04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
09.10.2012 № 5011-33/8196-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пашкіної С.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Кобець М.О.
за участю представників:
від позивача: Лесун О.М. - представник за довіреністю від 18.06.2012 року;
від відповідачів: 1) Будниченко О.В. - представник за довіреністю від 27.12.2010 року;
2) Кутько А.Ю. - представник за довіреністю від 11.06.2012 року,
розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року
у справі № 5011-33/8196-2012 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ»
до 1) Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Солідарність»
про визнання договору припиненим
Товариство з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Солідарність» про визнання договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року припиненим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що додатковим договором № 18106К31/5/2159 до кредитного договору, збільшено плату за користування кредитом та встановлено процентну ставку для швейцарських франків у розмірі не менше 10% річних. Однак, позивач, який є поручителем за кредитним договором, не надавав свою згоду на збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом у швейцарських франках з 9,5% річних на 10% річних, і як наслідок - на збільшення обсягу його відповідальності, а тому на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, позивач вважає, що договір поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року повинен бути визнаним припиненим.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року у справі № 5011-33/8196-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що суд першої інстанції приймаючи рішення по справі не взяв до уваги те, що поручитель не давав згоду на збільшення розміру процентної ставки (що призводить до автоматичного збільшення розміру основного зобов'язання), а також те, що договір поруки не містить положень, які б свідчили про можливість зміни в односторонньому порядку розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 року по справі № 5011-33/8196-2012 (склад суддів: головуючий - Дідиченко М.А., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.) порушено апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року та призначено її розгляд на 28.08.2012 року.
У судовому засіданні 28.08.2012 року оголошено перерву до 06.09.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 06.09.2012 року підтримав подану апеляційну скаргу, просив колегію суддів рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року скасувати та прийти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача 1 у судовому засіданні 06.09.2012 року заперечували проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року залишити без змін.
Представник відповідача 2 у судове засідання 06.09.2012 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2012 року відкладено розгляд справи до 09.10.2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2012 року підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 у судовому засіданні 09.10.2012 року заперечували проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просили суд рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.08.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (надалі - банк) та Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позичальник) укладено кредитний договір № 1810К31/2159 (надалі - кредитний договір).
Пунктом. 3.1. кредитного договору передбачено, що відповідно до положень та умов договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 16 000 000,00 доларів США, на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов даного договору.
Відповідно до п. 3.2.5. кредитного договору, процентна ставка за кредитом встановлюється таким чином: для доларів США: LIBOR USD (6m) + 5,75 % річних, але не менше 11,5 % річних; для євро: EURIBOR (6m) +7% річних, але не менше 10,5 % річних; для швейцарських франків: LIBOR CHF (6m) + 7,6 % річних, але не менше 9,5 % річних.
Також, між сторонами кредитного договору підписані додаткові договори до нього, які змінювали та/або доповнювали кредитний договір, а саме: № 1810К31-1/2159 від 12.09.2006 року, № 18106К31-2/2159 від 20.12.2006 року, № 18106К31-3/2156 від 22.01.2007 року, № 18106К31-4/2159 від 06.07.2007 року, № 18106К31-5/2159 від 31.08.2007 року, № 18106К31-6/2159 від 07.11.2007 року, № 18106К31-7/2159 від 31.01.2008 року, № 18106К31-8/2159 від 29.08.2008 року, № 18106К31-9/2159 від 15.01.2009 року, № 18106К31-10/2159 від 06.02.2009 року, № 18106К31-11/2159 від 27.02.2009 року, № 18106К31-12/2159 від 05.03.2009 року, № 18106К31-13/2159 від 14.03.2009 року, № 18106К31-14/2159 від 28.08.2009 року, № 18106К31-15/2159 від 29.09.2009 року, № 18106К31-16/2159 від 29.10.2009 року, № 18106К31-17/2159 від 01.12.2009 року, № 18106К31-18/2159 від 04.02.2010 року, № 18106К31-19/2159 від 30.03.2010 року, № 18106К31-20/2159 від 27.09.2011 року, № 18106К31-21/2159 від 08.11.2011 року.
Так, додатковим договором № 18106К31-5/2159 від 31.08.2007 року до кредитного договору № 18106К/31/2159 від 18.08.2006 року сторони погодили, що процентна ставка за кредитом з 01.08.20207 року становить LIBOR CHF (6m) + 7,16%, але не менше 10% річних.
19.08.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (надалі - кредитор), Багатопрофільним підприємством «Солідарність» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» (надалі - поручитель) укладено договір поруки № 18106Р11 (надалі - договір поруки), відповідно до п. 3.1. якого, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників (п. 3.2 договору поруки).
Основним зобов'язанням, відповідно до договору поруки, є кредитна угода від 18.08.2006 року № 18106К31/2159, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 16 000 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення основного боргу 18.08.2011 року на умовах, визначених кредитною угодою.
Також, між сторонами договору поруки підписані додаткові угоди № 18106Р11-1 від 20.11.2008 року, № 18106Р11-2 від 28.04.2010 року та № 18106Р11-3 від 08.11.2011 року, відповідно до умов яких вносилися зміни до договору поруки, а саме змінився ліміт заборгованості та кінцевий строк погашення основного боргу за кредитною угодою.
Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначив, що він як поручитель за кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006 року не погоджувався на збільшення процентної ставки за користування кредитом, а отже і на збільшення обсягу своєї відповідальності, а тому на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року повинен бути визнаний припиненим.
Як вбачається з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється:
- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Положеннями п. 7.4. договору поруки встановлено, дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов'язання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки зобов'язання за кредитним договором (основним договором за договором поруки) боржником чи будь-якою іншою особою не виконані, що підтверджується ухвалою про порушення провадження у справі № 5011-34/6378-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Солідарність», Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» про стягнення 194 572 627,87 грн. та 75 985,08 шв. Франків та відповідно до умов договору не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання, тому відсутні правові підстави для визнання договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року припиненим.
Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Водночас, розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як зазначалося вище, 18.08.2006 року між відповідачами був укладений кредитний договір № 1810К31/2159, відповідно умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 16 000 000,00 доларів США, із строком повернення кредиту 18.08.2011 року та сплатою процентів за користування кредитом: для доларів США: LIBOR USD (6m) + 5,75 % річних, але не менше 11,5 % річних; для євро: EURIBOR (6m) +7% річних, але не менше 10,5 % річних; для швейцарських франків: LIBOR CHF (6m) + 7,6 % річних, але не менше 9,5 % річних.
При цьому, додатковим договором від 31.08.2007 року до кредитного договору сторони передбачили, що процентна ставка за кредитом до 01.08.2007 року становить LIBOR CHF (6m) + 7,6 % річних, але не менше 9,5 % річних, а з 01.08.2007 року - LIBOR CHF (6m) + 7,16 % річних, але не менше 10 % річних.
Крім того, додатковими угодами від 29.08.2008 року, від 29.10.2009 року та від 04.02.2010 року до кредитного договору, сторони не одноразово підтверджували, що процентна ставка за користування кредитом становить LIBOR CHF (6m) + 7,16 % річних, але не менше 10 % річних.
19.08.2006 року між відповідачами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» у якості поручителя було укладено договір поруки № 18106Р11, відповідно до п. 3.1. якого, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників (п. 3.2 договору поруки).
Під основним зобов'язанням згідно вказаного договору розуміється зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту. Кредитна угода - це кредитна угода від 18.08.2006 року № 18106К31/2159, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 16 000 000,00 доларів США з кінцевим строком погашення основного боргу 18.08.2011 року на умовах, визначених кредитною угодою.
До того ж, 12.11.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 18106Р11-1 до договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року, відповідно до якої передбачили, що під кредитною угодою за договором поруки розуміється кредитна угода від 18.08.2006 року № 18106К31/2159, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 19 485 026, 00 швейцарських франків з кінцевим строком погашення основного боргу 18.08.2012 року на умовах, визначених кредитною угодою.
28.04.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 18106Р11-2 до договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року, відповідно до якої передбачили, що під кредитною угодою за договором поруки розуміється кредитна угода від 18.08.2006 року № 18106К31/2159, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 19 485 026, 00 швейцарських франків з кінцевим строком погашення основного боргу 25.12.2014 року на умовах, визначених кредитною угодою.
08.11.2011 року сторони уклали додаткову угоду № 18106Р11-3 до договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року, відповідно до якої передбачили, що під кредитною угодою за договором поруки розуміється кредитна угода від 18.08.2006 року № 18106К31/2159, яка укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 173 143 570, 82 грн. з кінцевим строком погашення основного боргу 25.12.2014 року на умовах, визначених кредитною угодою.
Отже, підписуючи додаткові угоди до договору поруки сторони, у тому числі поручитель, дійшли погодження, що під основним зобов'язанням за договором поруки розуміється кредитний договір № 18106К31/2159 від 18.08.2006 року із змінами внесеними до нього щодо ліміту заборгованості, строку повергнення та інших умов визначених кредитним договором.
Таким чином, оскільки після підписання додаткових угод до кредитного договору, якими було змінено розмір процентної ставки, поручителем було укладено додаткові угоди до договору поруки, в яких він погоджувався про зміну умов визначених в кредитному договорі № 18106К31/2159 від 18.08.2006 року, колегія суддів приходить до висновку щодо погодження поручителем розміру процентної ставки за користування кредитом на рівні LIBOR CHF (6m) + 7,16 % річних, але не менше 10 % річних.
Крім того, колегія суддів наголошує, що чинним законодавством України не передбачено обов'язкового підписання поручителем письмового погодження щодо зміни умов основного зобов'язання.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що поручителем було погоджено зміни внесені до кредитного договору, у тому числі і щодо збільшення розміру процентної ставки, шляхом підписання додаткових угод до договору поруки де відображалися відповідні зміни, а тому підстави для припинення договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року відсутні.
При цьому, обставини встановлені апеляційним судом не є підставами для скасування чи зміни рішення першої інстанції, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року у справі № 5011-33/8196-2012 без змін.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року у справі № 5011-33/8196-2012 - без змін.
3. Матеріали справи № 5011-33/8196-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Дідиченко М.А.
Судді Пашкіна С.А.
Пономаренко Є.Ю.