33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 вересня 2012 року Справа №5004/652/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Саврій В.А. ,
судді Філіпова Т.Л.
при секретарі Кнапець М.В.
за участю представників сторін:
За участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 05 липня 2012 року у справі №5004/652/12 (суддя Вороняк Андрій Сергійович)
розглянув апеляційну скаргу відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" на рішення господарського суду Волинської області від 05.07.12 р. у справі № 5004/652/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс"
про стягнення 754 302,42 грн.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
05 липня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ТОВ "УКІО Банк Лізинг" до ПСП "Агротехсервіс" про стягнення 754 302,42 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 754 302,42 грн., з яких 323 351,03 - несплачених лізингових платежів, 18 546,78 грн. - відсотків, 412 404,61 грн. - залишку по оплаті штрафу та 15 086, 05 грн. - судового збору.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині стягнення штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове, яким зменшити розмір штрафних санкцій, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд, задоволив позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 412 404,61 грн., не співставив розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій з наслідками завданих збитків, та не врахував, що ПСП "Агротехсервіс" перебуває у скрутному фінансовому становищі, майже повністю розрахувалось з позивачем по лізингу, без врахування штрафів, і не зменшив, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, розмір заявлених позивачем стягнень за порушення договірних зобов'язань.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки розмір штрафних санкцій був погоджений сторонами при укладенні Договору фінансового лізингу №KL 0804126 та відповідає вимогам законодавства України. Крім того, зазначає, що під час розгляду спору у суді першої інстанції, відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а також і досі не повернув предмет лізингу, хочу з часу розірвання Договору пройшло два з половиною роки.
30 липня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26 вересня 2012 року.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.
Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:
29 квітня 2008 року, між ТОВ "УКІО Банк Лізинг", як лізингодавцем, та ПСП "Агротехсервіс", як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу №KL0804126, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався набути (купити), відповідно до заявки лізингоодержувача, майно (зернозбиральний комбайн MF 9690, двигун SISU 330 к.с., ротор 3550 мм., ємкість зернового бункера 10 500 л., 2008 року випуску, новий з комплектом запасних частин та розхідних матеріалів для проведення ТО-1, ТО-2, ТО-3 за ціною 1 839 407,00 грн.) і надати його лізингоодержувачу у володіння та користування, а лізингоодержувач зобов'язався сплачувати лізингові платежі, а після завершення строку лізингу, при виконанні ним умов Договору, отримати лізингове майно у власність. (а.с. 20-27)
Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору всі платежі лізингоодержувач виконує в строки і на умовах, вказаних в спеціальних умовах фінансування і уточненому графіку платежів (а.с. 29), перераховуючи кошти на рахунок лізингодавця.
Пунктом 3.7 Договору визначено, що одержану оплату Лізингодавець розподіляє в такій черговості: 1 - погашаються суми сплачені за лізингоодержувача, що підлягають компенсації лізингодавцю; 2 - нарахована неустойка (пеня, штрафи); 3 - сума винагороди лізингодавця (відсотки); 4- вартість не викупленого майна, але лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити порядок погашення.
Згідно п.11.6 Договору, після його розірвання лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання цього Договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірванняданого Договору та штраф у розмірі 30% від неоплаченої вартості предмету лізингу.
Згідно п. 8.3.1 Договору лізингоодержувач зобов'язався своєчасно згідно уточненого графіку платежів платити лізингові платежі за даним договором.
Відповідно до п. 11.5 Договору, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. Істотними порушеннями зокрема вважається коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізинговою платежу або більш ніж один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором.
16 травня 2008 року, згідно накладної №188258/225564, позивач придбав зернозбиральний комбайн MF 9690, двигун SISU 330 к.с., ротор 3550 мм., ємкість зернового бункера 10 500 л., 2008 року випуску, новий, з комплектом запасних частин та розхідних матеріалів для проведення ТО-1, ТО-2, ТО-3, який в подальшому, 27 червня 2008 року, згідно Акту прийому-передачі предмета лізингу, було передано відповідачу. (а.с. 28, 30)
13 січня 2009 року, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №KL0804126, за умовами якої сторони визначили, що зобов'язання за договором мають виконуватись згідно уточненого графіку платежів №2, за яким відсотки за надання майна в лізинг складають 15% річних. (а.с. 33-34)
26 січня 2010 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору №KL0804126, позивач надіслав рекомендованим листом на адресу відповідача повідомлення за №52/01 про розірвання з 05 лютого 2010 року зазначеного Договору з вимогою повернути майно (предмет лізингу) не пізніше 08 лютого 2010 року, заплатити борг по простроченим лізинговим платежам у сумі 515 028,57 грн., сплатити неоплачену вартість предмета лізингу у розмірі 2 121 440,20 грн., а також сплатити 636 432,06 грн. - 30% штрафу від неоплаченої вартості предмета лізингу. (а.с. 35-38)
Після розірвання Договору лізингу, позивач отримав від відповідача 245 000,00 грн., які, без порушень умов Договору, були зараховані в якості оплати компенсації за понесені витрати на вчинення виконавчого напису у розмірі 11 046,41 грн., оплати по нарахованій пені в розмірі 10 466,57 грн. та часткової оплати нарахованого штрафу у розмірі 223 487,02 грн. (залишок по штрафу - 412 404, 61 грн.).
01 червня 2010 року, у зв'язку із неповерненням ПСП "Агротехсервіс'' предмету лізингу, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис за реєстраційним №1108 про повернення предмета фінансового лізингу - зернозбирального комбайну MF 9690, двигун SISU 330 к.с., ротор 3550 мм., ємкість зернового бункера 10 500 л., 2008 року випуску, нового з комплектом запасних частин та розхідних матеріалів для проведення ТО-1, ТО-2, ТО-3, вартістю 1 104 641, 22 грн. без ПДВ лізингодавцю за несплачені лізингові платежі за користування предметом лізингу в сумі 419 545, 02 грн., 253 594,51 грн. - пені, 2 026 329,84 грн. - неоплаченої вартості предмету лізингу, 607 898,95 грн. - штрафу. (а.с. 39)
31 травня 2012 року, ТОВ "УКІО Банк Лізинг" звернулось до господарського суду Волинської з позовом до ПСП "Агротехсервіс" про стягнення 754 302,42 грн., з яких 323 351,03 - несплачених лізингових платежів, 18 546,78 грн. - відсотків, 412 404,61 грн. - залишку по оплаті 30% штрафу. (а.с. 3-8)
05 липня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області даний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 754 302,42 грн. та 15 086, 05 грн. - судового збору (а.с. 81-84)
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу - лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, передбаченому договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №KL0804126 виконав належним чином - передав відповідачу у користування (лізинг) зернозбиральний комбайн MF 9690, двигун SISU 330 к.с., ротор 3550 мм., ємкість зернового бункера 10 500 л., 2008 року випуску, новий з комплектом запасних частин та розхідних матеріалів для проведення ТО-1, ТО-2, ТО-3, проте, з розрахунку ціни позову видно, що, відповідач свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів за періоди з з 15 січня 2009 року по 15 січня 2010 року здійснював лізингові платежі не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої склав 323 351,03 грн.
На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення даної заборгованості його перед позивачем.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції прийшов вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 323 351,03 грн. - заборгованості за лізинговими платежами з 15 січня 2009 року по 15 січня 2010 року.
Також, господарським судом першої інстанції було правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами, а саме сплаті відсотків за користування предметом лізингу з 15 січня 2010 року (дати останнього платежу), до 05 лютого 2010 року, дати розірвання Договору (21 день), у сумі 18 546, 78 грн., що передбачено умовами Договору.
Також, на підставі п.11.6 Договору, позивачем обґрунтовано нараховано штраф у розмірі 30% відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу, що складає 635 891, 63 грн., а з урахуванням внесених, після розірвання Договору, відповідачем 223 487,02 грн., цей залишок по оплаті штрафу склав - 412 404,61 грн., розмір якого і заявлено позивачем до стягнення.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Посилання відповідача на те, що господарським судом першої інстанції не було застосовано вимог ч.3 ст. 233 ГК України та не зменшено розмір штрафу, колегією суддів оцінюється критично, оскільки, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Згілно п.1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011року, роз'яснено, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).
З матеріалів справи вбачається, що при розгляді даного спору в господарському суді першої інстанції відповідач з відповідним клопотанням не звертався, а застосування зазначених норм є право, а не обов'язок суду.
Проте, задовольняючи в цій частині позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач протягом року належним чином виконував умови Договору №KL0804126 щодо своєчасного внесення лізингових платежів, що стало підставою для розірвання даного Договору та застосування штрафних санкцій.
Колегія суддів, переглядаючи ухвалене рішення місцевого господарського суду, відповідно до вимог ст. 99 ГПК України, враховуючи майновий стан відповідача, ступінь виконання заборгованості, терміну прострочення відповідачем своїх зобов'язань, що стало підставою для розірвання Договору фінансового лізингу, розміру збитків, а також те, що відповідач не повертає предмет лізингу, вартість якого перевищує 2,0 млн грн., продовжує користуватися даним майном більше двох років уже після розірвання Договору, вважає, що підстав для зменшення розміру штрафну немає, а господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 414 404,61 грн. - залишку штрафу у розмірі 30% неоплаченої вартості предмету лізингу.
Інші доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 105, 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 49, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Волинської області від 05.07.12 р. у справі №5004/652/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №5004/652/12 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Філіпова Т.Л.