12 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/12050/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Степаненко В.В., перевіривши матеріали позовної заяви заяви ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
10 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якій просить визначити відповідальних посадових осіб за порушення статті 20 Закону України «Про звернення громадян»; зобов'язати цих посадових осіб надати позивачу відповідь на його звернення від 07.08.2012 року; притягнути цих посадових осіб до відповідальності згідно законодавства України.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суддя виходить з наступних обставин.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до прокуратури області із заявою про порушення кримінальної справи проти ПАТ КБ «Приватбанк» за статтею шахрайство по факту вчиненого злочину. На вищевказану заяву позивач отримав відповідь з повідомленням, що скарга від 09.07.2012 року перенаправлена в Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. 10.08.2012 року позивач звернувся до відповідача із проханням надіслати йому відповідь про стан розгляду його заяви. Оскільки відповіді позивачем не отримано, він звернувся з вимогою до суду зобов'язати відповідача надати відповідь на його звернення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини №19-рп/2011 від 14.12.2011 року в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, суду щодо порядку провадження у кримінальних справах регламентується цим Кодексом.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як зазначено у спільному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2011 року № 334/8/13-11 та від 11 березня 2011 року № 259/0/4-11 органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України. Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин, вимоги позивача повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Згідно з вимогами статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-4, 17, 107, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 2а/0470/12050/12 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 5 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.В. Степаненко