Головуючий у 1-й інстанції: Березень Ю.В.
Суддя-доповідач:Малахова Н.М.
іменем України
"09" жовтня 2012 р. Справа № 1718/2-а-2505/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Малахової Н.М.
суддів: Жизневської А.В.
Котік Т.С.,
при секретарі Грищенко І.В. ,
за участю сторін:
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "30" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за період з 12 червня 2011 року по 07 грудня 2011 року включно.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за період з 12 червня 2011 року по 07 грудня 2011 року включно зі урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
У поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, позивач просить :
- забов'язати відповідача нарахувати та виплачувати щомісячну грошову допомогу передбачену ст. 37 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " довічно, безстроково;
- забов'язати відповідача нарахувати та виплачувати доплату пердбачену ст. 39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " з часу виникнення у позивача права і довічно .
Представник відповідача не з'явився в судове засідання, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ОСОБА_3 проживає в с. Ремчиці Сарненського районну Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, знаходиться на обліку у відповідача як особа, що отримує доплату у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII .
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої доплати в твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме ст.37 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ від 26.07.1996 р. за №836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Ці кошти мають бути виплачені Управлінням праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області згідно із Порядком використання коштів державного бюджету для використання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936.
Що ж стосується вимоги апелянта про зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати доплату передбачену ст.ст. 37, 39 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " з часу виникнення у позивача права і довічно, то вони є безпідставними та не беруться колегією суддів до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи такі вимоги взагалі не були заявлені у суді першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195,198, 200,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "30" липня 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Н.М. Малахова
судді: А.В. Жизневська Т.С. Котік
Повний текст Ухвали виготовлений "09" жовтня 2012 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області вул. Демократична, 46,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34502