33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 вересня 2012 року Справа № 2/5025/1226/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Олексюк Г.Є. ,
судді Петухов М.Г.
за участю представників сторін:
позивача - пред-ка Чижевської Р.В. (пост.дов. №113/10 від 26.12.2011р.)
відповідача - пред-ка Семенова С.В. (пост.дов. №1576 від 18.08.2012р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.08.12 р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі № 2/5025/1226/11 (суддя Дячук Т.В.)
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача комунального підприємства "Міськтепловоденергія"
про стягнення в сумі 418 298 грн. 31 коп.
Відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 16 серпня 2012 року у справі № 2/5025/1226/11 частково задоволено заяву боржника (відповідач у справі) комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Наказ господарського суду № 2/5025/1226/11 від 21.09.2011 р. визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 316170,63 грн. основного боргу, 48995,15 грн. інфляційних нарахувань, 28868,33 грн. річних та 12132,10 грн. пені.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, стягувач/позивач подав апеляційну скаргу (з доповненнями до неї), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012 р. у справі № 2/5025/1226/11 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
На думку скаржника, дана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме - Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 р. та постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", а також - процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 33, 34, 116, 117 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи, тому підлягає скасуванню.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що відповідно до ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду відбувається на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Скаржник доводить, що списання заборгованості КП "Міськтепловодоенергія" є безпідставним, оскільки у даному випадку заборгованість перед ДК "Газ України" не підлягає списанню. Скаржник вважає, що законодавець чітко визначив два критерії, при сукупній наявності яких підлягає списанню заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій, а саме: вона повинна бути нарахована підприємствам на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2011 року та не сплачена станом на дату набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" 04.06.2011 р.
Враховуючи, що рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 2/5025/1226/11 набрало законної сили 21.09.2011 р. - після набрання чинності вказаним законом, заборгованість, що підлягає до стягнення за даним рішенням, не підлягає списанню, оскільки станом на 04.06.2011 р. дана заборгованість в бухгалтерському обліку суб'єктів процедури списання відображена не була.
Крім того, скаржник зазначає, що виходячи з буквального тлумачення п.7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, який регулює порядок списання штрафних санкцій, щодо яких розпочата судова процедура стягнення, однак відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили щонайминше на момент прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 894, передбачено, що під час незавершеного судового процесу розмір штрафних санкцій визначається самими суб'єктами списання у відповідних договорах, що укладаються відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
У відзиві на апеляційну скаргу боржник /відповідач у справі/ комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія" заперечує проти доводів скаржника, просить залишити ухвалу господарського суду Хмельницької області без змін, а скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - без задоволення. На обгрунтування своїх доводів боржник вказує, що причинами відсутності у підприємства "Міськтепловодоенергія" обов'язку по сплаті штрафних санкцій на заборгованість за поставлений природний газ виступають норми Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Крім того, боржник звертає увагу, що в червні 2012 року КП "Міськтепловоденергія" звернулась до господарського суду м.Києва до ДК "Газ України" з позовом про визнання укладеним договору про списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що виникла на підставі договору №11-06/10-67 БО-34 від 01.02.2010 р. У своїх запереченнях ДК "Газ України" вказало, що за загальним правилом, виходячи із положень статей 3, 6, 205, 627 ЦК України сторона (сторони) не може бути примушена до укладення договору (принцип свободи договору). Воля на укладення такого роду договорів у ДК "Газ України" відсутня. До того ж, постанова не містить прямої вказівки щодо обов'язковості укладення між сторонами договорів про списання штрафних санкцій, отже в силу фундаментального принципу свободи договору у цивільному і господарському праві, закріпленого на законодавчому рівні, ДК "Газ України" не зобов'язана укладати такі договори.
Згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 25.07.2012 р. по даній справі у позові КП "Міськтепловоденергія" відмовлено. Мотивами такої відмови було те, що списання заборгованості, у т.ч. із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, проводиться учасниками процедури списання виключно на підставі протоколу відповідної комісії. Також передбачено, що шляхом укладення договору між учасниками процедури списання може бути визначено заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, тобто розмір відповідної суми, що підлягає списанню за загальними правилами на підставі протоколу комісії.
Дане свідчить про неоднаковість правової позиції ДК "Газ України" у однакових відносинах щодо списання заборгованості, у т.ч. із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
У судовому засіданні 24.09.2012 р. представник скаржника підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі з підстав, зазначених у ній. Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованність ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що господарським судом Хмельницької області 18.08.2011 р. прийнято рішення про часткове задоволення позову ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та стягнення з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 316170,63 грн. основного боргу по розрахункам за поставлений газ, а також 48995,15 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2010 р. по 31.05.2011 р., 28868,33 грн. відсотків річних за період з 11.03.2010 р. по 07.07.2011 р., 12132,10 грн. пені, 4182,98 грн. витрат по оплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу /а.с.58-60 у т.1/.
Відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р. апеляційну скаргу КП "Міськтепловоденергія" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін /а.с.95-102 у т.1/.
Таким чином, рішення суду першої інстанції набрало законної сили 21.09.2011 р.
Господарським судом Хмельницької області видано наказ від 21.09.2011 р. про примусове виконання рішення у справі № 2/5025/1226/11 /а.с.106-107 у т.1/.
Встановлено, що правовідносини сторін - дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та комунального підприємства "Міськтепловоденергія" виникли з договору поставки природного газу . № 11-06/10-67-БО-34 від 01.02.2010 р.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що заборгованість комунального підприємства "Міськтепловоденергія" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по розрахунках за спожитий газ у сумі 316170,63 грн. виникла до 01.01.2011 р.
04.06.2011 р. набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI. від 12 травня 2011 року.
Відповідно до ст.1 цього Закону його дія поширюється на підприємства незалежно від їх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДК "Енергоринок".
З урахуванням наведеної норми господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини сторін у даній справі підпадають під дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Статтею 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" встановлено, що підлягає списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01.01.2010 р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст.1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 р. по 01.01.2011 р., і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 897 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" /далі по тексту - Порядок/ визначає механізм списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів. Згідно п.6 Порядку кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер, і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 р. "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" відповідачем виданий наказ № 161-г від 08.09.2011 р. про створенння комісії з питань списання заборгованості /а.с.113 у т.1/.
20.10.2011 р. комісією з питань списання заборгованості комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" прийнято рішення про списання в бухгалтерському обліку відповідача заборгованості перед ДК "Газ України" за договором №11-06/10-67-БО-34 від 01.02.2010р. у сумі 316170,63 грн. та штрафних санкцій у сумі 89995,58 грн., в т.ч. 12132,10 грн. пені, 48995,15 грн. інфляційних та 28868,33 3% річних, про що складено протокол. Даний протокол затверджено 20.10.2011 р. /а.с.114-116 у т.1/.
КП "Міськтепловодоенергія" належним чином, рекомендованими листами, повідомило ДК «Газ України» і НАК "Нафтогаз України" про проведення списання заборгованості /а.с.117-126 у т.1/.
До заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підприємством „Міськтепловоденергія" надано копію платіжного доручення № 36 від 23.12.2011 р. на оплату суми 316170,63 грн. за природний газ з посилання у розділі 'призначення' основної заборгованості за договором від 01.02.2010 р. № 11-06/10-67-БО-34 за 2010 р. /а.с.127 у т.1/.
Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст.605 ЦК України зобов'язання припиняється, зокрема, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.
Відповідно до ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України підставами визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково є відсутність обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконання за ст.117 ГПК України, оскільки сума боргу 316170,63 грн. сплачена відповідачем добровільно, а списання боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені відповідачем проведено у порядку, встановленому законом.
Доводи скаржника щодо не відображення боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та штрафних санкцій у бухгалтерському обліку підприємства ДК «Газ України» НАК "Нафтогаз України", враховуючи те, що рішення суду набрало законної сили після набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", - не мають значення. Відображення чи невідображення штрафних санкцій в бухгалтерському обліку підприємств є внутрішнім питанням. З прийняттям рішення суду зобов'язання сторони за договором не припиняється та не виникає (якщо предметом спору є стягнення заборгованості, як в даному випадку). Нарахування штрафних санкцій та компенсаційних втрат (боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних) триває з моменту порушення зобов'язання та не припинилося з прийняттям рішення. Таким чином, доводи скаржника про те, що для списання пені, інфляційних та 3% річних необхідною умовою є відображення такої заборгованості в бухгалтерському обліку підприємства є безпідставними.
Також, на думку судової колегії, не є належним посилання скаржника на п.7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 897 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" визначає механізм списання заборгованності за природний газ, зокрема, зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованність за природний газ відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" . Судом встановлено, що відповідачем дотриманий порядок списання, визначений за п.6 Порядку.
Дійсно, згідно з п.7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97 по 01.01.11, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Однак, вказане положення п.7 Порядку не суперечить і не може обмежувати дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", оскільки Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено списання заборгованості за природний газ за встановленими цим Законом правилами, а постанова Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 р. "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" лише визначає способи та хід процедури такого списання.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Житомирської області від 16.08.2012 р. у справі №2/5025/1226/11 прийнята на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення; ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.08.2012р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №2/5025/1226/11 залишити без змін.
Справу № 2/5025/1226/11 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.