Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9682/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дворникова М.С.
при секретарі Воловик Ю.В.
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання вимоги № 081 від 02.04.2012 року неправомірною, зобов'язання скасувати вимогу та припинити нарахування єдиного внеску, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання вимоги № 081 від 02.04.2012 року неправомірною, зобов'язання скасувати вимогу та припинити нарахування єдиного внеску.
Заявлені Позивачем вимоги ґрунтуються на такому.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування.
У зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з квітня 2011 року Позивач припинив сплату єдиного внеску, виходячи з того, що він є пенсіонером за віком, і, як наслідок, звільнений від сплати цього внеску.
В квітні 2012 року посадові особи УПФУ звернулися до ОСОБА_1 з вимогою добровільно сплатити заборгованість з єдиного внеску, з чим Позивач не погодився.
09 квітня 2012 року позивачем була отримана поштою вимога про сплату боргу від 02 квітня 2012 року за № Ф-081.
В частині сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року не погодився. Просив визнати дії УПФУ, щодо пред'влення вимоги, протиправними, а вимогу скасувати та зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного внеску.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загально обов'язкового державного соціального страхування.
Право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Позивачу призначено пенсію на пільгових умовах, зі зниженням пенсійного віку до досягнення 60 років.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що зазначені в позовній заяві, просив визнати протиправними і скасувати вимогу про сплату боргу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
На підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе вирішити справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є фізичною особою - підприємцем, протягом 2011 року був платником єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с. 28) та звітом про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік (а.с. 29 - 30).
Одночасно з цим Позивач є пенсіонером, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2, видане Пенсійним фондом України 12 липня 2006 року (а.с.37).
Як пенсіонер ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ з 28 липня 2005 року і отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену на підставі п. «а» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
02 квітня 2012 року УПФУ сформована вимога про сплату боргу № Ф-081, згідно з якою станом на 01 квітня 2012 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 2697,58 грн., яку він мав сплатити в десятиденний строк з дня одержання цієї вимоги (а.с.18).
Наявність публічно-правового спору обумовлена різним тлумаченням сторонами поняття «пенсіонер за віком», вжитого в ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в той час, коли Позивач виходить з буквального тлумачення вказаного поняття, Відповідач застосовує звужене тлумачення вказаного поняття, приходячи до висновку, що від сплати єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і яким пенсія за віком призначена на загальних, а не на пільгових умовах.
До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.
Ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.
П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги положення п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.
Зважаючи на викладене, розглядаючи і вирішуючи по суті публічно-правовий спір, який виник між ОСОБА_1 та УПФУ, суд перевіряє оскаржувані рішення Відповідача, на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон № 2464).
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування, (опублікований в газеті «Голос України» від 5 серпня 2011 року № 188), а саме з 6 серпня 2011 року, ст.4 Закону № 2464 доповнена ч.4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин ч.4 ст.4 Закону № 2464 було передбачено звільнення фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.
Крім того, правовою нормою, яка міститься в ч.4 ст.4 Закону № 2464, рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону № 1058.
Пенсія Позивача призначена на підставі п. «а» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон 1788), згідно з якою на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені ст.2 цього Закону.
Положення п. «а» ч.1 ст.2 Закону № 1788 свідчать про те, що трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.
Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст.14-18).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464 підлягає звільненню від слати єдиного внеску.
Виходячи з наведеного, оскаржувана Позивачем вимога про сплату боргу № Ф-081 від 02 квітня 2012 року є протиправною, оскільки покладає на останнього зобов'язання, від виконання яких останній звільнений на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464, та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про визнання вимоги № 081 від 02.04.2012 року неправомірною, зобов'язання скасувати вимогу та припинити нарахування єдиного внеску - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі міста Горлівки Донецької області про сплату боргу № Ф-081 від 02 квітня 2012 року про сплату боргу в сумі 2697,58 грн.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі міста Горлівки Донецької області припинити нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, який обрав спрощену систему оподаткування.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 110 (сто десять) грн. 20 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 12 вересня 2012 року.
Постанова складена у повному обсязі і підписана 17 вересня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дворников М.С.