01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.12.2008 № 24/226
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Скрипка І.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2008
у справі № 24/226 (Смілянець В.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 203007,60 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2008 р. у справі № 24/226 задоволений позов ТОВ «Антекс» до ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» про стягнення 203007,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 30.07.2004 сторонами укладений договір поставки № 20966/495, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти товар та здійснити його оплату.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору, позивачем поставлявся товар, але на його думку відповідач розраховувався не в повному обсязі, тому він змушений звернутися до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що порушення умов договору з боку відповідача в частині оплати за отриманий товар підтверджуються наявними у матеріалах справи накладними, доказів того що відповідач погасив заборгованість не має, а тому з нього підлягає стягненню як сума основного боргу, так і штрафні санкції у вигляді річних та інфляції.
Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що накладні містять посилання на договори, укладені пізніше, що укладалися у 2006 р., але позовні вимоги позивача стосуються лише заборгованості по договору № 20966/495, яка відсутня; позивачем не виконані умови поставки, що передбачені п.1.1 додатку № 1 до договору, а тому строк оплати не настав.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до п.8.1 договору № 20966/495 від 30.07.2004 строк його дії встановлений до 28.02.2005, строк дії договору автоматично продовжується, якщо не менше ніж за 30днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію. Доказів припинення дії договору не має.
З наданих позивачем транспортних накладних, вбачається що поставка товару відбувалася у період з листопада 2007 по лютий 2008р.р.. Дані накладні містять відмітки про отримання відповідачем товару. Однак, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що отримання товару відповідачем за накладними не підтверджує його заборгованість в тій саме сумі, що вказана у накладних, оскільки такими доказами може слугувати або довідка банківської установи про стан рахунку, або акт звірки, інше.
Враховуючи, що рішення суду прийнято у відсутність відповідача, апеляційна інстанція в порядку ст. 101 ГПК України приймає та розглядає додаткові докази, подані відповідачем до апеляційної скарги без обмежень.
Накладні, надані позивачем до позовної заяви в якості обґрунтування заборгованості по договору поставки мають відмінності, а саме номер постачальника 20950 та 21982.
Колегія суддів з'ясувала, що зазначення номеру постачальника на накладних не мають відношення до договору поставки № 20966/495 від 30.07.2004, посилаючись на якій позивач вимагає стягнення заборгованості, оскільки сторонами 01.01.2006 було укладено ще два договори № 21982 ( «Метро» що знаходиться у м. Києві) та 20950 ( «Метро» що знаходиться у м. Харкові) , тобто поставка товару, протягом листопада 2007-лютого 2008 здійснювалася на підставі договорів укладених у 2006 році, а не на підставі спірного договору від 30.07.04.
Уточняючи позовні вимоги в суді першої інстанції ( а.с. 108), позивач не виправив вказаний недолік, посилання на договори № 21982 та 20950 від 01.01.2006 не зробив, а тому транспортні накладні ( а.с. 35-104, 110-152), надані у підтвердження позовних вимог, не можуть бути належним доказом невиконання відповідачем обов'язків в частині оплати за отриманий товар по договору № 20966/495 від 30.07.2004.
У п.3.5 сторони дійшли згоди щомісячно здійснювати звірку взаєморозрахунків, але жодного акту звірки в підтвердження порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором поставки не надано.
Таким чином, недоведеність з боку позивача, обставин що мають значення для справи призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду.
Крім того, з невідомих причин, позивач вказав у позовній заяві адресу, за якій відповідач не знаходиться, про нову адресу позивач був обізнаний про що свідчать транспортні накладні з зазначенням наступних адрес « Метро»: просп. Григоренка, 43 м. Києва та пр. Гагаріна 187/1 м. Харкова. Таким чином, відповідач був позбавлений права на захист.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а рішення господарського суду таким, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008 року у справі № 24/226 - скасувати.
2. Прийняти нове рішення: Товариству з обмеженою відповідальністю «Антекс» відмовити у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері України» про стягнення 203007,60 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс» ( 61064 м. Харків вул. Полтавський шлях 123; р/р26001300233 в АКБ «Меркурій» м. Харків, МФО 351663, код 24338100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері України» ( 02140 м. Київ просп. Григоренка, 43; р/р 26007001301093 АКБ «Райффайзенбанк Аваль» м. Києва, МФО 300528, код 320491926510) судові витрати - державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 1150,04 грн. (тисяча сто п'ятдесят грн.. 04 коп.)
4. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Скрипка І.М.
18.12.08 (відправлено)