04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
10.09.2012 № 5011-66/5538-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Лобаня О.І.
секретар судового засідання Криворотько В.В.,
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 10.09.2012 року розглянувши матеріали апеляційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю «Захід ТМ»
на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року
у справі №5011-66/5538-2012 (суддя Гончаров С.А.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід ТМ»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Меконг Фуд»
про визнання недійсним договору на поставку товарів №16 від 17 грудня 2009 року, -
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року у справі
№5011-66/5538-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Захід ТМ» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року у справі №5011-66/5538-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 року у справі
№5011-66/5538-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Захід ТМ» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 30.07.2012 року за участю уповноважених представників сторін.
30.07.2012 року до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні його апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року у справі
№5011-66/5538-2012.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі №5011-66/5538-2012 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 10.09.2012 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.07.2012 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених позивачем в скарзі.
Представник позивача у судові засідання не з'являлись, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 10.09.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору на поставку товарів №16 від 17.12.2009 року у зв'язку з наступним.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.12.2009 року між ТОВ «Захід ТМ» (далі - покупець) та ТОВ «Меконг Фуд» (далі - постачальник) було укладено договір №16 на поставку товарів (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такий товар та своєчасно оплачувати його вартість. Постачальник зобов'язується постачати покупцю товар, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами та в асортименті, які зазначені у протоколі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору сторонами погоджено, що асортимент та кількість товару визначаються сторонами на кожну партію окремо; термін поставки складає 2 календарних дні від дати подання замовлення; документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджене постачальником замовлення покупця, що надсилається постачальнику факсовим повідомленням, телефонограмою чи будь-яким іншим зручним для сторін способом.
Згідно з п. 2.1. договору та протоколу розбіжностей до договору №16 від 17.12.2009 року ціна товару, що постачається, зазначається у протоколі договірної ціни.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору на поставку товарів №16 від 17.12.2009 року у зв'язку з тим, що його зміст суперечить вимогам законодавства України, що, на думку позивача, є порушенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами спірний договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Відповідно до ч. 2 цієї статті, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до п. 1.2. договору сторонами погоджено, що асортимент та кількість товару визначаються сторонами на кожну партію окремо; термін поставки складає 2 календарних дні від дати подання замовлення; документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджене постачальником замовлення покупця, що надсилається постачальнику факсовим повідомленням, телефонограмою чи будь-яким іншим зручним для сторін способом.
Згідно з п. 2.1. договору та протоколу розбіжностей до договору №16 від 17.12.2009 року ціна товару, що постачається, зазначається у протоколі договірної ціни.
Тобто, керуючись п. 1.2., 2.1. договору, слід зробити висновок, що сторонами узгоджено такі істотні умови договору як кількість, асортимент, ціна товару та строки поставки.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи скаржника щодо відсутності у спірному договорі таких істотних умов як асортимент, кількість та ціна товару та в ньому не визначено строків поставки не відповідають дійсності.
Також, як вбачається із матеріалів справи, сторонами виконувались умови договору без будь-яких претензій з 21.01.2011 року по 14.03.2011 року, що підтверджується видатковими накладними за якими позивач поставляв відповідачу товар (а.с. 19-30).
Тобто, вказані дії позивача свідчать про узгодження сторонами таких умов договору як асортимент, кількість та ціна товару.
Таким чином, колегія суддів, дослідивши умови укладеного сторонами договору на поставку товарів №16 від 17.12.2009 року, не вбачає наявності підстав для висновку, що умови, встановлені чинним законодавством було порушено при його укладенні. Крім того, на думку колегії суддів, вказаний договір укладено за наявності взаємної волі сторін та з погодженням всіх необхідних істотних умов договору.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що наведені позивачем доводи в обгрунтування підстав недійсності спірного договору не є обставинами, які доводять недійсність договору в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, оскільки доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.
Враховуючи вище викладене, рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року у справі №5011-66/5538-2012 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Захід ТМ» без задоволення.
Керуючись ст. ст. 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Захід ТМ» на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року у справі
№5011-66/5538-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року у справі
№5011-66/5538-2012 залишити без змін.
3. Справу №5011-66/5538-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Ткаченко Б.О.
Лобань О.І.