04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
09.10.2012 № 34/569
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі Коваленко В.С.
за участю представників:
позивача - Харченко Р.М.;
відповідача 1 - не з'явилися;
відповідача 2 - не з'явилися;
третьої особи - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед»
на рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2012
у справі № 34/569 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
до 1. Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед»;
2. Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросервіс - Україна»
про звернення стягнення на акції
У грудні 2010 Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі позивач) звернулося з позовом до Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед» (Республіка Кіпр) (далі - відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (далі - відповідач-2), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросервіс - Україна» про звернення стягнення на акції.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.12.2010 порушено провадження у справі № 34/569.
Також зазначеною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросервіс - Україна» (далі - третя особа).
04.04.2012 представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині вимог до ПАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України просив припинити провадження у справі.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2012 припинено провадження у справі № 34/569 в частині вимог до ПАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів».
У матеріалах справи містяться докази належного повідомлення та вручення відповідачу-1 нотаріально засвідченого перекладу англійською та грецькою мовами, позовної заяви з доданими до неї документами та ухвали від 31.12.2010 № 34/569.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.04.2012 позов задоволено, звернуто стягнення за договором застави акцій № 11/1-2233 від 23.07.2007 на 16089 акцій, номінальною вартістю 1,05 грн. Відкритого акціонерного товариства «Макаронна фабрика», які належать Приватній акціонерній компанії з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед» для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за Генеральною кредитною угодою від 31.07.2001 в сумі 89794182,43 грн. та 3540559,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 04.04.2012 відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 34/569.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012, 26.07.2012, 28.08.2012, 20.09.2012, у зв'язку з неявкою представників відповідачів та третьої особи, розгляд справи № 34/569 відкладався.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення.
В засідання суду, призначене на 09.10.2012, представники відповідачів та третьої особи вп'яте не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, поважних причин відсутності суду не надано.
У матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача-1 (нерезидента) про розгляд справи № 34/569 в апеляційній інстанції відповідно до вимог Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 18.03.2006. Крім цього, повноважному представнику відповідача-1 відомо про розгляд вказаної скарги в апеляційній інстанції, про що свідчить подане ним до суду клопотання про відкладення судового розгляду.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:
31.07.2001 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду, відповідно до умов якої кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, а позичальник зобов'язався використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих процентів відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках угоди.
З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника за генеральною кредитною угодою б/н від 31.07.2001 між позивачем (заставодержатель) та Приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед» (заставодавець) укладено договір застави акцій № 11/1-2233 від 23.07.2007 (далі - Договір застави).
Відповідно до пункту 1.1 Договору застави цей договір забезпечує вимогу заставодержателя, що випливає з генеральної кредитної угоди № б/н від 31.07.2001 (далі - Угода), укладеної між заставодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросервіс - Україна» (далі - позичальник) та кредитних договорів, укладених в рамках Угоди, за умовами якої позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти у розмірі 110000000,00 грн., сплатити проценти за його користування у розмірах, строки, а також неустойку у випадках, передбачених кредитними та цим договорами.
Згідно з п. 1.2 Договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу наступні цінні папери (далі - предмет застави): прості іменні акції емітента ВАТ «Макаронна фабрика»; номінальна вартість 1,05 грн. за 1 штуку; кількість цінних паперів, що передаються в заставу - 16 089 штук.
Відповідно до пункту 1.3 Договору застави предмет застави є власністю заставодавця, що підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах № 3675 від 23.07.2007, виданою депозитарною установою - Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», яка надається заставодержателю при підписанні даного Договору.
Згідно з пунктом 1.4 Договору заставодавець гарантує, що він є єдиним власником предмету застави та уповноважений розпоряджатися предметом застави, який не заставлений по іншим договорам, не перебуває в податковій заставі, на нього не накладено арешт, він не є предметом судового спору та стосовно предмету застави не укладено угод з третіми особами, що можуть передбачити передачу останнім права володіння, користування або розпорядження предметом застави.
Відповідно до пункту 2.1.5 Договору заставодавець зобов'язується у випадку звернення стягнення на предмет застави, передбаченого п. 2.3.1 цього договору, надати заставодержателю або безпосередньо зберігачу розпорядження на блокування та списання цінних паперів з рахунку у цінних паперах та зарахування їх на рахунок заставодержателя.
Згідно з пунктом 2.2.1 Договору заставодержатель зобов'язується після виконання позичальником своїх зобов'язань за Угодою та кредитними договорами, укладеними в рамках Угоди, зазначеними в п. 1.1, забезпечених заставою, надати останньому документ, що підтверджує таке виконання і є підставою для припинення блокування цінних паперів, що є предметом застави.
Відповідно до пункту 2.3.1 Договору застави заставодержатель має право звертати стягнення на предмет застави у випадку порушення заставодавцем умов даного договору та порушення позичальником своїх зобов'язань за Угодою та кредитними договорами, укладеними в рамках Угоди, а також у випадку реорганізації або ліквідації заставодавця.
Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, здійснюється самостійно заставодержателем будь-яким прийнятим для нього способом до повного покриття забезпеченої заставою вимоги, сплати нарахованих за кредитними договорами, укладеними в рамках Угоди, штрафних санкцій та відшкодування витрат, пов'язаних з реалізацією предмета застави. Решта цінних паперів, що залишилась після повного погашення зазначеної заборгованості, повертається заставодавцю (п. 4.1 Договору застави).
Спір у справі виник внаслідок невиконання позичальником зобов'язання за кредитними договорами, в зв'язку з чим у останнього перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 89794182,43 грн. та на суму 3540559,80 грн., та в свою чергу наявністю підстав для звернення стягнення на 26% заставних акцій.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» згідно ухвали господарського суду м. Києва від 01.06.2009 визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі № 49/277-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна», а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, обставини щодо наявності непогашених вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна» не підлягають повторному доведенню.
Відповідно до ч.1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).
Відповідно до статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Положеннями ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до статті 53 Закону України «Про заставу» якщо законом чи договором не передбачено інше, застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу. Застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, на ім'я якої було видано цінний папір. За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса або банку.
Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 590 ЦК України також передбачає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Належними доказами підтверджується наявність у позичальника перед позивачем зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, а тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 23.07.2007 є правомірними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 21/112.
Таким чином, судом першої інстанції було звернуто вказане стягнення на предмет застави у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у даній справі в частині вимог до ПАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Доводи Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед» стосовно порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс - Україна» в листопаді 2008 року та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що в свою чергу зупиняє заходи звернення стягнення на заставлені акції, є необґрунтованими, оскільки щодо заставодавця - Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед» не порушувалось провадження у справі про банкрутство та в даному випадку звертається стягнення на акції, які належать саме Приватній акціонерній компанії з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед», а не на акції Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс - Україна».
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2012.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Фесс Ентерпрайзис Лімітед» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2012 у справі № 34/569 - без змін.
2. Матеріали справи № 34/569 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Андрієнко В.В.
Шапран В.В.