"10" жовтня 2012 р. Справа № 22/5025/152/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Козир Т.П.
суддівГольцової Л.А. Губенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської міської ради
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2012
у справі№ 22/5025/152/12
господарського судуХмельницької області
за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод"
доКам'янець-Подільської міської ради
провизнання незаконним та скасування п. 2 рішення сесії міської ради від 18.11.2011 № 1 та визнання за Товариством з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" права постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акта серії ІІ-ХМ №02949 від 18.01.1996
за участю представників сторін:
позивача: Антонюк І.В., дов. від 06.09.2012;
відповідача: Мєлєкєсцев О.І., дов. від 22.02.2011;
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 у справі №22/5025/152/12 (суддя Заверуха С.В.) у позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Маціщук А.В., судді -Петухов М.Г., Гулова А.Г.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012 у справі №22/5025/152/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги частково. Визнано недійсним п. 2 рішення сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 18.11.2011 № 1. Відмовлено у позові в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" права постійного користування земельною ділянкою згідно з Державним актом серії ІІ-ХМ № 002949 від 18.01.1996.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Кам'янець-Подільська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити в силі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
Рішенням Кам'янець-Подільської міської ради народних депутатів від 22.12.1993 № 10 ДП "Кам'янець-Подільському електромеханічному заводу" передано у постійне користування 18,46 гектарів землі.
В подальшому, згідно розпорядження Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради народних депутатів від 30.05.1994 № 227-р зареєстровано Кам'янець-Подільське орендне виробниче електромеханічне підприємство. Вказане Орендне підприємство є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків Кам'янець-Подільського електромеханічного заводу ( п.1.4 статуту підприємства).
Орендне підприємство "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" було перетворено у ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", про що свідчить, як зазначено господарськими судами, наказ РВ ФДМУ по Хмельницькій області від 21.06.1994 №466. Також, судами досліджено та встановлено, що ВАТ є правонаступником Орендне підприємство, яке приватизується.
На підставі вказаного наказу РВ ФДМУ по Хмельницькій області передало ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" об'єкти нерухомості згідно переліку майна, що передається.
Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею № 002949 ІІ-ХМ ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" відповідно до вказаного вище рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 22.12.1993 № 10 надано у постійне користування 16,83 гектарів землі для обслуговування виробничої бази.
Судами з'ясовано, що постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 04.04.2008 у справі № 2-а-96 за позовом ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" до Управління земельних ресурсів Кам'янець-Подільської міської ради та до Кам'янець-Подільської міської ради підтверджена дійсність Державного акта № 002949 ІІ-ХМ.
Під час розгляду справи, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що частина приміщень виробничої бази (будівля охорони, виробничо-побутовий комплекс та цех збору побутової техніки, розташовані на переданій ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" земельній ділянці) були відчужені іншим юридичним особам, в зв'язку з чим, за згодою товариства припинено право користування частинами земельної ділянки площею 0,1119 га, 0,8577 га та 0,4373 га на підставі рішень сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 19.06.2007 № 47 та від 27.02.2008 № 50.
Решта приміщень, розміщених на земельній ділянці по Хмельницькому шосе,32 у м.Кам'янець-Подільському, відчужені ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" не були і передані позивачу за передавальним актом, затвердженим загальними зборами акціонерів 20.10.2010 на виконання рішення загальних зборів товариства від 19.08.2010.
Товариство з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" створене внаслідок перетворення ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів товариства від 19.08.2010, тобто, було змінено організаційно-правову форму товариства. Товариство здійснює відповідно до законодавства права володіння, користування і розпорядження майном, що є в його власності, згідно з метою своєї діяльності та призначенням майна (п.3.5, п. 3.8 статуту позивача).
Звертаючись до суду з позовом, як правильно визначили суди попередніх інстанцій, позивач послався на те, що він є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", а тому відповідно набув право постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акта від 18.01.1996. Також, безпідставним є посилання відповідача в спірному рішенні на ст. 141 ЗК України, оскільки після перетворення змінилась лише організаційно-правова форма позивача.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 16,83 га суперечить положенням ст.ст. 120, 141 ЗК України. Що стосується позовної вимоги про визнання за Товариством з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" права постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акта серії ІІ-ХМ №02949 від 18.01.1996, то така вимога задоволенню не підлягає з огляду на неправильність обрання позивачем способу захисту свого інтересу.
Приймаючи рішення про визнання недійсним п. 2 рішення сесії Кам'янець-Подільської міської ради від 18.11.2011 № 1, апеляційний господарський суд обґрунтовано дослідив підстави, якими керувалась рада при прийнятті вказаного рішення (ст. 92, п.п. "в", "г", "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України та ч. 1 ст. 59 ГК України) та встановив, що п. 2 рішення підлягає визнанню недійсним виходячи з наступного.
Спірним п. 2 рішення від 18.11.2011 вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою для обслуговування виробничої бази по вул.Хмельницьке шосе, 32 в м. Кам'янець-Подільський площею 16,83 га ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" в зв'язку з припиненням юридичної особи шляхом перетворення у Товариство з додатковою відповідальністю "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" відповідно до ст. 59 ГК України та в зв'язку з набуттям іншими особами права власності на споруди на даній земельній ділянці.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Частиною другою цієї статті передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За приписами статті 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Стаття 92 ЗК України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації та релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності. Однак ця норма не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2002 (лист Вищого господарського суду України від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").
При цьому, положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою, Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав неконституційним та вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.
У зв'язку з цим право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається (постанова Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11).
Статтею 141 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення ради від 18.11.2011) визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою.
Зважаючи на наявні матеріали справи в їх сукупності та беручи до уваги положення ст. 141 ЗК України, суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України дійшов висновку, що Державне підприємство "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" було приватизовано і припинило діяльність до набрання чинності ЗК України, тому посилання на норми п."в" ст.141 ЗК в редакції на час прийняття оспорюваного рішення 18.11.2011, як на підставу припинення права постійного користування земельною ділянкою ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставним і, таким, що суперечить нормам ст.ст.125-126, 141 ЗК України. Право на користування земельною ділянкою ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" підтверджено шляхом видачі Державного акта, який зареєстрований 18.01.1996 після припинення діяльності Державного підприємства.
Також, відповідачем не доведено належним чином використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, а тому, за переконанням апеляційного господарського суду, не вбачається доведених обставин щодо наявності такої підстави (п."г"ст.141 ЗК України) для припинення права користування земельною ділянкою.
Крім того, судами з'ясовано підтвердження матеріалами справи тієї обставини, що іншими юридичними особами правомірно набуто право власності на три об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці у м.Кам'янець-Подільський по Хмельницькому шосе,32 (за згодою ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" на підставі відповідних рішень міської ради припинено право користування частинами земельної ділянки відповідних площ). Однак, решта площі спірної земельної ділянки продовжує перебувати під виробничими приміщеннями, які належать на праві власності позивачеві - правонаступнику ВАТ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод", а тому, як підставно визначився апеляційний господарський суд, припинення права користування земельною ділянкою площею 16,83 га суперечить нормам земельного законодавства, зокрема, ст.ст.120,141 ЗК України.
Зважаючи на викладене вище, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що за наявності дійсного Державного акта, яким посвідчено право позивача на постійне користування земельною ділянкою, позовна вимога про визнання такого права є безпідставною.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 у справі №22/5025/152/12 -без змін.
Головуючий суддя Т.П. КОЗИР
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Н.М. ГУБЕНКО