04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
04.10.2012 № 16/5026/709/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Рябухи В.І.
при секретарі Демиденко К.А.
за участю представників:
від позивача - Радіонов В.О. - представник за довіреністю від 25.09.2012 року;
від відповідачів - 1) Григор'єв А.В. - представник за довіреністю від 17.09.2012 року;
2) Григор'єв А.В. - представник за довіреністю від 25.07.2012 року,
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 року
у справі № 16/5026/709/2012 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор»
2) Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівка»
про стягнення 17 700 188, 59 грн.
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівка» як до солідарних відповідачів, про стягнення боргу: самостійно до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» про стягнення простроченої заборгованості по кредитних зобов'язаннях в розмірі 13 275 141,44 грн., та з окремою вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» та його поручителя - Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівка» про солідарне стягнення простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 4 425 047,15 грн., у загальній сумі в розмірі 17 700 188,59 грн., з яких 12 550 000,00 грн. складає заборгованість по кредиту, 1 424 050,00 грн. заборгованості по відсотках, 465 138,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 502 000,00 грн. штрафу за ненадання фінансової інформації, 2 008 000,00 грн. штрафу за ненадання інформації про цільове використання кредиту та 751 000,00 грн. штрафу за порушення строків платежів на підставі кредитного договору № Б045Г/С від 25 липня 2011 року та договору поруки № Б045Г/С-П-1 від 25 липня 2011 року.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 року у справі № 16/5026/709/2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 13 272 425, 42 грн. та 48 272, 12 грн. судового збору. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» та Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівка» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у сумі 4 424 141, 80 грн. та 16 107, 88 грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити п. 2 та п. 3 рішення Господарського суду Черкаської області по справі № 16/5026/709/2012 від 18.07.2012 року шляхом зменшення суми неустойки (штрафних санкцій) на дев'яносто відсотків до 326 100, 00 грн. Встановити порядок виконання п. 3 рішення суду наступним чином: стягнення заборгованості з Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівка» визначеної в п. 3 рішення Господарського суду Черкаської області по справі № 16/5026/709/2012 від 18.07.2012 року проводити після реалізації майна ТОВ «Бужанський цукор», яке перебуває в заставі у ПАТ «КБ «Приватбанк». Відстрочити виконання рішення суду на один місяць.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір штрафних санкцій є занадто великим і не пропорційний порушеним зобов'язанням та збиткам позивача. Крім того, відповідач 1 перебуває у тяжкому фінансовому стані.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» на рішення Господарського суду Черкаської області по справі № 16/5026/709/2012 від 18.07.2012 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А., Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 28.08.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 28.08.2012 року заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив суд рішення Господарського Черкаської області від 18.07.2012 року у справі № 16/5026/709/2012 залишити без змін.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 28.08.2012 року підтримав доводи, викладені ТОВ «Бужанський цукор» в апеляційній скарзі та просив колегію суддів скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 року у справі № 16/5026/709/2012.
Представники відповідача 1 у судове засідання 28.08.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року відкладено розгляд справи до 18.09.2012 року.
10.09.2012 через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ «Бужанський цукор» надійшла заява про відмову від апеляційної скарги.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року, враховуючи перебування судді Пашкіної С.А. у відпустці, керуючись ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., призначено нову колегію суддів для розгляду справи № 16/5026/709/2012 у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А. судді: Рябуха В.І., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року справу № 16/5026/709/2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А. судді: Рябуха В.І., Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін у судове засідання 18.09.2012 року не з'явилися, однак через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ «Бужанський цукор» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року відкладено розгляд справи до 02.10.2012 року.
У судовому засіданні 02.10.2012 року оголошено перерву до 04.10.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2012 року зазначив, що заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд залишити рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 року у справі № 16/5026/709/2012 без змін.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 04.10.2012 року зазначив, що відкликає заяву про відмову від апеляційної скарги та підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 року у справі № 16/5026/709/2012.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 04.10.2012 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 року у справі № 16/5026/709/2012.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Приватбанк» (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір № Б045Г/С (надалі - кредитний договір), у відповідності до якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти з лімітом кредитування 15 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів зі сплатою 18 % річних, а у разі порушення позичальником грошових зобов'язань 36 % річних, зі строком повернення кредиту згідно графіку зменшення поточного ліміту 25 січня 2012 року.
На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у загальному розмірі 12 550 000, 00 грн. дев'ятьма траншами, що підтверджується попередньою вимогою на видачу кредиту від 28 липня 2001 року та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, а саме: платіжне доручення № 101 від 28.07.2011 року на суму 1 850 000,00 грн.; платіжне доручення № 193 від 01.08.2011 року на суму 1 000 000,00 грн.; платіжне доручення № 205 від 05.08.2011 року на суму 1 000 000,00 грн.; платіжне доручення № 271 від 10.08.2011 року на суму 1 000 000,00 грн.; платіжне доручення № 313 від 19.08.2011 року на суму 500 000,00 грн.; платіжне доручення № 330 від 22.08.2011 року на суму 2 500 000,00 грн.; платіжне доручення № 365 від 29.08.2011 року на суму 300 000,00 грн.; платіжне доручення № 366 від 01.09.2011 року на суму 1 800 000,00 грн. та платіжне доручення № 411 від 16.09.2011 року на суму 2 600 000,00 грн.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Також, 25.07.2011 року між Приватним сільськогосподарським підприємством «Олександрівка» (надалі - поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (надалі - кредитор) було укладено договір поруки № Б045Г/С-П-1 (надалі - договір поруки), згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» своїх зобов'язань за кредитним договором № Б045Г/С, згідно якому кредитор надав боржнику кредит в сумі 15 000 000,00 грн., а боржник зобов'язаний повернути кредит в строки згідно додатку № 1 до кредитного договору, сплачувати за його користування 18 % річних в дату сплати процентів, якою є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з жовтня 2011 року, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати 36 % річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі, у обсягу 25 % від суми загальної заборгованості за кредитним договором. Якщо під час виконання кредитного договору зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п. 1.1. договору поруки).
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручаєтеся перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у обсягу 25 % від суми загальної заборгованості за кредитним договором. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Як встановлено судом, відповідно до додатку № 1 до кредитного договору, позичальник повинен був повернути кредитні кошти у повному обсязі у строк до 25.01.2012 року.
Ні, відповідач 1, ні відповідач 2 (в обсязі 25% від суми заборгованості) доказів повернення позивачеві кредитних коштів суду не надав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Факт порушення відповідачами договірних зобов'язань судом встановлено та по суті визнаний відповідачем 1 в апеляційній скарзі. Таким чином, заборгованість відповідача 1 перед позивачем по поверненню кредитних коштів становить 12 550 000, 00 грн.
Згідно із п. А. 6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі 18% річних. У випадку невикористання чи/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує відсоткову ставку на 5% річних за кожен випадок невиконання чи/або неналежного виконання. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення з вказівкою підстав порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування збільшених відсотків. За умови поновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує відсотки в розмірі 18% річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику з вказівкою відсоткової ставки в розмірі 18% річних і дати початку її нарахування.
Відповідно до п. А.7. кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 36% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
За доводами та розрахунками позивача, починаючи з серпня 2011 року позичальник почав допускати заборгованість по сплаті відсотків, яка станом на 21 березня 2012 року досягла розміру 1 424 050,00 грн. і розрахована позивачем за поточною та простроченою заборгованістю по кредиту.
Розрахунок процентів на фактичну суму заборгованості по кредиту за ставками 18% та 36% при умові 360/рік (п. 4.11) зроблено вірно та у відповідності до умов договору, заперечень проти цих розрахунків відповідачі не мають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Факт порушення відповідачем 1 договірних зобов'язань судом встановлено та по суті визнаний ним в апеляційній скарзі. Таким чином, заборгованість відповідача 1 перед позивачем по сплаті процентів за користування кредитними коштами становить 1 424 050, 00 грн.
Відповідно до п. 5.1 кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. А.3, позичальник сплачує банку пеню в розмірі, вказаному у п. А.7, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Така умова договору про встановлення розміру пені відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 549 ЦК України, згідно якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за нормами якого розмір пені, що підлягає сплаті, не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за період нарахування.
За розрахунками позивача, за період з 25 жовтня 2011 року по 21 березня 2012 року позичальник повинен сплати пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів у розмірі 461 517, 16 грн.
Як встановлено колегією суддів, розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору. Крім того, як вбачається із апеляційної скарги, позичальник із розрахунком пені погоджується.
Також, відповідно до п. 2.2.7. позичальник зобов'язується надавати банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів в об'ємі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на всі належні позичальнику рахунки за три останніх місяці, в розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію по вимозі банку, в т.ч. про належне позичальнику на праві власності чи повного господарського володіння майно.
Згідно із п. 2.2.8. кредитного договору щомісячно, в строк до 25 числа, позичальник повинен інформувати банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації.
Пунктом. 5.2. кредитного договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9, 7.1, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку якщо кредит надається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Апелянт зазначає, що всі документи, які вимагалися у відповідності до п.п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитного договору позичальник вчасно передавав відповідальним особам банку по електронній системі, але докази надати не може, оскільки всі комп'ютери у підприємства відібрані.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, колегією суддів встановлено, що відповідач 1 не надав суду належних та допустимих доказів того, що він щоквартально та щомісячно банку документи та інформацію, яка передбачена п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитного договору.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафу за ненадання відповідачем 1 банку фінансової інформації у сумі 502 000, 00 грн. та штрафу за ненадання інформації про цільове використання кредиту у сумі 2 008 000, 00 грн. є обґрунтованими.
Крім того, відповідно до п. 5.8. кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше чим на 30 днів, що стало причиною звернення банку до суду, позичальник сплачує банку штраф, який розраховується по формулі: 1 000,00 грн. + 5% від суми встановленого в п. А.2. ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави в Державному реєстрі обтяження рухомого майна.
Як встановлено судом, у зв'язку із порушенням позичальником більше, ніж на 30 днів грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач був змушений звернутися до суду за відновленням свого порушеного права.
Беручи до уваги викладене, вимога позивач про стягнення 751 000, 00 грн. штрафу за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань є обґрунтованою.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 1 заборгованості по поверненню кредиту у сумі 12 550 000, 00 грн., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 1 424 050, 00 грн., пені у сумі 465 138, 59 грн., штрафу за ненадання фінансової інформації у сумі 502 000, 00 грн., штрафу у розмірі 2 008 000, 00 грн. за ненадання інформації про цільове використання кредиту та 751 000, 00 грн. штрафу за порушення строків оплати.
Водночас, з відповідача 2 у відповідності до п. 1.2 договору поруки підлягає стягненню 25 % загального розміру заборгованості відповідача 1. Враховуючи зазначене, з відповідача 2 підлягає стягненню 4 424 141, 80 грн.
Однак, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач 2 - ПСП «Олександрівка» подав заяву про зменшення суми штрафу до 282 026, 07 грн., з мотивів того, що позичальник зміг би вчасно погасити свої борги, якби позивач дав згоду на реалізацію заставленого майна, про що в банк відповідачами було подано відповідні пропозиції, але позитивного результату не досягнуто. Крім того, стягнення боргу в розмірі більше 4 000 000, 00 грн. призведе до банкрутства підприємства.
У відповідності до ст. 83 ГПК України при прийнятті рішення суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому п. 2.2. і 2.2.1. договору поруки прямо передбачено, що позивач-банк зобов'язаний у випадку невиконання позичальником будь-якого свого зобов'язання за кредитним договором, що передбачені п. 1.1. договору поруки (від сплати позики до штрафу), направити на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.
За змістом п. 5.2. кредитного договору, при порушенні будь-якого із обов'язків згідно п. 2.2.7 та 2.2.8 кредитного договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту (тобто він не очікує направлення вимог від банку про сплату штрафу, а сплачує його сам і позивач очікує добровільної сплати штрафу від позичальника відразу після порушення ним певного зобов'язання).
Таким чином, після першого ж порушення позичальником будь-якого зобов'язання, яке тягне за собою штраф і за наявності факту несплати цього штрафу після закінчення певного кварталу чи місяця, позивач зобов'язаний направити на адресу поручителя повідомлення про суть невиконаного зобов'язання.
Нараховуючи штрафи з жовтня 2011 року позивач вимогу про виконання зобов'язання із вказівкою сум штрафів направив позичальнику та поручителю лише у квітні 2012 року.
Так, поручитель прямо не зобов'язаний ні згідно кредитного договору, ні згідно договору поруки контролювати виконання позичальником обов'язків подачі звітності банку. Ці договори не передбачають і права поручителя на такі контролюючі дії відносно позичальника. Отже єдиним джерелом інформації про невиконання позичальником зобов'язань для поручителя є банк, який в даному конкретному випадку не виконав своїх прямих зобов'язань, згідно п. 2.2.1. договору поруки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що беззаперечно можна погодитися із тим, що поручитель несе відповідальність лише за штрафи, які нараховані за перший порушений позичальником квартал та місяць неподачі звітності банку та за штраф у повному розмірі, за порушення строків оплати (оскільки штрафів заявлено до стягнення три види).
Зважаючи на те, що якби позивач вчасно після першого кварталу і місяця прострочки повідомив поручителя про прострочку позичальника, то поручитель мав би можливість запобігти іншим прострочкам, за які нараховано штраф і загальна суму штрафу склала б лише 1 253 000,00 грн.:
12 550 000,00 х 2% (за 1 квартал, а не за 2) = 251 000,00 грн.
12 550 000,00 х 2% х 1 (за 1 місяць, а не за 18) = 251 000,00 грн.
751 000, 00 грн. (без змін)
25% з цієї суми складає лише 313 250,00 грн. (1253000,00 х 25%).
З підстав викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що є підстави для зменшення відповідальності поручителя у виді штрафу до сплати ним лише 313 250,00 грн., тобто на 502 000,00 грн. менше від нарахованої йому суми штрафів за позовними вимогами.
Заперечуючи проти прийнятого місцевим судом рішення про задоволення вищевказаних вимог, відповідач 1 просить апеляційний суд змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 року шляхом зменшення суми неустойки (штрафних санкцій) на 90% до 326 100, 00 грн. та відстрочити виконання рішення суду на один місяць.
Апелянт зазначає, що не погоджується із розміром штрафних санкцій, оскільки вони є занадто великими та непропорційні порушеним зобов'язанням та збиткам банку.
Крім того, ТОВ «Бужанський цукор» знаходиться в тяжкому фінансовому стані, що підтверджується копіями фінансових звітів.
Відповідно до 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з п.3, 6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п.3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Отже, для зменшення судом штрафу заінтересована особа повинна довести незначність прострочення виконання, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання та, що даний випадок є винятковим.
Згідно із ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Обґрунтовуючи зменшення розміру штрафу та відстрочення виконання рішення суду на один місяць, відповідач 1 посилається на свій скрутний фінансовий стан, в підтвердження чого надає копії фінансових звітів.
Водночас, у відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Так, відповідач 1 не обґрунтував неможливість подання до суду першої інстанції доказів, які б підтверджували його тяжкий фінансовий стан та обставини, що обґрунтовували можливість зменшення розміру штрафу та/або відстрочення виконання рішення.
Крім того, відповідні заяви про зменшення розміру штрафу та відстрочення виконання рішення суду мали б бути подані в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування/зміни апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду за відсутності підстав для такого скасування/зміни, передбачених статтею 104 ГПК.
Беручи до уваги викладене, розглянувши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підставі для зменшення розміру штрафу та відстрочення виконання рішення суду.
Також, відповідач 1 просить апеляційний суд змінити рішення суду першої інстанції шляхом стягнення заборгованості з Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівка» після реалізації майна ТОВ «Бужанський цукор», яка перебуває в заставі перед ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Отже, враховуючи приписи ст. 121 ГПК України, зміна способу виконання рішення може бути здійснена тільки судом, який прийняв рішення та видав виконавчий документ при наявності обставин, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за окремою заявою сторони або за ініціативою суду після видачі виконавчого документа.
Так, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції виконавчий документ по справі № 16/5026/709/2012 не видавався та відповідачем 1 заява про зміну способу виконання рішення до Господарського суду Черкаської області не подавалася. А отже, і підстави для зміни способу виконання рішення відсутні.
Також, колегія суддів відзначає, що у суду апеляційної інстанції відсутні права щодо здійснення зміни способу виконання рішення, оскільки таке право надано суду першої інстанції.
Крім того, як зазначалося вище, зміна способу виконання рішення не є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Щодо посилання апелянта на занадто великий розмір штрафних санкцій, то апеляційний суд зазначає наступне.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (Постанова ВСУ від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08).
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 року у справі № 16/5026/709/2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бужанський цукор» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2012 у справі № 16/5026/709/2012 - без змін.
3. Матеріали справи № 16/5026/709/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Дідиченко М.А.
Судді Пономаренко Є.Ю.
Рябуха В.І.