10 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/2924/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - УПФ в місті Ковелі та Ковельському районі) про скасування рішення від 03.04.2012 року №1915 про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням першого заступника начальника УПФ в місті Ковелі та Ковельському районі від 03.04.2012 року №1915 до позивача застосовано фінансові санкції за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004 рік у строки визначені законодавством у розмірі 170,00 грн. Оскаржуване рішення винесене на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року втратила чинність з 01.01.2011 року.
Позивач вважає, що рішення від 03.04.2012 року №1915 є незаконним, оскільки прийняте на підставі закону, який втратив чинність. В зв'язку з цим просить його скасувати.
Відповідач, в наданих суду письмових запереченнях позов не визнав, мотивуючи тим, що згідно частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. До 1 січня 2011 року такі повноваження були визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058-ІV встановлений обов'язок страхувальників подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом України.
Пунктом 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004 року №7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за № 1000/9599 страхувальник один раз на рік до 01 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
У відповідності до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV застосовується штраф за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду. Частина 15 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлює необмеженість строків давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів.
З огляду на вищевикладене за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004 рік, у строки, визначені законодавством до позивача згідно рішення від 03.04.2012 року №1915 застосовано фінансову санкцію у розмірі 170,00 грн. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули, проте, представник позивача надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання представника не направив, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 10.10.2012 року відповідно до частини 4 статті 122 КАС України суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що першим заступником начальника УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі 03.04.2012 року було винесено рішення №1915 про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2004 рік у розмірі 170,00 грн.
За період до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Порядок та строки подачі звітності, в тому числі, відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку було встановлено Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року №7-6 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за №1000/9599, який втратив чинність 01.01.2011 року.
Відповідальність за ненадання органам Пенсійного фонду України звітності та відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, було встановлено пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV. Відповідно до приписів цієї норми, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, дана норма права, як і стаття 17 Закону № 1058-IV, яка регламентує вчинене правопорушення, втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, тобто, не діяла на дату прийняття УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі оскаржуваного рішення.
Водночас частинами 5 та 6 пункту 7 розділу VIII Закону № 2464-VI визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з системного аналізу зазначених норм, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.
Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058-IV, яка є чинною на момент винесення рішення у даній справі, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.
Отже, вчинення страхувальником дій (бездіяльності), щодо яких Законом №1058-IV, зокрема, приписами частин 1-9 статті 106, до 01.01.2011 року, було передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій, не має наслідком автоматичного нарахування штрафних санкцій та обов'язку страхувальника по сплаті таких санкцій на відміну від страхових внесків, нарахування та сплата, яких здійснюється страхувальником самостійно. Обов'язковою юридичною передумовою для сплати штрафних санкцій є рішення уповноважених посадових осіб про застосування штрафних санкцій. Відповідно, обов'язок по сплаті штрафних санкцій нарахованих органом Пенсійного фонду виникає у страхувальника лише після винесення посадовою особою виконавчих органів Пенсійного фонду рішення про застосування відповідних штрафних санкцій.
Таким чином, органи Пенсійного фонду після 01.01.2011 року наділені повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01.01.2011 року.
При вирішенні питання щодо правомірності застосування відповідачем у 2012 році штрафу до позивача за порушення, яке мало місце до 01.01.2011 року, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм пенсійного законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи -порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
У даному випадку на момент виявлення порушення 03.04.2012 року законодавчі норми, які передбачали відповідальність страхувальника за несвоєчасне подання звітності органам Пенсійного фонду за 2004 рік, втратили чинність. За таких обставин, на думку суду, відповідач не мав правових підстав у 2012 році застосовувати до позивача штраф за неподання звіту за 2004 рік, оскільки пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачав таку відповідальність, був виключений з 01.01.2011 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача з посланням на пункт 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з яким на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Наведені положення не наділяють територіальні органи Пенсійного фонду повноваженнями застосовувати штрафні санкції за порушення, що мали місце до 01.01.2011 року, а регулюють, зокрема, порядок стягнення сум штрафних санкцій, які були застосовані до 01.01.2011 року.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржуване рішення начальника УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі № 1915 прийняте 03.04.2012 року, отримане позивачем 06.09.2012 року, що підтверджується відмітками на поштовому конверті, в той час як позовна заява надіслана поштовим зв'язком 15.09.2012 року, що підтверджується відбитком штемпеля на конверті (а. с. 5) та зареєстрована у Волинському окружному адміністративному суді 18.09.2012 року, тобто, позовну заяву подано з дотриманням строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 99 КАС України.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі від 03.04.2012 року №1915 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому, виходячи із наданих суду частиною другою статті 162 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 107,30 грн., сплачений відповідно до квитанції від 22.09.2012 року №153/240.
Керуючись статтями 11, 17, 122, 158, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області від 03 квітня 2012 року №1915.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк