Метал"(Постачальник) укладено договір поставки № 10/2065/04/19-2 від 19 квітня 2010 року, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити металопрокат на умовах, викладених у договорі.
Про виконання умов договору свідчать податкові і видаткові накладні, платіжні доручення, розрахунок коригування показників, товарно-транспортні накладні, копії яких є у матеріалах справи.
Крім того, судовими рішеннями по справі № 2а-3174/11/1270 визнано необґрунтованими висновки податкового органу про нікчемність договорів, укладених ТОВ "Транс Агентство Метал" за період з 01 серпня 2008 року по 31 жовтня 2010 року.
Також недекларування контрагентом своїх податкових зобов'язань і перебування у стані "10" не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону, свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Факту визнання недійсними або анулювання свідоцтва ТОВ "Транс Агентство Метал" судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.
Оскільки витрати Товариства по придбанню у ТОВ "Транс Агентство Метал" металопрокату з ПДВ у розмірі 87805, 00 грн. підтверджено документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тому нарахування податку на додану вартість з цих підстав є протиправним.
Щодо ТОВ "Адрія Плюс", ТОВ "Дах майстер плюс" і ТОВ "КСМ Метал Груп".
Як зазначено перевіряючими (а.с. 75 т.1), ЗАТ "Трубосталь" до податкового кредиту липня 2010 року включило 3856, 00 грн. з вартості придбаних ТМЦ у ТОВ "Адрія Плюс", яке знаходиться у стані "8" - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та останню звітність з ПДВ подано за квітень 2010 року.
Із акта перевірки (а.с. 75-76 т.1) вбачається, що у серпні 2010 року позивач до податкового кредиту включив ПДВ за отримані матеріали у ТОВ "Дах майстер плюс" у розмірі 1582, 00 грн., яке знаходиться у стані "10" - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням і починаючи з липня 2010 року відсутня податкова звітність.
Також в акті (а.с. 76 т.1) вказано, що у березні 2010 року ЗАТ "Трубосталь" включило до складу податкового кредиту 16930, 00 грн. по податковим накладним, виписаним ТОВ "КСМ Метал Груп", які не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у товарно-транспортних накладних відсутні коди підприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, а також контрагент не подає податкову звітність.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Судом встановлено, що Товариство здійснювало господарські операції з ТОВ "Андрія Плюс", метою яких було придбання товарно-матеріальних цінностей з ПДВ у сумі 3856, 00 грн..
Про здійснення таких господарських операцій свідчать надані платіжні доручення, накладні.
Позивач також здійснював у серпні 2010 року господарські операції по придбанню у ТОВ "Дах майстер плюс" товарів з ПДВ 1582, 00 грн.
Про здійснення таких господарських операцій свідчать платіжні доручення, податкові накладні, копії яких є у матеріалах справи.
Із матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2010 року позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 09/03-10 з ТОВ "КСМ Метал Груп" (Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець -прийняти й оплатити металопрокат в асортименті, у кількості і за цінами, зазначеними у Специфікаціях чи рахунках.
Умови вказаного договору сторонами були виконані, що підтверджується податковими і видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними з кодами підприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, копії яких є у матеріалах справи.
Вказані первинні документи складені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону, свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Факту визнання недійсними або анулювання свідоцтв ТОВ "Андрія Плюс", ТОВ "Дах майстер плюс", ТОВ "КСМ Метал Груп" судом не встановлено. Отже, їх реєстрація у якості платників податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платників видавати податкові накладні на загальних підставах.
Крім того, згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Недекларування контрагентами податкових зобов'язань до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо такого формування та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.
Оскільки позивачем документально підтверджено витрати по придбанню у ТОВ "Андрія Плюс" товарно-матеріальних цінностей з ПДВ у розмірі 3865, 00 грн., у ТОВ "Дах майстер плюс" - 1582, 00 грн., у ТОВ "КСМ Метал Груп" - 16930, 00 грн., тому ці суми правомірно включені до складу податкового кредиту липня, серпня і березня 2010 року відповідно.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 23 січня 2012 року № 0000312301 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 426386, 00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 110656, 00 грн., № 0000372301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 9000, 00 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.
Стосовно нарахування орендної плати у розмірі 1925,38 грн.
Перевіряючими в акті перевірки (а.с. 79-80 т.1) зазначено, що Закритим акціонерним товариством "Трубосталь" занижено суми орендної плати по двом земельним ділянкам, які знаходяться за адресами: вул. Сосновського, 38 Т, і Шатрищанська, 65, м. Коростень, Житомирська область, за період з 05 липня по 30 вересня 2011 року на 1925, 38 грн. у зв'язку з неврахуванням нормативно-грошової оцінки вказаних ділянок.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Статтею 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Судом встановлено, що 10 грудня 2008 року між Коростенською міською радою (Орендодавець) і ЗАТ "Трубосталь" укладено договори оренди земельних ділянок: серії ВМВ № 153516, за яким позивач набув право на оренду земельної ділянки за адресою: вул. Шатрищанська, 65, м. Коростень, Житомирська область, площею 0, 7925 га, серії ВМВ № 153518 - земельної ділянки за адресою: вул. Сосновського, 38 Т, м. Коростень, Житомирська область, площею 0, 0293 га. Терміни дії цих договорів встановлено до 09 грудня 2023 року(а.с. 244-247 т.2).
У пунктах 5 вказаних договорів визначено розміри орендної плати: за земельну ділянку площею 0, 7925 га - 12018, 17 грн. у рік (1001, 51 грн. щомісячно), площею 0, 0293 га - 670, 27 грн. у рік (55, 86 грн. щомісячно).
Суд не погоджується із висновками податкового органу про збільшення розміру орендної плати, оскільки, відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі (стаття 15 Закону України "Про оренду землі").
Як встановлено судом, позивач сплачував орендну плату у розмірах, визначених у договорах оренди земельних ділянок від 10 грудня 2008 року серії ВМВ № 153516 і серії ВМВ № 153518, тобто, виконав свій обов'язок щодо такої сплати у повному обсязі.
За таких обставин, у відповідача відсутні підстави для донарахування орендної плати у розмірі 1925, 38 грн. за період з 05 липня по 30 вересня 2011 року, тому податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 23 січня 2012 року №0000322301 у частині збільшення Товариству суми орендної плати на 1925, 38 грн. основного платежу та 450, 35 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправним і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.01.2012 року №0000342301, №0000292301, №0000312301, №0000372301 та №0000322301 в частині збільшення суми орендної плати на 1925,38 грн. основного платежу та 450,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 08 жовтня 2012 р.