33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 жовтня 2012 року Справа № 9/277-07
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Філіпова Т.Л. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі судового засідання Бугай Н.С.
розглянувши апеляційну скаргу позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 на рішення господарського суду Вінницької області від 03.09.12 р. у справі № 9/277-07
за позовом ОСОБА_1, м. Вінниця
ОСОБА_2, м. Вінниця
ОСОБА_3, м. Київ
ОСОБА_4, с. Якушинці Вінницького району
ОСОБА_5, с. Зарванці, Вінницького району
ОСОБА_6, м. Вінниця
ОСОБА_7, м. Вінниця
ОСОБА_8, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району
ОСОБА_9, м. Вінниця
ОСОБА_10, м. Вінниця
ОСОБА_11, м. Вінниця
ОСОБА_12, м. Вінниця
ОСОБА_13, м. Вінниця
ОСОБА_14, м. Вінниця
ОСОБА_15, м. Вінниця
ОСОБА_16, с. Якушинці Вінницького району
ОСОБА_17, м. Вінниця
ОСОБА_18, м. Вінниця
ОСОБА_19, м. Вінниця
ОСОБА_20, м. Вінниця
ОСОБА_21, м. Вінниця
ОСОБА_22, с. Вінницькі Хутори, Вінницького району
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Альянс-ЛТД", м.Вінниця
про визнання частково недійсним рішення зборів Учасників від 20.07.2007 р. та зобов'язання до вчинення дій.
За участю представників:
позивачів: ОСОБА_18, ОСОБА_2, ОСОБА_19,ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_7 - ОСОБА_23 ( паспорт серії НОМЕР_2, договір від 15.11.2011р. )
Позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_22 - не з'явилися
Відповідача - Студеннікова Олена Євгенівна ( довіреність № 70 від 03.11.2011 р. )
До господарського суду Вінницької області було заявлено позов про визнання недійсним п.1.2 рішення загальних зборів учасників ВКП - ТОВ "Альянс-ЛТД"від 20.07.2007 р. в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007р. та зобов'язання ВКП - ТОВ "Альянс-ЛТД"виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з ринкової вартості майна на день виходу .
Заявою про зміну позовних вимог від 12.10.2007р. позивачі змінили позовну вимогу про зобов'язання ВКП - ТОВ "Альянс-ЛТД" виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з ринкової вартості майна на день виходу та просили зобов'язати ВКП - ТзОВ "Альянс-ЛТД" виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до часток учасників у статутному фонді товариства, виходячи з вартості майна станом на 20 липня 2007 року визначеної шляхом проведення незалежної оцінки майна, протягом 12 місяців з дня проведення загальних зборів учасників, але не пізніше 20 липня 2008 року.
15.10.2007р. господарським судом Вінницької області було прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись із даним рішенням, позивачами до Житомирського апеляційного господарського суду було подано апеляційну скаргу та клопотання про призначення по справі комплексної будівельно-технічної та фінансово-економічної експертизи.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. у справі №9/277-07 призначено експертизу оцінки майна товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Альянс-ЛТД".
Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №ОС-18, складеного відділом експертної оцінки майна Вінницької торгово-промислової палати 20.09.2009 р., ринкова вартість майна ТОВ ВКП "Альянс-ЛТД"без урахування ПДВ станом на 20.07.2007 р. становить 6 681 108,00 грн.. У висновку також визначено вартість частини майна товариства ТОВ ВКП "Альянс-ЛТД" пропорційно до частки позивачів у статутному фонді товариства.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р. у даній справі № 9/277-07 скасовано рішення від 15.10.2007 р. в частині відмови у позові про визнання недійсними пунктів 1 та 2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" від 20 липня 2007 року в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даного бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року.
Позов задоволено частково, визнано недійсними пункти 1 та 2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" від 20 липня 2007 року оформленого протоколом №21 в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачам пропорційно їх частки в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року. В решті позову відмовлено. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 6274,50 грн. судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 15.10.2007 р. у справі № 9/277-07 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.05. 2010 р. справа № 9/277-07 прийнята до провадження.
14.07.2010р. позивачами подано заяву про зміну предмета позову від 13.07.2010 р., в якій останні позивачі просили:
- визнати недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД"від 20 липня 2007р. (оформлене протоколом №21) в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу Товариства за 2-й квартал 2007р.;
- зобов'язати ВКП ТОВ "Альянс-ЛТД"виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.09.12 р. у справі № 9/277-07 позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Альянс-ЛТД" про визнання частково недійсним рішення зборів Учасників від 20.07.2007 р. та зобов'язання до вчинення дій -задоволено частково.
Визнано недійсним п.1.2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" від 20.07.2007 р. в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за другий квартал 2007р.
В позові в частині зобов'язання виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу - відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що днем подачі заяви про вихід з товариства слід розглядати день передачі її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, заяви позивачів про вихід з товариства прийняті відповідальним працівником Виробничо-комерційне підприємство -ТзОВ "Альянс-ЛТД" 13.06.2007р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 69643.
Таким чином, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку встановленому законодавством пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, складеного на дату виходу, тобто станом на 13.06.2007р..
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників Виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" від 20 липня 2007р. (оформлене протоколом №21) в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за 2-й квартал 2007р.
Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога про зобов'язання відповідача виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу не є належним способом захисту порушеного права, визначеним положеннями ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, а відтак не відновлює порушене право, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити (т.8, арк.справи 58-67).
11.09.2012р. прийнято додаткове рішення у справі №9/277-07 яким стягнуто з виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" (21100, м. Вінниця, вул. Козицького, 15, код 13326007) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6 875 грн. (шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять) - витрат на оплату послуг адвокатів.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу. Прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу.
Також просять скасувати додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 11 вересня 2012 року та присудити з відповідача на користь позивачів вартість понесених судових витрат на оплату правової допомоги, оплату судової експертизи та судового збору повністю (т.8, арк.справи 98-104).
В апеляційній скарзі зокрема зазначають, при винесені оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не дотримано вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 15.04.2010р. по даній справі
Пославшись на те, що фінансові звіти та баланс відповідача складено у відповідності до вимог чинного законодавства, судом першої інстанції не надано належної оцінки та не взято до уваги те, що дані балансу відповідача станом на 06.06.2007р., на 13.06.2007р.. на 16.06.2007р., на 20.07.2007р., фінансового звіту за 1 та 2 квартал 2007р. не відображають дійсну, справедливу вартість майна товариства.
У даному випадку слід брати до уваги не лише порядок складення зазначених документів, а і відображення у них відповідних відомостей. З огляду на приписи п.1.2 та п.3.7 Рекомендацій Президії ВГСУ „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007р., п. 30 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»від 24.10.2008р. №13 з урахуванням ст.66, ст. 139 ГК України, ст. 190 ЦК України, на які послався суд першої інстанції, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно частці в статутному капіталі, на підставі балансу, складеного на дату виходу.
Як вбачається з балансу відповідача станом на 13.06.2007р. та на 20.07.2007р., а також за 1 півріччя 2007р. вартість основних засобів складає 155 900 грн., проте з висновку комплексної будівельно-технічної та економічної експертиз №ОС-18 від 20.09.2009р. видно, що вартість нерухомого майна (основних засобів 1 групи) станом на 20.07.2007р. відповідача складає 6 681 108 грн., Тобто є суттєва невідповідність даних балансу дійсній справедливій вартості майна.
Також скаржник стверджує, що вартість майна товариства (активи товариства за вирахуванням зобов'язань), з якого слід вираховувати суму до виплати учасникам при їх виході, повинна визначатись виходячи зі справедливої вартості, в тому числі і шляхом проведення експертизи, висновки якої надаються на підставі всіх документів, в тому числі і на підставі балансу.
Суд першої інстанції всупереч вказівкам, викладеним у постанові ВГСУ від 15.04.2010р., позбавив позивачів можливості надати докази дійсної вартості частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі станом на день виходу та дійшов висновків про відсутність спору щодо вартості часток, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо висновків суду про неналежний спосіб захисту порушеного права, апелянт вважає, що такі висновки відповідають ст.16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Зазначеними нормами передбачено право позивача звернутись до суду із вимогою про зобов'язання до вчинення дій, у даному випадку - про зобов'язання до вчинення дій щодо виплати позивачам вартості їхніх часток, виходячи з дійсної (реальної) вартості майна товариства станом на день виходу. Закон не зобов'язує ставити лише майнову вимогу у разі виникнення спору щодо визначення вартості частки майна, належної до сплати у разі виходу.
Скаржник вважає, що незалежно від характеру позовної вимоги (майнової чи немайнової) суть спору не міняється - існує спір щодо порядку та способу обчислення вартості майна товариства, з чого і випливає різниця в сумах, належних до виплати. Незалежно від поставленої вимоги, судом не вирішено спір.
Стверджує, що розподіляючи судові витрати в додатковому рішенні від 11.09.2012р., за ст.49 ГПК України, суд незаконно поставив в залежність від незадоволення вимоги понесені судові витрати, пов'язані з такою вимогою.
Тому скаржник вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Висновки, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, що відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. апеляційну скаргу позивачів прийнято до провадження, справу призначено до слухання.
06.10.2012р. відповідач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника.
Стверджує, що постанова Вищого господарського суду України від 15.04.2010р. у даній справі не містить конкретних вказівок господарському суду вчинити певні процесуальні дії. У постанові зазначено про можливість проведення судової експертизи, проте не міститься вказівка господарському суду призначити певну експертизу.
В основі даних балансу знаходиться залишкова (від первісної, історичної собівартості) вартість, в той час як експертизою визначена ринкова вартість нерухомого майна (як зазначено у висновку експерт обрав ринкову базу оцінки майна).
Вважає, що співставлення ринкової вартості та первісної вартості (історичної собівартості) є юридично та економічно некоректним, оскільки ці види вартості вирізняються перш за все метою їх визначення - продаж: на ринку та використання у процесі виробництва.
При вирішенні справи суд обмежений позовними вимогами. Позовна вимога наступна: зобов'язати ВКП ТзОВ «Альянс-ЛТД»виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної (реальної) вартості майна товариства станом на день виходу.
Стверджує, що позивачами поставлене питання не щодо правильності як такої (обгрунтованості) визначення товариством вартості майна, а щодо необхідності застосування альтернативного методу визначення вартості. Таким чином, позивачі висувають немайнову вимогу і, одночасно, стверджують, що спір стосується визначення вартості часток.
Верховний суд України пунктом 30 постанови Пленуму від 24.10.2008 р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»роз'яснив, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТзОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, то визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).
Як практику застосування положень закону в аналогічних справах, відповідач посилається на постанови Вищого господарського суду України, а саме: від 15.07.2009р. у справі №16/5063; від 04.08.2008р. у справі №6/70; від 19.02.2008р. у справі №2-13/07; від 14.10.2009р. у справі №2/36-К (2-597/07); від 01.10.2009р. у справі №2-2196/06-37/433-8/77; від 09.04.2009р. у справі №2-1/5913-2007; від 20.06.2012 у справі №3/38.
До відзиву відповідачем додано клопотання про припинення провадження у даній справі в частині визнання недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" від 20 липня 2007р. (оформлене протоколом №21) в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу Товариства за 2-й квартал 2007р., у зв'язку із відсутністю предмета спору. Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки, у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося не врегульованих питань, господарський суд припиняє провадження у справі. При цьому, припинення провадження у справі на підставі вказаної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Господарським судом Вінницької області у справі № 9/277-07 прийнято рішення 03.09.12р., а рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Альянс-ЛТД», оформленого протоколом №29, яким скасовано пункт 1.2 рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Альянс-ЛТД»від 20.07.2007р., було прийнято 14.09.2012р.
Отже, оскільки в даному випадку предмет спору припинив існування за наслідками прийняття рішення місцевим господарським судом, підстави для припинення провадження у цій частині відсутні, тому колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання.
Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Вінницької області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (т.8, арк. справи 140-151).
09.10.2012р. скаржниками подано клопотання про призначення будівельно-технічної та фінансово-економічної експертизи. Клопотання мотивоване тим, що у спірних правовідносинах визначити вартість частини майна товариства пропорційну часткам вибувших учасників у статутному капіталі можливо лише визначивши вартість майна самого товариства на дату виходу учасників з товариства. Жодний баланс відповідача (станом на 13.06.2007р., на 2 квартал 2007р.) не відображає дійсної справедливої вартості майна товариства.
Дослідивши матеріали справи, подане клопотання, колегія суддів, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2010р., дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової експертизи з огляду на наступне.
Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Позивачами подано позов про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників. Предметом доказування в рамках заявленого позову є невідповідність прийнятого рішення вимогам чинного законодавства та порушення у зв'язку з прийняттям рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів. При цьому, зі змісту позовних вимог випливає, що між сторонами спору щодо вартості часток позивачів немає.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.10.2012р. представник ОСОБА_18, ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення в частині відмови в позові про зобов"язання відповідача виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає нормам метеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 03.09.12 р. у справі № 9/277-07 в цій частині скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині - задоволити.
Представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_22 не забезпечили явку своїх представників в призначене на 10.10.2012р. судове засідання, просили розгляд справи провести без їхньої участі.
Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивачів.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Відповідно до ч.2 п.9 установчого договору про створення та діяльність виробничо-комерційного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" від 04.07.1996р. учасниками товариства є громадяни згідно з додатком №1: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_25, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_26, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_27 (далі -позивачі).
Згідно абз. 2 пункту 1.1 розділу 1 статуту виробничо-комерційного підприємства - ТзОВ "Альянс-ЛТД" товариство є повним правонаступником всієї сукупності прав та обов'язків державного комунального підприємства побутового обслуговування "Альянс", створеного на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 26.11.1992р. № 642.
06.06.2006р. позивачі направили на адресу виробничо-комерційного підприємства - ТзОВ "Альянс-ЛТД" нотаріально засвідчені заяви, в яких просили вивести їх зі складу учасників товариства та виплатити їм належну частку вартості майна товариства, пропорційної статутному фонду, виходячи із розміру вартості майна станом на дату прийняття відповідного рішення. Факт отримання відповідачем 13 червня 2007 року вищевказаних заяв підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №69643.
22.06.2007р. позивачі направили на адресу виробничо-комерційного підприємства - ТзОВ "Альянс-ЛТД" заяву, в якій просили скликати позачергові збори учасників товариства, з наступним порядком денним, а саме: вирішення питання про вихід учасників товариства та виплати належної їм частини вартості майна товариства пропорційно їх частки статутного фонду товариства.
Рішенням загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства - ТзОВ "Альянс-ЛТД", яке оформлене протоколом № 21 від 20.07.2007р., вирішено визначити вартість частини майна товариства позивачів пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу за другий квартал 2007 року та провести їм виплату у визначеному розмірі, з врахуванням суми непогашених зобов'язань учасників перед товариством, в строк не пізніше 12 місяців з дня виходу учасників, відповідно до поданих заяв, пункту 2.5 статуту товариства, статті 148 Цивільного кодексу України та статті 54 Закону України "Про господарські товариства України"(п. 1.2 протоколу № 21 від 20.07.2007р.).
Позивачі звернулись до господарського суду Вінницької області за захистом своїх корпоративних прав та інтересів, вважаючи п. 1.2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства - ТзОВ "Альянс-ЛТД" незаконним, оскільки на думку позивачів визначена вартість частини майна товариства учасників на підставі даних бухгалтерського балансу за 2007 рік не відповідає реальній вартості основних фондів.
Станом на день розгляду справи в місцевому господарському суді, позивач ОСОБА_13 отримала грошові кошти, визначені відповідачем як належні до виплати відповідно до оскаржуваного рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства -ТзОВ "Альянс-ЛТД" в сумі 1487,25 грн. (т. 7, арк.справи 18).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Частинами 1 та 2 статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 5 статті 98 ЦК України передбачено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Як передбачено ч.1 ст.1 Закону України "Про господарські товариства", господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Частиною 2 статті 115 ЦК України встановлено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 86 ГК України передбачено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Пунктом "в" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.
Відповідно до частини 1, 2 та абзацу 3 частини 2 статі 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Пунктами 10.1 та 10.2 статуту виробничо-комерційного підприємства - ТзОВ "Альянс-ЛТД" передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про це не пізніше ніж за шість місяців до виходу. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
У абзацах 3, 4, 6 пункту 3.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України, із змінами і доповненнями, внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 28.12.2009р. №04-06/190 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин"від 28.12.2007р. № 04-5/14 передбачено, що учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства"при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Згідно з абзацами 1,2 пункту 3.7 вищевказаних Рекомендацій відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судам корпоративних спорів" від 24 жовтня 2008 року №13 при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТзОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Згідно з абзацами 2,3 пункту 30 вищевказаного Пленуму при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТзОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Отже, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що відповідно до правових норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", статутних документів товариства на вихід учасника товариства з товариства не вимагається згода інших учасників чи прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства, а днем виходу учасника з товариства є день подачі ним заяви про вихід з товариства у встановленому порядку.
Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику товариства.
Матеріалами справи та місцевим господарським судом було встановлено, що заяви позивачів про вихід з товариства прийняті відповідальним працівником виробничо-комерційне підприємство -ТзОВ "Альянс-ЛТД" 13.06.2007р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №69643.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку встановленому законодавством пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, складеного на дату виходу, тобто станом на 13.06.2007р..
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним п. 1.2 рішення загальних зборів учасників виробничо-комерційного підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-ЛТД" від 20 липня 2007р. (оформлене протоколом №21) в частині визначення та виплати вартості частини майна позивачів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, виходячи з даних бухгалтерського балансу товариства за 2-й квартал 2007р..
Відповідно до норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").
Згідно з приписами ст. 148 Цивільного кодексу України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТзОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").
Відповідно до п.2.5 статуту виробничо-комерційного підприємства -ТзОВ "Альянс-ЛТД", затвердженого загальними зборами учасників ВКП ТзОВ "Альянс-ЛТД" (Протокол №1 від 04.07.1996р.), перереєстрованого Управлінням економіки Вінницького міськвиконкому (Наказ №91-р від 15 травня 1997р., реєстр. №1284) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.
В установчих документах відповідача не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході. За таких обставин вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку встановленому законодавством, на підставі балансу.
Таким чином, господарським судом Вінницької області правомірно відхилено доводи позивачів про те, що виплата коштів згідно даних балансу не відповідає вимогам чинного законодавства.
Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачам, визначається у встановленому законодавством порядку, виходячи з вартості майна станом на дату виходу з товариства, тобто станом на 13.06.2007 р..
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2006 рік, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за І квартал 2007 рік, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за ІІ квартал 2007 рік, баланс на 06.06.2007 р., баланс на 13.06.2007 р., баланс на 16.06.2007р., баланс на 20.07.2007 р. - складені у відповідності до вимог чинного законодавства.
14.07.2010 р. судом було направлено запит про надання інформації №4711 до Головного управління статистики у Вінницькій області щодо подання бухгалтерських балансів відповідачем за 2007 рік, у відповідь на який Головне управління статистики у Вінницькій області листом №05/2-29/365/2847 від 28.07.2010 р. повідомило, що відповідачем до органів державної статистики надано фінансову звітність за 2007 рік.
На момент звернення до суду з позовом, позивачі не позбавлені були можливості визначити вартість частки кожного у статутному фонді товариства. Однак, останніми цього не було зроблено. Отже, позовна вимога носить немайновий характер, що додатково підтверджується і тим, що при зверненні до суду першої інстанції з позивачами сплачено державне мито з вимоги немайнового характеру. Своїм правом на зміну позовних вимог позивачі також не скористались.
Зважаючи на викладене, господарський суд Вінницької області дійшов вірного висновку, що вимога про зобов'язання відповідача виплатити позивачам вартість частини майна товариства, пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі товариства, виходячи з дійсної вартості майна товариства станом на день виходу не є належним способом захисту порушеного права, визначеним положеннями статей 16 ЦК України 20 ГК України, а відтак не відновлює порушене право.
Отже, у позові в цій частині відмовлено правомірно.
Як вбачається з додаткового рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012р. у справі №9/277-07, в матеріалах справи наявна квитанція прибуткових касових ордерів, відповідно якої ОСОБА_1 за надані послуги адвоката ОСОБА_28 та ОСОБА_23 сплатила 13 750 грн..
При апеляційному перегляді рішення суду у даній справі від 15.10.2007р., за клопотанням позивачів суд апеляційної інстанції призначив комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизи. Витрати за проведення судових експертиз понесено позивачами, що стверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.
Житомирським апеляційним господарським судом у постанові від 18.02.2010р. вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 6088,00 грн. витрат за надані послуги адвокатів. Витрати позивачів за проведення судової експертизи не відшкодовано у зв'язку з відмовою в задоволенні майнових вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2010р. постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Колегія суддів вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати за надання юридичної допомоги адвокатів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6875,00 грн. стягнено правомірно, в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 на рішення господарського суду Вінницької області від 03.09.12 р. у справі № 9/277-07 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 03.09.12р. та додаткове рішення від 11.09.2012р. -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Дужич С.П.