09 жовтня 2012 року Справа № 5002-23/2016-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Плута В.М.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача Ренгевич Андрій Володимирович, довіреність № 02/12 від 03.01.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез";
відповідача не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро"
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 14 серпня 2012 року у справі № 5002-23/2016-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (пр. Маяковського, 3, Запоріжжя, 69035)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" (вул. Московська, 7, Котельникове, Красногвардійський р-н, 97034)
про стягнення 726 740, 35 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулось до господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" про стягнення боргу у сумі 596 351,41 грн., пені у сумі 54 492, 84 грн., штрафу у сумі 59 408, 26 грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції у сумі 5 940,84 грн., 3% річних у сумі 10 547, 00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2012 року у справі № 5002-23/2016-2012 позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 596 351, 41 грн. основного боргу, 53 902, 89 грн. пені, 59 408, 26 грн. штрафу, 5 940, 84 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 10 547, 00грн. 3% річних.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник зазначає, що зобов'язання за договором поставки були припинені шляхом прийняття засобів захисту рослин у рахунок оплати за договорами про надання послуг з вирощування гібридного насіння соняшнику від 20.04.11.
Крім того, заявник зазначає, що укладаючи договір постачання відповідач передбачав, що він віднесе вартість отриманих засобів захисту рослин у рахунок оплати за договорами від 20.04.11.
Також, заявник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Від відповідача до початку розгляду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю повноважного представника у іншому судовому процесі.
Судова колегія не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, відповідач не надав доказів того, що його явка може вплинути на оцінку доказів у справи, крім того додаткових документів до апеляційної скарги відповідач не надав та матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини між сторонами, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача.
Розпорядженням від 09.10.11 суддю Голика В.С. замінено у складі колегії на суддю Плута В.М.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
28 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" (покупець) був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК280411/3 (т.1,а.с.11-12).
Згідно з п.1.1 договору у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал, (далі - товар або насіння) та хімічні засоби захисту рослин (товар або препарати), а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Згідно п. 2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору.
Таким чином, позивач зобов'язався передати у власність відповідача: згідно специфікації № 1 до договору від 28.04.11 товар на загальну суму 16 383, 84 грн.(т.1,а.с.13); згідно специфікації № 2 до договору від 24.05.11 товар на загальну суму 181 020,00 грн.(т.1,а.с.14); згідно специфікації № 3 до договору від 30.05.11 товар на загальну суму 257 772, 4 грн.(т.1,а.с.15); згідно специфікації № 4 до договору від 24.06.11 товар на загальну суму 76 421,52грн.(т.1,а.с.16); згідно специфікації № 5 до договору від 12.07.11 товар на загальну суму 38 071, 78грн.(т.1,а.с.17); згідно специфікації № 6 до договору від 29.07.11 товар на загальну суму 24 412, 96 грн. (т.1,а.с.18).
Згідно п. 2.2 вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом. Отже, вартість договору становить 596 351, 41 грн. і складається із 594 082,58 грн. - ціни товару та 2 268, 83 грн. процентів за користування товарним кредитом.
Згідно з п. 5.1 договору постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати.
Згідно із п. 6.1 договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.
Пунктом 8.2.3 договору передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Також, п. 8.2.3 договору передбачено, що якщо прострочення платежу складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості простроченого платежу. Прострочення відповідачем платежу за договором є підставою для застосування штрафу.
Відповідно до п. 8.4 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором здійснюється до моменту їх виконання.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які залишилися невиконаними (п.10.1 договору).
Згідно із специфікацією №1 від 28.04.11 відповідач зобов'язався оплатити позивачеві товар у наступні строки: перший платіж у сумі 16 383,84 грн. і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 73,62 грн., а всього 16 457,46 грн. у строк не пізніше 25.10.11 (т.1,а.с.13).
Згідно із специфікацією № 2 від 24.05.11 відповідач зобов'язався оплатити позивачеві товар у наступні строки: перший платіж у сумі 181 020,00 грн. і проценти за користування товарним у розмірі 748,88 грн., а всього 181 768,88 грн. у строк не пізніше 25.10.11 (т.1,а.с.14).
Згідно із специфікацією № 3 від 30.05.11 відповідач зобов'язався оплатити позивачеві товар у наступні строки: перший платіж у сумі 257 772,48 грн. і проценти за користування товарним у розмірі 1 038,15 грн., а всього 258 810,63 грн. у строк не пізніше 25.10.11 (т.1,а.с.15).
Згідно із специфікацією № 4 від 24.06.11 відповідач зобов'язався оплатити позивачеві товар у наступні строки: перший платіж у сумі 76 421,52 грн. і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 244,97 грн., а всього 76 666,49 грн. у строк не пізніше 25.10.11 (т.1,а.с.16)
Згідно із специфікацією № 5 від 12.07.11 відповідач зобов'язався оплатити позивачеві товар у наступні строки: перший платіж у сумі 38 071,78 грн. і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 106,39 грн., а всього 38 178,17 грн. у строк не пізніше 25.10.11 (т.1,а.с.17)
Згідно із специфікацією № 6 від 29.07.11 відповідач зобов'язався оплатити позивачеві товар у наступні строки: перший платіж у сумі 24 412,96 грн. і проценти за користування товарним кредитом у розмірі 56,85 грн., а всього 24 469,81 грн. у строк не пізніше 25.10.11 (т.1,а.с.18).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар у повному обсязі згідно специфікацій №1-6, що підтверджується видатковими накладними: № А-00003944 від 12.05.11 на загальну суму 16383,84 грн. (т.1,а.с.19); № А-00004092 від 24.05.11 на загальну суму 181 020, 00 грн.(т.1,а.с.20); № А-00004126 від 30.05.11 на загальну суму 257 772,48 грн. (т.1,а.с.21); № А-00004279 від 24.06.11 на загальну суму 76421,52 грн. (т.1,а.с.22); № А-00004309 від 12.07.11 на загальну суму 38 071,78 грн. (т.1,а.с.23); № А-00004332 від 29.07.11на загальну суму 24412,96 грн. (т.1,а.с.24).
Факт отримання товару відповідачем не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання цінностей (т.1,а.с.19 на звороті-24 на звороті).
Проте, отриманий відповідачем товар оплачений не був, відсотки за користування товарним кредитом сплачені не були, що стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" боргу у сумі 596 351,41 грн., пені у сумі 54 492, 84 грн., штрафу у сумі 59 408, 26 грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції у сумі 5 940,84 грн., 3% річних у сумі 10 547, 00 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК280411/3 від 28 квітня 2011 року (т.1,а.с.11-12).
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладення договору.
Згідно з п. 5.1 договору постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати.
Згідно із п. 6.1 договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.
Згідно специфікацій №1-6 до договору та п. 5.1 договору визначено, що отриманий товар та відсотки за товарним кредитом мають бути оплачені у строк не пізніше 25.10.11 (т.1,а.с.13-18). Таким чином, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України, отриманий товар та відсотки мали бути оплачені до 25.10.11.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар у повному обсязі згідно специфікацій №1-6, що підтверджується видатковими накладними (т.1,а.с.19-24). Факт отримання товару відповідачем не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання цінностей (т.1,а.с.19 на звороті-24 на звороті).
Проте, отриманий відповідачем товар оплачений не був, відсотки за користування товарним кредитом сплачені не були.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" 596 351, 41 грн. заборгованості за договором № № ТК280411/3 від 28 квітня 2011 року (594 082,58 грн. - вартість товару та 2 268, 83 грн. процентів за користування товарним кредитом), підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.
Позивач у своєму позові просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 10 547, 00 грн. -3% річних за період з 26.10.11 по 28.05.12 та 5 940,84 грн. інфляційних витрат за листопад 2011 року - березень 2012 року.
Перевіривши розрахунки інфляційних витрат (т.1,а.с.33) за період прострочення судова колегія зазначає, що вони є вірними та проведені відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі 62-97р від 03.04.97.
Перевіривши розрахунки 3% річних (т.1,а.с.34), судова колегія вважає їх вірними.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 10 547, 00 грн. -3% річних та 5 940,84 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.4 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором здійснюється до моменту їх виконання. Отже, враховуючи приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, сторони правомірно інший встановили порядок нарахування штрафних санкцій.
Пунктом 8.2.3 договору передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 54 492, 84 грн. пені за період 26.10.12 по 28.05.12.
Розглянувши розрахунок суми пені, судова колегія зазначає наступне.
Розраховуючи суму пені, позивач виходив з облікової ставки НБУ у розмірі 7,75 %, однак, починаючи з 23.03.12 розмір облікової ставки дорівнює 7,5 %. Тому у період з 23.03.12 по 28.05.12 сума пені повинна розраховуватись виходячи з облікової ставки НБУ у розмірі 7,5 %.
З огляду на викладене, суд першої інстанції здійснивши перерахунок суми пені, правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 53 902, 89 грн.
Відповідно до частини 3 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.2.3 договору передбачено, що якщо прострочення платежу складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості простроченого платежу. Прострочення відповідачем платежу за договором є підставою для застосування штрафу.
Оскільки відповідачем прострочено шість платежів та прострочення складає понад 30 календарних днів, то позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 59 408, 26 грн. підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що зобов'язання за договором поставки були припинені шляхом прийняття засобів захисту рослин у рахунок оплати за договорами про надання послуг з вирощування гібридного насіння соняшнику від 20.04.11, та про те, що укладаючи договір постачання відповідач передбачав, що він віднесе вартість отриманих засобів захисту рослин у рахунок оплати за договорами від 20.04.11, не можуть бути підставою для відмови у позові.
Так, дійсно між сторонами були укладені договори про надання послуг з вирощування гібридного насіння соняшнику №01/04-пр011 від 20.04.11 (т.1, а.с.62-69) та №02/04-пр011 від 20.04.11 (т.1,а.с.70-77). Пунктом 5.2 договорів передбачена можливість оплати робіт зустрічною поставкою засобів захисту рослин та насіння сільськогосподарських культур за окремими договорами.
Проте, у договорі поставки № ТК280411/3 від 28 квітня 2011 року (т.1,а.с.11-12) не зазначено, що поставка товару здійснюється у рахунок оплати послуг за договорами №01/04-пр011 від 20.04.11 та №02/04-пр011 від 20.04.11 та у договорі поставки чітко визначений прядок оплати поставленого товару.
Крім того, частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 статті 601 Цивільного кодексу України.
Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони.
У матеріалах справи і у відповідача немає доказів звернення з заявою до позивача про зарахування вартості поставленого товару у рахунок оплати послуг за договорами №01/04-пр011 від 20.04.11 та №02/04-пр011 від 20.04.11.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки для роз'яснення питань, які виникають у ході розгляду даної справи, спеціальні знання не потрібні, та суд самостійно може встановити обставини справи та надати їм належну правову оцінку.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду першої інстанції прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2012 року у справі № 5002-23/2016-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді В.М. Плут
В.В.Сотула
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (пр. Маяковського, 3, Запоріжжя, 69035)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" (вул. Московська, 7, Котельникове, Красногвардійський р-н, 97034)