06 березня 2012 р.Справа № 1601/2а-13233/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.07.2011р. по справі № 1601/2а-13233/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області 28.07.2011р. позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 51 та ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат у період з 15 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавські області провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1, як особі, віднесеної до 2 категорії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віко, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 та ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом за період з 15 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року з урахуванням проведених виплат.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 процент йому заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для нього мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12 у період з 15 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року .
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12 за період з 15 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року з урахуванням виплачених йому за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.11.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, а саме: судом першої інстанції не враховано приписи ст.ст. 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 15.12.2010 року по 18.06.2011 року для обчислення пенсії за віком та додаткової пенсії відповідач мав керуватися нормами ст.ст. 51, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ), тому відмова відповідача здійснити перерахунок пенсій у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії, що підтверджується копією посвідчення та надає йому право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до другої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами по справі, позивач отримував додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі встановленому постановами уряду, які діяли на час призначення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку додаткової пенсії в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про правомірність визначення позивачу розміру пенсії відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, цією нормою надано право громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України "Про пенсійне забезпечення" або спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначена пенсія як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Однак, судом встановлено, що при визначенні розміру пенсії відповідач керувався приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не Закону № 796-ХІІ, що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 56 цього Закону № 796-ХІІ передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під дію цього Закону, зокрема, згідно з пунктом 2 зазначеної статті право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше ніж 20 років чоловіки, 15 років жінки, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище 75% заробітку.
Виходячи з системного аналізу зазначеної статті, колегія суддів вважає, що Законом № 796-ХІІ встановлено особливі умови визначення розміру пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу була призначена пенсія з доплатою за понаднормовий стаж, розмір якої встановлено із розрахунку одного відсотка від пенсії за віком, обчисленої згідно ст.ст. 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача здійснювати позивачеві нарахування та виплату пенсії в повному розмірі з доплатою за понаднормовий стаж роботи в розмірі встановленому ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ, тобто, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, а не на один відсоток від розміру пенсії, як це здійснювалося відповідачем.
На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.07.2011р. по справі № 1601/2а-13233/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.