Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12038/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дворникова М.С.
при секретарі Воловик Ю.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Чебаненко Є.О.,
від відповідача Сабельнікової Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до житлово - комунального підприємства «Житло «Центр» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в сумі 23830,38 грн.,-
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до житлово - комунального підприємства «Житло «Центр» (далі - ЖКП «Житло «Центр») про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в сумі 23830,38 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 205 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 8 осіб, проте за даними звіту на підприємстві працює 7 інвалідів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 8 робочих місць. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню. За проведеними позивачем розрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 23168,29 грн.
На суму заборгованості нарахована пеня в розмірі 662,09 грн. Загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 23830,38 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов. Відповідач вважає, що підприємством відповідача були створені робочі місця для інвалідів та приймались міри для пошуку останніх для працевлаштування.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.
Відповідно до п.п. 3 п. 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України № 875) саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідач, ЖКП «Житло «Центр», є юридичною особою, та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій за номером 32164135.
Судом встановлено, що з січня по грудень 2011 року відповідачем до Жовтневого центру зайнятості надавались звіти за формою № 3-ПН, про що свідчить підпис уповноваженої особи Жовтневого центру зайнятості.
ЖКП «Житло «Центр» 19 травні 2011 року (вих. № 977) на адресу Маріупольського міського центру зайнятості направлявся лист щодо розміщення оголошення в центрі зайнятості з метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім цього, у друкованих засобах масової інформації відповідачем друкувалися оголошення щодо працевлаштування інвалідів на посади дворника, прибиральниці, про що свідчить долучена до матеріалів справи копії газет.
Також, згідно листа № 07/4532 від 02.10.2012 р. Маріупольського міського центру зайнятості, 25.11.2011 р. ЖКП «Житло «Центр» прийняло участь у ярмарку вакансій для осіб з обмеженою працездатністю.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 18 Закону України № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.
Статтею 19 Закону України № 875 встановлено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону № 875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Виходячи з правового змісту вищенаведених статей, підприємство, самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві повинно працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.
Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.
Тобто, нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів, у випадку, якщо такі звернулися до нього, або направленні з центру зайнятості, але ж нормами цього закону не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити такі дії направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошування їх до себе на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прийшли працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.
Відповідальність не може наставати за умови, коли наявні такі місця для інвалідів, про що звітується до центру зайнятості, але ж останні не направлялись на підприємство відповідача або не приходили працевлаштовуватися, тобто не можливо працевлаштувати тих осіб, які не існують.
Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок Об'єднання щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики № 420, відповідачем у встановленому законом порядку протягом 2011 року надавалась звітність про наявність вакансій до центру зайнятості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводились заходи щодо залучення працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Крім того, суд звертає увагу на вимоги статті 71 КАС України, відповідно до якого обов'язок по доведені своїх вимог або заперечень проти вимог повністю полягає на сторонах. Суд приходить до висновку про недоведеність з боку позивача правомірності своїх заявлених вимог, які є безпідставними та не обґрунтованими.
Заявлені до стягнення санкції є адміністративного - господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.
Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 662,09 грн., суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення, враховуючи те, що ЖКП «Житло «Центр» вживало передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, шляхом подання до центру зайнятості інформації про наявність вакансій.
На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що ЖКП «Житло «Центр» здійснювало передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів шляхом подання до центру зайнятості інформації та звернення до засобів масової інформації з оголошенням про наявність вакансій, участі у ярмарках вакансій для працевлаштування інвалідів суд вважає, що адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ЖКП «Житло «Центр» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 23830,38 грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до житлово - комунального підприємства «Житло «Центр» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені в сумі 23830,38 грн. - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 жовтня 2012 року в присутності представника позивача.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2012 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дворников М.С.