Донецький окружний адміністративний суд
18 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/11105/2012
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Дворникова М.С.
суддів Голуб В.А., Чекменьова Г.А.
при секретарі судового засідання Воловик Ю.В.
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача І: Ткаченко О.В.,
представника відповідача ІІ: Ткаченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірними дій, визнання недійсним та скасування акту від 28.05.2012 року № 61, визнання недійсним та скасування наказу від 06.06.2012 року № 845/5 «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого» в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010 року, -
У серпні 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом в якому зазначив, що наказом Міністерства юстиції України від 06 червня 2012 року №845/5 (далі - відповідач-1) анульовано ліцензію серії НОМЕР_2 від 04 серпня 2010 року, видану йому на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Підставою для анулювання ліцензії зазначено акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28 травня 2012 року № 61.
Із зазначеним наказом Міністерства юстиції України в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010р., виданої ОСОБА_1, позивач не погодився посилаючись на те, що він не був належним чином повідомлений про місце та час проведення перевірки, тому відповідний акт про його відмову від проведення позапланової перевірки, покладений в основу цього наказу, прийнятий без дотримання організаційних вимог, встановлених Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядком контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Мінюсту України від 14.10.2011р. № 3177/5 (далі - Порядок).
Крім того, на думку позивача, Головне управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач-2) не мав законних підстав для складання акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р. № 61, який слугував підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії позивача, оскільки станом на цю дату ще не мав статусу державного органу з питань банкрутства, який здійснює ліцензування діяльності арбітражних керуючих. Так, Указ Президента України від 30.05.2012р. № 368/2012, яким пункт 1 Положення про Міністерство юстиції України (затверджено Указом Президента України від 06.04.2012р. № 395/2011) доповнено новим абзацом, відповідно до якого Мін'юст України є державним органом з питань банкрутства, набув чинності лише 02.06.2012р.
У судовому засіданні 18.09.2012р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та просив:
- визнати дії по складанню акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р. № 61 недійсними;
- визнати недійсним акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р № 61;
- скасувати акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р № 61;
- визнати дії по складанню наказу Міністерства юстиції України від 06.06.2012р. № 845/5 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)" в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010р., виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) недійсними;
- визнати недійсним наказ Міністерства юстиції України від 06.06.2012р. № 845/5 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)" в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010р., виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.06.2012р. № 845/5 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)" в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010р., виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Представник відповідачів подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначав, акт перевірки, який просить визнати недійсним позивач, не порушує його прав, адже він лише фіксує факт вчинення правопорушення та не має обов'язкового характеру, тому не підлягає оскарженню, а рішення про анулювання ліцензії прийнято на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До початку судового розгляду справи по суті 18.09.2012р. позивач ознайомився з письмовими запереченнями із додатками, які були подані представником відповідачів, а останній - із заявою позивача про збільшення позовних вимог від 18.09.2012р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених в ньому підстав та просив його задовольнити.
Представник відповідачів підтримав письмові заперечення проти позову. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 було видано ліцензію НОМЕР_2 від 04 серпня 2010 року на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). В ліцензії зазначено його місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Згідно з планом перевірок додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на І квартал 2012р., затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2011р. № 3579/5, спеціалістами відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Донецькій області проведена планова перевірка додержання ліцензійних умов позивачем та складений акт від 13.03.2012р. № 19. За результатами проведеної перевірки видано Розпорядження про усунення позивачем порушень Ліцензійних умов від 20.03.2012р. № 7 (а.с. 13-15).
Не погодившись з висновками комісії та вказаним Розпорядженням позивач надав письмові пояснення щодо виявлених комісією порушень від 17.04.2012р., які були отримані відповідачем-2 20.04.2012р. (а.с. 16-18).
Однак зазначені пояснення не були прийняті комісією з проведення перевірки до уваги, оскільки були подані з порушенням строків (двох робочих днів після складання акту перевірки (п. 5.3. Пордяку)) та вже після винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов від 20.03.2012р. № 7.
У зв'язку з цим, наказом начальником Головного управління юстиції у Донецькій області від 27.04.2012р. № 289/1 призначено проведення позапланової перевірки виконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 вказаного розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.
За твердженнями представника відповідачів, з метою забезпечення проведення позапланової перевірки, на підставі посвідчення від 03.05.2012р. № 47, голова комісії - заступник начальника відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Донецькій області Кутько О.М., двічі (03.05.2012р. та 04.05.2012р.) намагався за допомогою телефонного зв'язку, за номером НОМЕР_1, узгодити місце проведення перевірки, але позивач слухавку не підіймав. Виїзди 03.05.2012р. та 04.05.2012р. комісії відповідача-2 на адресу позивача, вказану в його ліцензії: АДРЕСА_1, зафіксували факт відсутності арбітражного керуючого ОСОБА_1, про що складені відповідні акти. У зв'язку з неможливістю проведення перевірки арбітражному керуючому ОСОБА_1, на поштову адресу, зазначену в повідомленні про видачу ліцензії, направлено листа від 07.05.2012р. № 1689/12-27 щодо проведення перевірки, який отримано особисто ОСОБА_1 12.05.2012р.
Наказом начальника Головного управління юстиції у Донецькій області від 21.05.2012р. № 341/1 було повторно створено комісію з проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1, якій доручено з 25.05.2012р. по 28.05.2012р. включно здійснити позапланову перевірку дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011р. № 3176/5, ОСОБА_1, а саме: виконання розпорядження № 7 від 20.03.2012р. про усунення порушень Ліцензійних умов, виданого за результатами проведення планового заходу.
25.05.2012р. позивач отримав телефонограму на номер НОМЕР_1 про підстави призначення та термін проведення, з 25.05.2012р. по 28.05.2012р., позапланової перевірки, а також про необхідність забезпечення умов для її проведення. Проте і 25.05.2012р., і 28.05.2012р. ОСОБА_1, за твердженнями відповідача-2, був відсутній як за адресою, зазначеною у ліцензії, так і за місцезнаходженням боржника (банкрута), стосовно якого арбітражний керуючий виконує відповідні повноваження, у зв'язку з чим відповідачем-2 був складений акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р. № 61, а відповідачем-1 був прийнятий спірний наказ.
За результатами розгляду скарги фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 щодо підстав прийняття Міністерством юстиції України наказу від 06.06.2012р. № 845/5 в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010р. на засіданні Експертно-апеляційної ради при Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва було прийнято рішення № 4.1. від 28.08.2012р. про відмову у її задоволенні, після чого позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлено Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"
Відповідно до частини 1 статті 20 вказаного Закону державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
За правилами частини 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) здійснює Державний орган з питань банкрутства.
Судова колегія приймає до уваги, що Указ Президента України "Про внесення змін до Положення про Міністерство юстиції України" від 30.05.2012р. № 368/2012, яким пункт 1 вказаного Положення доповнено абзацом, згідно з яким Мін'юст України є державним органом з питань банкрутства, набрав чинності з дати його публікації в "Урядовому кур'єрі" № 98 від 02.06.2012р., тобто вже після складання відповідачем-2 акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р. № 61.
Між тим, відповідно до абзацу 2 пункту 1 цього Положення Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення, серед іншого, політики з питань банкрутства, починаючи з 18.04.2011р. - дати набрання чинності Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395/2011, яким затверджено зазначене Положення.
До того ж, згідно з підпунктом 34 пункту 4 даного Положення в редакції, яка діяла до набрання чинності Указом Президента України від 30.05.2012р. № 368/2012, Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), видає, переоформлює та анулює ліцензії, видає дублікати ліцензій на провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), приймає рішення про визнання таких ліцензій недійсними.
Мін'юст України визначено також як орган ліцензування господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) підпунктом 1.6 п. 1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 жовтня 2011 року № 3176/5, який зареєстровано в цьому Міністерстві 17 жовтня 2011 р. за N 1196/19934.
Таким чином суд відхиляє посилання позивача на відсутність у Міністерства юстиції України в особі його територіальних органів повноважень по контролю за додержанням ліцензійних умов арбітражними керуючими станом на 28.05.2012р.
Відповідно до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" Міністерством юстиції України наказом від 14.10.2011 N 3177/5, зареєстрованим в цьому Міністерстві 17 жовтня 2011 р. за N 1197/19935, затверджено Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) - далі Порядок № 3177/5.
Згідно з пунктом 2.1. цього Порядку контроль за додержанням арбітражними керуючими Ліцензійних умов здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Судом встановлено, що позивачем оспорюється правомірність проведення відповідачем-2 саме позапланової перевірки.
За правилами пункту 2.3. Порядку № 3177/5 позапланові перевірки здійснюються органами державного контролю на підставах, визначених Законами України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме: подання арбітражним керуючим письмової заяви до органу державного контролю про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих арбітражним керуючим; перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного контролю; звернення фізичних та юридичних осіб (письмові повідомлення, заяви, скарги, звернення, листи тощо) про порушення ліцензіатом Ліцензійних умов; неподання у встановлений термін арбітражним керуючим документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Судом встановлено, що підставою проведення відповідачем-2 позапланової перевірки з 25.05.2012р. по 28.05.2012р., яка оспорюється, була перевірка виконання арбітражним керуючим розпорядження № 7 від 20.03.2012р. про усунення порушень Ліцензійних умов, виданого за результатами проведеного планового заходу.
Перевірки проводяться за місцем провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (місцем проживання арбітражного керуючого, зазначеним в ліцензії, або місцезнаходженням службового приміщення арбітражного керуючого (у разі наявності у нього такого службового приміщення) або місцезнаходженням (місцем проживання) боржника (банкрута), стосовно якого арбітражний керуючий виконує відповідні повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (пункт 2.4. Порядку № 3177/5).
Правилами пункту 2.6. Порядку № 3177/5 унормовано, що орган державного контролю здійснює планові перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення планової перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення про проведення планової перевірки надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного контролю або вручається особисто під розписку.
Про проведення позапланової перевірки арбітражний керуючий заздалегідь не попереджається.
Одночасно, за правилами абзацу 4 пункту 4.3. цього Порядку, який був покладений в основу акту відповідача-2 про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р. № 61 (а.с. 40-41), відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважається відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника у час, визначений органом державного контролю, для проведення перевірки.
Таким чином, з одного боку за правилами пункту 2.6. Порядку № 3177/5 арбітражний керуючий не попереджається заздалегідь про проведення позапланової перевірки, з іншого - абзац 4 пункту 4.3. цього Порядку передбачає абсолютно чіткий обов'язок органу державного контролю визначити арбітражному керуючому час для проведення позапланової перевірки.
В силу частини 7 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.
У зв'язку з цим судова колегія вважає, що орган державного контролю зобов'язаний був в доступній та наочній формі визначити арбітражному керуючому час для проведення позапланової перевірки шляхом зазначення календарної дати та певного часу доби, наприклад, 25 травня 2012 року о 11 год. 00 хв. При цьому, за змістом пункту 2.4. Порядку № 3177/5, який наведено вище, місце для проведення перевірки визначається самим органом контролю альтернативно: або за місцем провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (місцем проживання арбітражного керуючого, зазначеним в ліцензії, або місцезнаходженням службового приміщення арбітражного керуючого (у разі наявності у нього такого службового приміщення), або місцезнаходженням (місцем проживання) боржника (банкрута), стосовно якого арбітражний керуючий виконує відповідні повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Отже, тільки за умови дотримання наведеного порядку можливо застосування правил абзацу 4 пункту 4.3. Порядку № 3177/5 при обґрунтуванні висновку про відмову арбітражного керуючого в проведені перевірки.
У протилежному випадку арбітражний керуючий вимушений одночасно знаходитися як за місцем провадження господарської діяльності так і за місцезнаходженням боржника (банкрута), стосовно якого арбітражний керуючий виконує відповідні повноваження розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора (яких може бути більш ніж один), причому цілодобово та на протязі всього періоду позапланової перевірки, що є неможливим та абсурдним.
Телефонограма, яку позивач прийняв 25.05.2012р. на номер НОМЕР_1, повідомляла останнього лише про підстави призначення, термін проведення позапланової перевірки - з 25.05.2012р. по 28.05.2012р. та необхідність забезпечення умов для її проведення.
З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що ні конкретного місця, ні конкретного часу для проведення позапланової перевірки відповідач-2 як у вказаній телефонограмі, так і будь-яким іншим шляхом позивачу не визначив, у зв'язку з чим безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку із складанням відповідного акту про те, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 відмовив у проведенні позапланової перевірки.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання їх забезпечується правовими механізмами.
Вимоги позивача про визнання недійсним акту про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р. № 61 та визнання недійсними дій відповідача-2 по складанню цього акту, які за своєю суттю зводяться до визнання незаконним зазначеного акту, не потребують судового рішення, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків позивача, не містить обов'язкового для нього припису, а лише фіксує певний факт, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
В той же час акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 28.05.2012р. № 61, на підставі пункту 6.1. Положення № 3177/5, слугував підставою для прийняття наказу Міністерства юстиції України від 06.06.2012р. № 845/5 "Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)" в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010р., виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). В цьому зв'язку судова колегія доходить висновку про визнання неправомірним та скасування цього наказу як такого, що прийнятий без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірними дій, визнання недійсним та скасування акту від 28.05.2012 року № 61, визнання недійсним та скасування наказу від 06.06.2012 року № 845/5 «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого» в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010 року задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.06.2012 року № 845/5 «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого» в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_2 від 04.08.2010 року виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
В іншій частині позову відмовити.
Повний текст постанови складено 21.09.2012р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Дворников М.С.
Судді Чекменьов Г.А. Голуб В. А.