"09" жовтня 2012 р. Справа № 11/5005/2291/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддяПолянський А.Г.,
суддіСибіга О.М.,
Яценко О.В.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Прогрес"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 року
у справі№ 11/5005/2291/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТОВ "Прогрес"
доТОВ "Белацет"
простягнення 38 0904,50 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Пузій О.В. дов. від 26.03.2012 р.,
відповідача -Тульських В.О. дов. від 21.08.2012 р.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.10.2012 р., у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді - Сибіга О.М., Яценко О.В.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 р. (суддя -Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Белацет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 920,49 грн. річних, 4 755,85 грн. пені, 234,83 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. (судді -Швець В.В., Павловський П.П., Чус О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Прогрес" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині незадоволених вимог в сумі 33 062,89 грн., мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення вказаних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду без змін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2011 р. між ТОВ "Белацет" (покупець) та ТОВ "Прогрес" (продавець) було укладено контракт № 31233 на поставку соняшника.
Відповідно до умов договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця соняшник власного виробництва (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених контрактом.
Пунктом 3.2 контракту, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.09.2011 р., яка є невід'ємною частиною контракту, передбачено, що ціна за товар встановлюється у розмірі 3 211,92 грн. за 1 тн., ПДВ - 642,38 грн. за 1 тн., всього з ПДВ - 3854,30 грн.
Термін передачі товару до 19.09.2011 року включно.
Судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив на адресу відповідача товар за видатковими накладними № 45 в кількості 83,712 тн. на суму 326 054,89 грн. та № 46 від 17.09.2011 р. в кількості 16,288 тн. на суму 62 778,90 грн., а всього на загальну суму 388 833,79 грн.
25.10.2011 р. між сторонами була підписана угода про розірвання контракту № 31233 від 17.09.2011 р. Покупець повернув продавцю товар в кількості 83,712 тн. на суму 326 054,89 грн. (накладна № 75 від 25.01.2011 р.).
Разом з цим, 25.10.2011 р. між ТОВ "Белацет" (покупець) та ТОВ "Прогрес" (продавець) укладено контракт № 32640 на поставку соняшнику загальною кількістю 105,000 тн., за ціною 3 500,00 грн. з врахуванням ПДВ, умови якого сторонами виконані у повному обсязі.
Звернувшись з позовом, позивач вважав, що оскільки за контрактом № 32640 сторонами досягнуто згоди щодо ціни товару, яка є меншою ніж була встановлена за контрактом № 31233, йому були спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 33 062,89 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанції про те, що зобов'язання сторін за контрактом № 31233 від 17.09.2011 р. припинились, у зв'язку з його розірванням, а укладення іншого договору, за іншими цінами, відбулося за згодою сторін, що підтверджено підписами сторін, діями щодо його належного виконання.
За таких обставин, позивач не довів самого факту наявності збитків, у зв"язку з укладенням двох контрактів за різними цінами товару.
Враховуючи викладене та перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 року у справі № 11/5005/2291/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Полянський А.Г.
Судді Сибіга О.М.
Яценко О.В.