м.Вінниця
04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4187/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість в сумі 28 655,35 грн. з них, 21 620,0 грн. - основного платежу, 6611,00 грн. - штрафні санкції, 424,35 грн. -пеня, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте надав заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу в письмовому проваджені без участі представника.
Відповідача в судові засідання, призначені на 27.09.2012 року та 04.10.2012 року не з'явився. На адресу суду повернувся конверт з судовою кореспонденцією з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання"(а.с.42,53).
Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, враховуючи неприбуття без поважних причин відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.05.2004 року.
Судом встановлено, що на момент винесення рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 28 655,35 грн. з них, 21 620,0 грн. - основного платежу, 6611,00 грн. - штрафні санкції, 424,35 грн. -пеня, що підтверджується обліковою карткою платника податку (а.с. 8-11); податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0012601750 від 21.05.2012р. (а.с.25); актом камеральної перевірки №84/17/2690914217 (а.с.26); актом камеральної перевірки №134/17/2690914217 від 20.06.2012 р. (а.с.27); податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0013361750 від 26.06.2012р. (а.с.28); актом камеральної перевірки №8/1750/2481903959 від 11.01.2012 року (а.с.29); податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0001431750 від 21.02.2012р. (а.с.30); податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0000091750 від 13.01.2012р. (а.с.32); актом камеральної перевірки №638/1750/2481903959 від 05.01.2012 року (а.с.33); податковою вимогою форми "Ф1" №2/1536 від 15.05.2009р. (а.с.34); податковою вимогою форми "Ф1" №1/1710 від 24.12.2008р. (а.с.35) та розрахунком заборгованості відповідача станом на 13.08.2012 р. (а.с.7). Дана заборгованість виникла в результаті поданих самостійно відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість.
Вищезазначені податкові повідомлення - рішення та податкові вимоги направлялись боржнику за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Зазначені податкові вимоги залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного її погашення відповідачем.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості відповідач у встановлені строки до бюджету не сплатив, наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову в повному обсязі відповідно до заявлених вимог.
Відповідно до п.п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім
днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Крім того, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні
кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов'язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача по податку на додану вартість в загальній сумі 28 655,35 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, а отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України заборгованість в сумі 28 655 (двадцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн.35 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна