вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
10 жовтня 2012 р. (11:56) Справа №2а-9170/12/0170/27
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Залюбовської Л.В., за участю представників сторін:
від позивача - Чернов В.В.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Східно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства
до Управління державного комітету по земельних ресурсах в м. Ялта АР Крим третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
про спонукання до виконання певних дій
Обставини справи: Східно-Чорноморське державне басейнове Управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління державного комітету по земельних ресурсах у м. Ялта АР Крим, в якому просить зобов'язати відповідача відмовити ОСОБА_2 (який раніше незаконно займав гараж НОМЕР_1, що належить Східно-Чорноморській держрибохороні, що знаходиться за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, № 45-Б ( в минулому №10 поблизу котельні мікрорайону "Дружба") у прийнятті документів для оформлення земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений гараж.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення Ялтинського міського суду АРК від 17.05.2012 р. по справі № 0124/5205/2012-2/0124/1867/2012 позов Східно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства задоволено, та зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди Східно-Чорноморського державному басейновому Управлінню охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства у користуванні гаражем НОМЕР_1 за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, № 45-Б (в минулому №10) котельної мікрорайону "Дружба" шляхом звільнення останнього. На даний час зазначене рішення суду не набрало законної сили, тому існує вірогідність того, що ОСОБА_2 може продовжити робити спроби оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований гараж, що належить позивачу.
Ухвалами Окружного адміністративного суду від 18.09.12р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 18.09.12р. відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.
Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач і третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача і третьої особи, на підставі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд,
17.05.2012 р. Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим по справі № 0124/5205/2012-2/0124/1867/2012 за позовом Східно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства до ОСОБА_2, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив №7 про усунення перешкод у користуванні гаражем прийнято рішення, яким задоволено позов, та зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди Східно-Чорноморського державному басейновому Управлінню охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства у користуванні гаражем НОМЕР_1 за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, № 45-Б (в минулому №10) котельної мікрорайону "Дружба" шляхом звільнення останнього.
ОСОБА_2 з прийнятим рішенням не погодився, та подав апеляційну скаргу на рішення суду, тому, станом на 10.08.2012 року зазначене рішення не набрало законної сили.
З вищезазначеного позивач робить висновок, що існує вірогідність того, що ОСОБА_2 може продовжити робити спроби оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований гараж, що належить позивачу.
12.07.2012 року за вих. № 08/1049 Східно-Чорноморським державним басейновим Управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства направлено лист начальнику Управління Держкомзему м. Ялта АРК з посиланням на рішення Ялтинського міського суду з вимогою не проводити ніяких дій по відношенню оформлення вищезазначеної земельної ділянки на ОСОБА_2, на що отримали відмову останнього через відсутність відповідного рішення з цього питання.
Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що існує вірогідність порушенння його права та законних інтересів.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.202 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
У відповідності до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Питання оформлення права власності та державної реєстрації права власності на земельну ділянку регламентоване Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року №4390 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку" та постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви,зокрема,набувача права на земельну ділянку;спадкоємця громадянина України, щодо якого прийнято рішення про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки, прийняте відповідно до законодавства; власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності - у разі формування земельної ділянки шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється протягом 14 календарних днів з дати подання документів.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч.1 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Норми ст.22 Конституції України встановлюють, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Згідно з цією статтею, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є первинним диспозитивним правом в адміністративному процесі, тобто правом, яким особа розпоряджається на власний розсуд. Вона самостійно вирішує, реалізувати їй це право чи добиватися захисту в інший, позасудовий, спосіб або ж змиритися з порушенням.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом доцільно відрізняти від права на судовий захист, що закріплене у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Право на звернення до адміністративного суду з позовом має ширше коло суб'єктів - таке право мають також представники, у тому числі законні представники, зокрема й органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм, суд дійшов до висновку, що хоча з позовом до суду може звернутися будь-яка особа, але право на судовий захист, тобто право на задоволенні заявлених позовних вимог, має лише та особа, чиї права, свободи чи законні інтереси порушені суб'єктом владних повноважень.
Таким чином у випадку оскарження особою рішень та дій суб'єкта владних повноважень, особа може звернутися до адміністративного суду по конкретній адміністративної справі лише, якщо ці дії, рішення суб'єкту владних повноважень порушують саме права, свободи та закони інтересі цієї особи - позивача по справі, тобто особа є учасником спірних правовідносин та має юридичну зацікавленість у результаті розгляду спору.
Суд зазначає, що лист за вих. № 3351-2/10-25-4 Управління Держкомзему у м. Ялта АРК скерований на адресу голови комісії по припиненню Східно-Чорноморської держрибохорони ОСОБА_4 не має сам по собі наслідку порушення прав позивача.
Відтак, жодних обґрунтованих доказів на підтвердження факту порушення діями відповідача прав та охоронюваних законом інтересів Східно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства позивачем не надано, а судом не встановлено.
Вимоги позивача про зобов'язання Управління державного комітету по земельних ресурсах у м. Ялта АР Крим відмовити ОСОБА_2 (який раніше незаконно займав гараж НОМЕР_1, що належить Східно-Чорноморській держрибохороні, що знаходиться за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, № 45-Б ( в минулому №10 поблизу котельні мікрорайону "Дружба") у прийнятті документів для оформлення земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений гараж, не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Східно-Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства є передчасними, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у сфері публічно-правових правовідносин.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, судовий збір сплачений ним при зверненні до суду, відповідно до статті 94 КАС України, не повертається.
У судовому засіданні 10.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 15.10.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст.158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Аблякимов Е.Е.