Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11280/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріній Д.В.
за участю представників:
позивача: Михайленка Ю.М. - згідно наказу;
Зеленяка П.П. - згідно довіреності;
відповідача: Часовникова Д.В. - згідно довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Підприємство «Інформсервіс» до Донецького територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанов,
29 серпня 2012 року приватне акціонерне товариство «Підприємство «Інформсервіс» (надалі - позивач) звернулося до суду із вищевказаним позовом.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що постановами відповідача від 20.08.2012 року № 424-ДО-1-Е, 425-ДО-1-Е та 426-ДО-1-Е про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів застосовано до позивача санкцію у вигляді штрафу у загальному розмірі 5 100 грн. Позивач не погоджується з даними діями відповідача вважає, що вищезазначені постанови складені безпідставно та підлягають скасуванню, оскільки на думку позивача приватне акціонерне товариство «Підприємство «Інформсервіс» не є учасником ринку цінних паперів, а вимоги щодо розміщення регуляторної інформації стосується лише публічних акціонерних товариств.
Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з чим не погоджувався представник відповідача.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96-ВР від 30.10.1996 р. надалі - Закон № 448) визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.
Статтею першою вищезазначеного Закону визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів являє собою здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Статтею третьою Закону № 448 визначено форми державного регулювання, зокрема до них віднесено прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів, регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів.
У відповідності до положень статті п'ятої Закону № 448, державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Положеннями статтею 7 Закону № 448 визначено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах, у депозитаріях і торговельно-інформаційних системах.
Відповідно до положень статті 8 Закону № 448, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання нормативні акти, у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.
На виконання зазначених повноважень та норм закону відповідно до пункту 15 частини другої статті 7 та пункту 13 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 15, 39 - 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджено Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів.
Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів регулює склад, порядок і строки розкриття на фондовому ринку регулярної, особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери емітентами цінних паперів та подання її до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Дія Положення поширюється на всіх емітентів цінних паперів, крім емітентів державних цінних паперів, інвестиційних сертифікатів.
Частиною четвертою статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що Річна інформація про емітента є відкритою і в обсязі, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, підлягає оприлюдненню емітентом не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним, шляхом: розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; розміщення на власному веб-сайті.
Суд вважає доречним звернути увагу на той факт, що проблемним питанням у даній справі є застосування норм матеріального права у часі.
Дійсно, суд погоджується із доводами позивача, що зміст статті 39 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (у редакції станом на 07.08.2011 року) чітко встановлював вимогу про те, що розкриття інформації здійснюється емітентами, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у редакції статті 39 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розкриття інформації на фондовому ринку здійснюється емітентами цінних паперів шляхом: розміщення її в загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; подання її до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Емітенти цінних паперів зобов'язані розкривати інформацію відповідно до вимог, в обсязі та строки, встановлені цим Законом та нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Додаткові вимоги до розкриття інформації емітентами цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Інформація про власників значних пакетів (10 відсотків і більше) акцій подається Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку та емітентові цінних паперів особою, яка веде облік права власності на акції емітента у депозитарній системі України, у строки, порядку та за формою, що встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Інформація про власників значних пакетів (10 відсотків і більше) акцій є відкритою і оприлюднюється в установленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку шляхом розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.
Суд не погоджується із посиланням представників позивача на приписи Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки спеціальними нормативно-правововими актами, які регулюють спірні правовідносини є саме Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 р. N 1591.
Суд також не бере до уваги посилання представників позивача на постанову окружного адміністративного суду м. Київа від 14.03.2008 року у справі № 9/66, оскільки дане судове рішення прийнято до внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та стосується лише Розділу VI "Склад та порядок подання річної інформації емітентами - закритими акціонерними товариствами" Положення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, у даному випадку при винесенні оскаржуваних постанов, відповідач діяв згідно Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Керуючись ст. ст. 9, 69 - 71, 158 - 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
У задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Підприємство «Інформсервіс» до Донецького територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанов - відмовити.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 08 жовтня 2012 року у присутності представників позивача.
Повний текст постанови виготовлений 12 жовтня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скріпнік А.І.