Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9149/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дворникова М.С.
при секретарі Воловик Ю.В.
за участю:
представника позивача: Максимова О.М.
представника відповідача: Бондаренка О.Д.;
представника відповідача: Полякова С.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна»
до територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області
про визнання протиправним та скасування розпорядження від 27.06.2012 року № 3/6-220
Позивач, публічне акціонерне товариство "ХайдельбергЦемент Україна" (далі - ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна"), звернувся з адміністративним позовом до Державної інспекції нагляду у енергетиці Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Донецькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження головного державного інспектора з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці О.Д. Бондаренко від 27.06.2012р. № 3/6-220.
Ухвалою суду від 15.08.2012р., проголошеною у судовому засіданні із занесенням до журналу (а.с. 24), було здійснено заміну відповідача - Державної інспекції нагляду у енергетиці Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Донецькій області на Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Донецькій області (далі - ТУ Держгірпромнагляду).
Позовні вимоги, з посиланням на частину 9 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", мотивовані тим, що спірне розпорядження підписане та видане неуповноваженою посадовою особою - головним державним інспектором з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці. Ця посадова особа, на думку позивача, перевищила свої службові повноваження, оскільки за приписами наведеної правової норми, розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.
Крім того, в позовній заяві позивач також звертає увагу суду на такі порушення з боку відповідача:
- в направленні на перевірку від 27.06.2012р. № 3/3-151 органом державного нагляду (контролю), що здійснює захід, визначена Державна інспекція нагляду у котлонагляді та за підйомними спорудами. Проте на проведення перевірки направлені посадові особи іншого органу державного нагляду (контролю) - начальник Державної інспекції нагляду у енергетиці О.В. Булгаков та головний державний інспектор з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці О.Д. Бондаренко, що є порушенням вимог Закону. Підстави здійснення заходу в порушення Закону в направленні не визначені;
- в розділі ІІ акта перевірки від 27.06.2012р. № 3/6/02-59 зазначено, що участь в проведенні перевірки брав головний державний інспектор з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці О.Д. Бондаренко. Фактично, участь в перевірці брала й інша посадова особа Держгірпромнагляду, а саме: начальний Державної інспекції нагляду у енергетиці О.В. Булгаков. Однак в акті перевірки його участь не відображена;
- розбіжність часу початку перевірки у вказаному акті та оскаржуваному розпорядженні;
- в акті перевірки від 27.06.2012р. № 3/6/02-59 в частині яких саме раніше виданих припису та розпорядження перевірявся виробничий об'єкт, що унеможливлює надання належної оцінки діям перевіряючих;
- Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не передбачено складання органом державного нагляду (контролю) розпорядчих документів за результатами здійснення позапланових заходів, що також, на думку позивача, свідчить про незаконність спірного розпорядження.
Письмові заперечення відповідача в матеріалах справи відсутні.
У судовому засіданні 22.08.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
27.06.2012р. головним державним інспектором з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці Бондаренко О.Д., у присутності уповноваженої особи позивача - головного енергетика Проскокова Ю.Г., було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки в частині раніше виданого припису та розпорядження, технічний стан електрообладнання, проведення випробувань та вимірювань електрообладнання понад 1000 В на виробничому об'єкті позивача - електроремонтному цеху, який розташований за адресою: Амвросіївський район Донецької області, смт Новоамросіївське, вул. 12 грудня, 14, за наслідками якої складено акт від 27.06.2012р. № 3/6/02-59 (а.с. 6-10). Даний акт підписано директором Амвросіївської філії позивача Збигневим Ш., який отримав його примірник, та уповноваженою особою позивача - головним енергетиком Проскоковим Ю.Г. без зауважень (а.с. 10).
Згідно з цим актом, під час проведення перевірки були виявлені наступні порушення вимог статті 13 Закону України "Про охорону праці":
- електротехнічна лабораторія Амвросіївскьої філії ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", яка проводила випробування електрообладнання понад 1000 В не має відповідного дозволу, що є порушенням пункту 7.6.1. Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України (Держнаглядохоронпраці) від 09 січня 1998 р. N 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 р. за № 93/2533 (далі - Правила № 4). У зв'язку з тим, що вказаний виробничий об'єкт позивача не має відповідного дозволу на проведення випробувань електрообладнання понад 1000 В, рахувати не дійсними протоколи випробування електрообладнання, що є порушенням пунктів 1.3.1., 7.6.1. Правил № 4 та пункту 6.13. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за N 1143/13017 (далі - Правила № 258).
У зв'язку з виявленими порушеннями, а саме: відсутністю відповідного дозволу на електротехнічну лабораторію електроремонтного цеха Амвросіївської філії ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", яка проводила випробування електрообладнання понад 1000 В, відповідачем винесено розпорядження від 27.06.2012р. № 3/6-220, яке отримано директором Амвросіївської філії позивача (а.с. 11-12).
Згідно з цим розпорядженням позивачу заборонено експлуатацію електроустановок понад 1000 В у вказаному цеху.
Не погодившись із даним розпорядженням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру та державних адміністраторів встановлено Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Згідно з статтею 1 цього Закону документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності і без наявності якого суб'єкт господарювання не може провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 4 даного Закону виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.
Частиною 3 статті 21 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).
Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, а також переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 4 вказаного Закону).
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі - Порядок № 1107).
Згідно з пунктом 6 цього Порядку дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається:
роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3;
виробникові або постачальникові машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі - виробник або постачальник) - на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.
Пунктом 12 Переліку видів робіт підвищеної небезпеки (додаток № 2 до Порядку № 1107) до цих робіт віднесено роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000 В та в зонах дії струму високої частоти.
Додаток № 3 до Порядку № 1107 серед переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки містить електричне устатковання електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В (пункт 15).
У разі коли дозвіл на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки отримано виробником або постачальником до прийняття зобов'язань щодо їх постачання, роботодавець може застосовувати зазначені машини, механізми, устатковання на підставі завіреної в установленому законодавством порядку копії дозволу, одержаної від такого виробника або постачальника (частина 2 пункту 6 Порядку № 1107).
Пунктом 7.6.1. розділу 7.6. Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 9 січня 1998 р. № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 р. за N 93/2533 передбачена заборона проведення електричних випробувань обладнання і електричних вимірювань випробувальними електроустановками і електротехнічними лабораторіями, які не мають відповідного дозволу.
З матеріалів справи (зокрема, підписаного без зауважень акту перевірки від 27.06.2012р. № 3/6/02-59) та пояснень сторін судом встановлено, що позивач, всупереч наведених правових норм, відповідного дозволу у встановленому порядку не отримав, проте технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В експлуатував та здійснював його випробування.
Згідно з пунктом 2.26. Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України та уніфікованої форми Акта перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта), затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 № 826, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за N 1531/20269 (далі - Положення № 826), право заборони виконання робіт, виробництва, виникає у разі виявлення під час перевірки відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Не зважаючи на це, позивач наполягав на незаконності спірного розпорядження через порушення відповідачем процедурних питань, пов'язаних з організацією та проведенням перевірки, а також відсутність у головного державного інспектора з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці Бондаренка О.Д. необхідних повноважень для видачі цього розпорядження.
З цього приводу суд відзначає наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Положеннями статті 5 та статті 6 цього Закону встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, а позапланові заходи мають бути проведені органами державного контролю лише за наявності підстав, зокрема, перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).
Відповідно до статті 7 зазначеного Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Аналогічне правило містить також стаття 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", згідно з якою суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.
З приписів наведених правових норм вбачається, що порушення органом державного нагляду (контролю) вимог цього Закону щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання необхідних для здійснення перевірки документів є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права такі порушення не є безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів (постанова Верховного Суду України від 19 вересня 2011 р. у справі N 21-130а11).
Як було зазначено, виявлене відповідачем порушення, яке покладено в основу спірного розпорядження, а саме: випробування та експлуатація позивачем технологічного електрообладнання напругою понад 1000 В без отримання відповідного дозволу, знайшло своє підтвердження під час судового розгляду цієї справи. У зв'язку з чим суд не приймає в якості підстави для скасування розпорядження від 27.06.2012р. № 3/6-220 посилання позивача на допущені відповідачем процедурні порушення, які пов'язані з оформленням та наданням необхідних для здійснення перевірки документів.
Стосовно зазначення в направленні на перевірку від 27.06.2012р. № 3/3-151 поряд з головним державним інспектором з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці О.Д. Бондаренко також начальника Державної інспекції нагляду у енергетиці О.В. Булгакова, представник відповідача пояснив, що О.В. Булгаков за своїми посадовими обов'язками контролював інспектора О.Д. Бондаренко, а не перевіряв позивача разом із О.Д. Бондаренко. Тому в розділі ІІ акта перевірки від 27.06.2012р. № 3/6/02-59 зазначено, що участь в проведенні перевірки брав головний державний інспектор з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці О.Д. Бондаренко. Перевірка позивача здійснювалась ним одноособово.
Суд знаходить безпідставними твердження позивача щодо перевищення головним державним інспектором з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці О.Д. Бондаренко своїх повноважень з видачі та підписання спірного розпорядження.
Так, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" виключно законами встановлюються повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 408/2011 (далі - Положення № 408/2011), Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України (далі - Міністр).
Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Держгірпромнагляд України є правонаступником Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у місті обласного значення Кривий Ріг (пункт 2 Указу Президента України від 06.06.2011р. № 408/2011, пункт 6 Положення № 408/2011).
За правилами статті 39 Закону України "Про охорону праці" посадові особи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.
Отже, Держгірпромнагляду України, як центральному органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, повноваження із зупинення виробництва надані законом.
Пункт 9 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на який посилається позивач при обґрунтуванні позовних вимог, та згідно з яким розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником - не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у вказаному пункті мова йде про розпорядження як обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки, в той час як розпорядження, яке оскаржується, стосується заборони експлуатації електроустановок понад 1000 В.
Згідно з абзацом першим пунктом 2.27. Положення № 826 заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва здійснюються на підставі відповідного акта перевірки розпорядженням, форма якого наведена в додатку 5 до цього Положення.
За правилами пункту 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника.
Зазначений Закон не містить легального визначення поняття "зупинення виробництва".
В той же час, у Положенні № 826 Міністерство надзвичайних ситуацій України розмежує зупинення виробництва на таке, що здійснено за результатами перевірки спеціально створеною комісією та потягло за собою зупинення (призупинення) робіт у цілому підприємства (абзац 3 пункту 2.27. Положення № 826) та таке, що здійснено посадовою особою Держгірпромнагляду України самостійно та не потягло за собою зупинення (призупинення) робіт у цілому підприємства.
Так, відповідно до абзацу 2 пункту 2.27. Положення № 826, у разі якщо перевірка суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) проводиться посадовою особою Держгірпромнагляду України самостійно, заборона виконання робіт чи виробництва, обмеження виробництва суб'єкта господарювання в цілому або на виробничому об'єкті здійснюються шляхом надання суб'єкту господарювання відповідного розпорядження за підписом посадової особи Держгірпромнагляду України, яка здійснювала перевірку.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача, за наслідками якої винесено спірне розпорядження, проводилась головним державним інспектором з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці О.Д. Бондаренко одноособово; згідно з цим розпорядженням позивачу заборонено лише експлуатація електроустановок понад 1000 В у електротехнічній лабораторії без зупинення робіт у цілому підприємства. При цьому форма винесеного розпорядження повністю відповідає додатку 5 до Положення № 826.
Таким чином, розпорядження головного державного інспектора з охорони праці Державної інспекції нагляду у енергетиці О.Д. Бондаренко від 27.06.2012р. № 3/6-220 видане ним в межах його повноважень.
Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» до територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 27.06.2012 року № 3/6-220 - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні в присутності сторін 22 серпня 2012 року.
Постанова складена у повному обсязі і підписана 27 серпня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дворников М.С.