16 липня 2012 року Справа № 0870/6801/12
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши у м. Запоріжжі матеріали адміністративного позову
ОСОБА_1
до Вознесенської сільської ради, Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, Відділу Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області, третя особа - ОСОБА_2,
про скасування акту на право власності на земельну ділянку, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вознесенської сільської ради, Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, Відділу Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування акту на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є вирішен ня публічно-правового спору між сторонами адміністративного процесу.
За змістом ст. 3 КАС України справа адміні стративної юстиції визначається як переданий на вирішення суду публічно-правовий спір, а адміністративне судочинство - як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне також роз'яснити позивачу, що державні акти на право власності на земельні ділянки (видані фізичним особам,зокрема, на підставі рішення 16 сесії Вознесенської сільської ради №09/10 від 25 березня 2004 року), не є тими рішеннями суб'єкта владних повноважень, що породжували б певні правові наслідки, були спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і мали обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, могли бути предметом судового розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку це правовстановлюючий документ, який посвідчує право приватної власності певної особи на конкретну земельну ділянку з чітко визначеними межами.
З урахуванням наведеного, державний акт на право власності на земельну ділянку не є рішенням у розумінні п.1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у спорі щодо скасування державних актів, як документів, що посвідчують право власності конкретним фізичним особам на земельні ділянки, - відповідачами мають бути саме ці фізичні особи, право власності яких на землю оспорюється.
В свою чергу, фізичні особи можуть бути відповідачами за нормами КАС України лише у випадках, прямо встановленим законом.
А тому, спір щодо скасування держаних актів на право власності на землю має бути ініційований в цивільному, а не в адміністративному судочинстві.
Разом з тим, згідно статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а має бути ініційований в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.109 КАС України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.
За приписами п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись ст.ст.107, 109, 160, 165 КАС України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
Повернути позивачу з Державного бюджету України 32 грн. 19 коп. сплаченого судового збору.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Я.В. Горобцова