09 жовтня 2012 року Справа № 5002-12/1837-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Борисової Ю.В.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
позивача: Попкова Євгенія Адонівна, довіреність №253 від 10.07.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода";
відповідача: Дедик Віталій Володимирович, довіреність №б/н від 25.11.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Жаворонок";
відповідача: Воронцова Жанна Андріївна повноваження перевірені, відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок", Генеральний директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Жаворонок";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 30 липня 2012 року у справі № 5002-12/1837-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" (вул. Ломоносова, 26, Куп''Янськ, Харківська область, 63702)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" (вул. Більшовистська, 33, Ялта, Автономна Республіка Крим, 98637)
про стягнення 73838,71 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" про стягнення з відповідача заборгованості за договором №05050410179 від 01 вересня 2011 року у розмірі 73 838,71 грн., з яких: сума основного боргу - 65 877,85 грн., сума 3% річних - 559,49 грн., сума інфляції - 658,77 грн., пеня - 6 742,60 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01 вересня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки на умовах дистриб'юції №0505410179, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна слобода" зобов'язалось передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" партіями товар, а останній - прийняти та оплатити товар. Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна слобода" належним чином виконувало свої зобов'язання за договором, відповідачем же повну оплату товару не здійснено.
Представником позивача, у судовому засіданні суду першої інстанції, були надані заперечення на додаткові пояснення відповідача від 20 липня 2012 року, згідно яких позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 54 599,95 грн., пеню у розмірі 6 742,60 грн., 3% річних у розмірі 559,49 грн., інфляційні витрати у розмірі 658,77 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2012 року у справі №5002-12/1837-2012 (суддя Іллічов М.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" заборгованість за договором поставки на умовах дистриб'юції №0505410179 від 01 вересня 2011 року у розмірі 62 560,81 грн., з яких: сума основного боргу - 54 599,95 грн., сума 3% - річних 559,49 грн., сума інфляції - 658,77 грн., сума пені - 6 742,60 грн.
В частині стягнення суми боргу у розмірі 11 277,90 грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення господарського суду мотивоване порушенням відповідачем перед позивачем договірних зобов'язань, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, товариство з обмеженою відповідальністю „Жаворонок" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не правомірно було нараховані штрафні санкції.
Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 04 жовтня 2012 року у зв'язку з відпусткою судді Гонтаря В.І. та відпусткою судді Борисової Ю.В. у складі колегії їх було замінено на суддю Дмитрієва В.Є. та суддю Гоголя Ю.М.
Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 09 жовтня 2012 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголя Ю.М. у складі колегії його було замінено на суддю Борисову Ю.В..
04 жовтня 2012 року у судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги заявлені ним в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні, представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу в якому з її доводами не погоджується та заперечує проти її задоволення, у розгляді справи було зроблено перерву до 09 жовтня 2012 року.
08 жовтня 2012 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні, призначеному на 09 жовтня 2012 року, представник відповідача також підтримав вимоги заявленими в апеляційній скарзі, представник позивача з зазначеними доводами не погодився.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" (Дистриб'ютор) укладений договір поставки на умовах дистриб'юції №0505410179 (т.1, а.с. 10-18) з протоколом узгодження розбіжностей №1 до нього (т.1, а.с. 19 -24).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Дистриб'ютор за домовленістю з Постачальником одержує комплекс прав та обов'язків на Дистриб'юцію Продукту виключно на території Дистриб'ютора Автономна Республіка Крим та міста Севастополь.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Постачальник, на умовах передбачених цим договором, зобов'язується передавати партіями Продукт у власність Дистриб'ютора, а Дистриб'ютор зобов'язується його прийняти. Партією Продукту є Продукт, поставлений по одній накладній на відпуск товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до пункту 5.2. договору, оплата Дистриб'ютором за Продукт здійснюється на умовах відстрочення платежу з моменту поставки Продукту. У випадку, коли закінчення терміну сплати припадає на вихідний або святковий день, оплата переноситься на перший робочий день. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що вказаний в розділі 13 цього Договору.
Згідно пункту 2 Додатку №3 до дійсного Договору, відстрочення платежу з моменту відвантаження Продукту зі складу Постачальника складає тридцять днів.
На виконання умов договору, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" у строки передбачені договором Продукт на загальну суму 226 915,10 грн.
Факт здійснення поставки підтверджується наступними видатковими накладними: №23184, №23185, №23186 від 19 жовтня 2011 року, №23867 від 24 жовтня 2011 року, №23868 від 25 жовтня 2011 року, №24308 від 04 листопада 2011 року, №25193 від 14 листопада 2011 року, №27113 від 08 грудня 2011 року, №27114 від 08 грудня 2011 року, №27197 від 09 грудня 2011 року, №28454, №28455 від 23 грудня 2011 року, №28651 від 26 грудня 2011 року, №29640, №29641 від 06 січня 2012 року, №31056 від 18 січня 2012 року, №31059 від 19 січня 2012 року, №31058 від 19 січня 2012 року, №31060 від 19 січня 2012 року, №33260 від 17 лютого 2012 року, №33283 від 21 лютого 2012 року, №34038 від 28 лютого 2012 року, №36868, №36869 від 28 березня 2012 року.
Проте, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар.
Таким чином, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" із оплати вартості поставленого товару склала 65 877,85 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки.
Статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічна правова позиція викладена також в статті 712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки, згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно о договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні (ля здійснення платежу.
Згідно з частиною 1 статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем в ході судового розгляду справи була сплачена сума заборгованості у розмірі 11 277,90 грн., що підтверджується платіжним дорученнями:
- №1801 від 05 липня 2012 року на суму 4 220,10 грн., оплата за поставлений товар, згідно накладної №34038 від 28 лютого 2012 року;
- №1792 від 02 липня 2012 року на суму 3 739,50 грн., оплата за поставлений товар, згідно накладної №33283 від 21 лютого 2012 року;
- №1694 від 06 червня 2012 року на суму 1 771,20 грн., оплата за поставлений товар, згідно накладної №31056 та №31060 від 19 січня 2012 року;
- №1660 від 25 травня 2012 року на суму 1 547,10 грн., згідно накладної №31056 та №31059 від 19 січня 2012 року.
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 11 277,90 грн., провадження в цій частині позовних вимог було припинено.
Також в матеріалах справа міститься платіжне доручення№152 від 03 травня 2012 року на суму 1 769,82 грн., згідно накладної №29182 від 05 січня 2012 року, проте вказане платіжне доручення не прийнято судом першої та апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5.3. Договору, при здійсненні платежу, Дистриб'ютор повинен в платіжному дорученні обов'язково вказувати номер Договору та найменування продукції, за яку відбувається розрахунок. Фактом оплати є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. У разі, якщо з Дистриб'ютором складено декілька договорів на різні види Продукції ТМ "Заречье", Дистриб'ютор повинен в платіжному дорученні обов'язково вказувати номер Договору за який здійснюється платіж. Якщо Дистриб'ютор не вказує цього, Постачальник залишає за собою право розносити суму платежу на власний розсуд.
Зі змісту вказаного платіжного доручення не вбачається, що сума у розмірі 1 769,82 грн. була перерахована відповідачем саме за договором №05050410179 від 01 вересня 2011 року, тому позивач скористався своїм правом, визначеним у пункті 5.3. дійсного Договору та зарахував суму даного платежу в рахунок погашення заборгованості за договором поставки №0505040084 від 28 березня 2011 року, що підтверджується актом звіряння розрахунків за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року.
Так, колегія суддів встановила, що позивачем зобов'язання за договором поставки на умовах дистриб'юції №0505410179 від 01 вересня 2011 року були виконанні у повному обсязі, товар поставлений відповідачу своєчасно, що підтверджується матеріалами справи, але відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у сумі 54 599,95 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача.
Також, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 742,60 грн.
Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Системний аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом.
Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.2 Договору, за несвоєчасну оплату вартості Продукту, або оплати в неповному розмірі згідно терміну оплати, вказаного в пункті 2 Додатку №3, Дистриб'ютор сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від загальної суми простроченої заборгованості кожен день прострочення, за весь період боргу до погашення в повному обсязі.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виконання цивільних обов'язків згідно статті 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Позивач також просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 658,77 грн. та 3% річних в розмірі 559,49 грн.
Згідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, колегія суддів враховуючи ті обставини, що відповідачем не були своєчасно виконані умови та взяті на себе зобов'язання за договором поставки на умовах дистриб'юції №0505410179 від 01 вересня 2011 року, дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 559,49 грн. за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року та індексу інфляції за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року, пені у розмірі 6 742,60 грн. за період з 18 листопада 2011 року по 17 травня 2012 року є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, розрахунками та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2012 року у справі №5002-12/1837-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.В. Борисова
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна слобода" (вул. Ломоносова, 26,Куп''Янськ,Харківська область,63702)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Жаворонок" (вул. Більшовистська, 33,Ялта,Автономна Республіка Крим,98637)
3. Господарський суд Автономної Республіки Крим