Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10332/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дворникова М.С.
при секретарі Воловик Ю.В.,
за участю:
представника позивача Медведєва М.Ю.,
представника відповідача Лози Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період березень - травень 2012 року в сумі 189386,50 грн., -
Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька (далі - Позивач або УПФУ), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період березень - травень 2012 року в сумі 189386,50 грн.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що в період з березня 2012 року по травень 2012 року УПФУ здійснило виплату щомісячної державної адресної допомоги, що не вистачає до прожиткового мінімуму особам, призначеної до пенсії по інвалідності (втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на загальну суму 189386,50 грн.
На підставі ч.2 ст.2, п.1 п.п. «г», «д» ст.21, ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» УПФУ направляло на адресу Відділення Фонду акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період березень - травень 2012 року, за якими Відповідачем не були прийняті витрати на загальну суму 189386,50 грн.
Також позивач зазначив, що відшкодування Відділенням Фонду витрат УПФУ, пов'язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму особам, яким призначено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, повинно здійснюватися відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів, з яких виплачуються пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Неприйняття відповідачем до відшкодування зазначеної вище суми призвело до порушення права позивача на їх відшкодування.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав, посилаючись на положення ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», пояснила, що щомісячна адресна допомога є окремим видом соціальної допомоги, і, як наслідок, не підлягає відшкодуванню Відділенням Фонду. На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
В період з березня 2012 року по травень 2012 року УПФУ здійснило виплату щомісячної адресної допомоги, що не вистачає до прожиткового мінімуму, особам, яким призначені пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на загальну суму 189386,50 грн., про що свідчить розрахунок (а.с. 5).
Щомісяця між УПФУ та Відділенням Фонду проводилася звірка особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворювання, за результатами якої сторонами складалися відповідні акти.
Зміст актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворювання, які складалися з березня 2012 року по травень 2012 року, (а.с.6-8, 11-13, 17) та таблиці розбіжностей до них, (а.с.10, 15, 16), свідчать що Відділенням Фонду не прийняті до заліку суми щомісячної адресної допомоги на загальну суму 189386,50 грн.
Між сторонами не має розбіжностей стосовно фактичних обставин справи, зокрема, Відповідачем не оспорюється факт виплати Позивачем особам, вказаним в розрахунку, щомісячної адресної допомоги в період з березня 2012 року по травень 2012 року на загальну суму 189386,50 грн.
Існування публічно-правового спору між сторонами обумовлено різним застосуванням ними норм матеріального права до спірних правовідносин.
Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, (постанови від 6 червня 2011 року по справі № 21-57а11, від 20 червня 2011 року по справах № 21-59а11 і№ 21-118а11, від 19 грудня 2011 року по справі № 21-397а11, від 20 лютого 2012 року по справі № 21-462а11), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, (далі - Закон № 1058-ІV), непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
П. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», (далі - Постанова № 265), встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
За змістом п.4 Постанови № 265 виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Ч.3 ст.30 та ч.8 ст.36 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, (далі - Закон № 1105-ХІV).
Відповідно до цієї статті, Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога та підвищення до пенсії не включаються.
П.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, (далі - Порядок), передбачено, зокрема, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Аналіз положень Постанови № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така виплата не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суд врахує те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до ст.46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період березень - травень 2012 року в сумі 189386,50 грн. - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 05 вересня 2012 року.
Постанова складена у повному обсязі і підписана 7 вересня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дворников М.С.