Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10439/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волгіної Н.П.,
розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, Управління Державної Казначейської служби України у Будьоновському та Пролетарському районах м. Донецька
про стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, Головного управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 318,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2012 № И-00000836 придбав автомобіль марки «KIA RIO» 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.
При реєстрації зазначеного авто в ВРЕВ № 1 м. Донецька на виконання вимог п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, було сплачено збір до пенсійного фонду в розмірі 3 % від вартості авто (що еквівалентно сумі 3318,30 грн), що підтверджується квитанцією від 27.06.2012 року № 331572.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-Вр визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
У розумінні зазначеного закону ОСОБА_1 не є платником збору з операції з відчуження автомобіля, оскільки автомобіль придбаний у власність. Тому сплачені підлягають поверненню, в зв'язку з чим звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька з заявою про повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3318,30 грн, на що була отримана відмова у поверненні сплаченого збору.
Відповідно до Закону обов'язок із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб, які відчужують.
Пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.
Таким чином, існує суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегулюють одне й теж саме питання.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Враховуючи вищевикладене, позивачем був сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з метою реєстрації автомобіля.
З огляду на вказані обставини позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3318,30 грн.
Ухвалою суду від 01.10.2012 року неналежний відповідач - Головне управління Державної Казначейської служби України у Донецькій області - було замінено на належного відповідача - Управління Державної Казначейської служби України у Будьоновському та Пролетарському районах м. Донецька.
Позивач та представник позивача у судове засідання, яке відбулось 10.10.2012року, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності. Також у клопотанні було зазначено, що позовні вимоги позивача вона просить задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі Донецької області - не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання УПФУ повідомлено належним чином. Через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи у відсутність його представника. Крім цього, до суду надійшло заперечення від УПФУ, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача - Управління Державної казначейської служби у Будьоновському та Пролетарському районах м. Донецька - в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце УДКС повідомлялось належним чином. Через канцелярію суду надійшло заперечення від відповідача на позов ОСОБА_1, відповідно до якого відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
16.06.2012 року ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу № И-00000836 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Авто", в особі Іванова С.А., автомобіль марки «KIA RIO» 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за 132732,00 грн.
При реєстрації автомобіля в відділі Державної автомобільної інспекції позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування збір в розмірі 3318,30 грн (3 % вартості автомобіля), що підтверджено копією квитанції № 331572 від 27.06.2012 року.
13.07.2012 року позивач звернувся до УПФУ Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька з проханням повернути сплачений ним 27.06.2012 року збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 18).
Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області листом від 13.07.2012 року № 6754/09 відмовило ОСОБА_1 у поверненні сплаченого збору (а.с. 19-20).
П. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР) в редакції станом на час спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, серед яких юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у той період часу покладався на фізичну особу лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01.11.1996 року № 9 (п. 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Враховуючи зазначену суперечність між Законом України № 400/97 і підзаконним актом - Порядком, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог ч. 4 ст. 9 КАС України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, суд вважає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає п. 7 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції станом на час спірних правовідносин).
Дана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 року у справі № К-22354/07.
Процедура повернення коштів, помилково зарахованих, зокрема, до державного бюджету, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226.
Пунктом 5 вказаного Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.
Таким чином, законодавством визначені підстави повернення платнику коштів, помилково сплачених, зокрема, до державного бюджету, якими є подання відповідного контролюючого органу та заява платника, що має містити визначену обов'язкову інформацію.
Разом з цим, як встановлено судом, Управлінням Пенсійного фонду України в Будьнівському районі м. Донецька позивачу було відмовлено у поверненні сплаченого збору (а.с. 19-20).
Таким чином, суд вважає, що позивач дотримався процедури, передбаченої "Порядком повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)", затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року.
Проаналізувавши викладене вище, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи, що згідно п. 16 Порядку сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачена позивачем за квитанцією № 331572 від 27.06.2012 року була зарахована в установленому порядку до спеціального фонду Державного бюджету, а також той факт, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету збору у розмірі 3318,30 грн на обов'язкове державне пенсійне страхування підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 17-20, 51, 69-71, 86, 94, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, Управління Державної Казначейської служби України у Будьоновському та Пролетарському районах м. Донецька про стягнення сплаченого збору - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 3318 (три тисячі триста вісімнадцять) грн 30 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 110 (сто десять) грн 20 коп.
Повний текст постанови складений та підписаний 10 жовтня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Волгіна Н.П.